Рішення № 10672367, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20105.07.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Авто»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»

Простягнення 9585,17 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Поник І.С. (за дов.)

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Авто»до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»про стягнення 9585,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/201 та призначено її розгляд на 07.06.2010 р..

Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи було відкладено на 16.06.2010 р..

Позивач надав суду додаткові пояснення. Відповідач до суду не з’явився повторно, передавши відзив, у якому позовні вимоги відхилено.

Ухвалою від 16.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 05.07.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

16.06.2010 р. сторони повноважних представників до суду повторно не направили, про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався на 05.07.2010 р..

У судове засідання 05.07.2010 р. відповідач своїх повноважних представників не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду. Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені судом про розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерТрейд-Авто» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(покупцем) укладено договір поставки № 122 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору постачальник зобов’язався протягом дії останнього передавати у власність покупцю продукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та у кількості, що погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору, а покупець зобов’язаний прийняти товар та оплатити його за умовами, встановленими даним договором. Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ (склад покупця, за адресою згідно з заявкою покупця), в редакції Інкотермс-2000.

Згідно з пунктом 1.4 Договору загальна сума останнього визначається загальною сумою товару, поставленого відповідно до умов даного Договору протягом строку його дії.

Згідно з пунктом 3.2. Договору передача товару здійснюється згідно з видатковою накладною на складі покупця. Перехід права власності на товар здійснюється після проведення усіх передпродажних заходів щодо поставленого товару (пункт 3.1. Договору) та підписання сторонами видаткової накладної. У випадку невідповідності фактичної кількості товару кількості, вказаній в накладній, постачальник на вибір покупця зобов’язаний допоставити товар не пізніше наступного дня за днем поставки або провести коригування накладної згідно з фактично отриманим товаром.

Відповідно до пункту 2.1. Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових грошових засобів в касу постачальника кожні п’ять банківських днів за фактично реалізований товар.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив відповідачу за накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи товар, а відповідач частково оплатив вартість останнього, після чого залишилась заборгованість в сумі 8999,12 грн.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноваженими представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, відповідно до якого станом на 30.12.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 11529,55 грн.

Позивач надіслав відповідачеві претензію (вихідний № 14 від 26.02.2010 р.), в якій вимагав відповідача сплатити заборгованість за договором поставки в сумі 8999,12 грн., яку відповідач отримав 29.03.2010 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення відповідачеві рекомендованого листа. Однак, вказану претензію залишено без відповіді та виконання відповідачем.

За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 8999,12 грн. боргу та штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 122.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 р. порушено провадження у справі № 28/118-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард», введено процедуру розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупинено виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, зупинено заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію, введено процедуру розпорядження майном боржника, заборонено посадовим особам заявника (боржника) вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи укладення угод про зазначене з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, заборонено посадовим особам заявника (боржника) або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів заявника (боржника).

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 28/118-б від 18.08.2009 р. було зобов’язано заявника за його рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича та зобов’язано розпорядника майна не пізніше двох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, внести в реєстр окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, а також вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, згідно з заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2009 р., 12.09.2009 р. в офіційному друкованому органі –газеті «Голос України»№ 171 (4671) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача, на підтвердження чого надано виписку з газети «Голос України»№ 171 (4671) від 12.09.2009 р..

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2009 р. попереднє засідання відкладено, зобов'язано розпорядника майна надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів відповідача, докази повідомлення всіх кредиторів, що звернулися з вимогою до відповідача про визнання (невизнання їх вимог), письмові пояснення щодо розгляду заявлених кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2009 р. попереднє засідання відкладено, зобов'язано розпорядника майна надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів відповідача, докази повідомлення всіх кредиторів, що звернулися з вимогою до відповідача про визнання (не визнання їх вимог), письмові пояснення щодо розгляду заявлених кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. (суддя Копитова О.С.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р., усунено Долича Олександра Володимировича (ліцензія серії АВ № 158530 від 16.01.2007 р.) від виконання обов’язків розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»та припинено його повноваження, як розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»та призначено розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (ліцензія АВ 397362 від 03.12.2008 р., зареєстрованого у Черкаській області, Звенигородському районі, м. Звенигородка, вул. Макаренка, б. 11).

Згідно з ч. 1. ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону № 2343-ХІІ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судом, договір поставки № 122, укладений сторонами 02.06.2009 р. та поставки товару здійснювались на підставі видаткових накладних за періоди з 01.06.2009 р. по 28.02.2010 р., а тому вимоги позивача до відповідача виникли (залежно від дати складання накладної) після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже, є поточними.

Законодавцем передбачено, що тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені, згідно з статтею 23 Закону з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів. Поточні вимоги кредиторів перебувають у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені законодавством для вимог конкурсних кредиторів.

Згідно з пунктом 8.6. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04.06.2004 р. № 04-5/1/1193 суддя, який розглядає справу про банкрутство відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов’язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, спори за поточними вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 8999,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 8999,12 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 30,33грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 227,19 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 207,23 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням майна, завдатком.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правочини, щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань у вигляді неустойки (штрафу) не укладено, тому підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 76,86 грн. відсутні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 121,30 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказані норми Цивільного кодексу України (статті 625 ЦК України) та беручи до уваги те, що умовами Договору сторони не передбачили нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 121,30 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Згідно зі статтею 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код 32527593, рахунок 26003400751481 у Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд- Авто»(21027, м. Вінниця, вул. Космонавтів, будинок 40, кв. 50; 21027, а/с 3080, м. Вінниця, 27, рахунок 2600031041 у ВАТ «Кредитпромбанк»в м. Вінниця, МФО 302623, код 34701282) 8999,12 грн. основного боргу, 227,19 грн. інфляційних збитків, 30,33 грн. трьох процентів річних, 98,50 грн. витрат по оплаті державного мита, 227,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 04.08.2010 р.