Рішення № 10671744, 04.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/30504.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.»

до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Третя особа Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про стягнення боргу.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача Буртовий М.В. –предст., Корнієнко А.О. – дир. Копейчиков М.В. –предст.

Від відповідача Надорака В.В. –предст.

Від третьої особи Басурова О.А. –предст. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи - Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення боргу у сумі 37 052 454,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладених Договорів постачання від 23.09.2008 № 154, від 23.09.2008 № 155 та 17.10.2008 № 173 Позивач передав у власність Відповідача медичне обладнання на загальну суму 9993000,00 грн. по першому договору, на суму 14991000,00 грн. по договору № 155 та, відповідно, на суму 993000,00 грн. по останньому з зазначених договорів. Факт поставки медичного обладнання підтверджується довідкою Головного контрольно –ревізійного управління України від 25.03.2009 № 04-21/111, що складена за результатами зустрічної звірки виду, обсягу операцій та розрахунків з Відповідачем за договорами, укладеними в 2007 –2008 роках.

30.06.2010 в судовому засіданні представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти заявлених вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що підпунктом 5.1 пункту 5 укладених між сторонами Договорів «Умови та порядок розрахунків»передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Відповідачем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі. Станом на момент звернення Позивача до суду за Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення рахується заборгованість у розмірі 25 977 000, 00 грн. При цьому Відповідач не отримує фінансування з 2008 року по теперішній час, у зв'язку з чим оплатити поставлений товар Відповідач не має можливості. На час розгляду спору Відповідачем не було отримано бюджетне призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, тому відсутні підстави вважати, що Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прострочено виконання зобов'язання щодо оплати товару, отриманого від Позивача на виконання даного договору. Відповідач не погоджується заявленими до стягнення штрафними санкціями, оскільки умовами Договору нарахування їх не передбачено.

14.07.2010 в судовому засіданні третя особа надала пояснення на заявлений позов, відповідно до яких зазначила, що Головним фінансовим управлінням, як місцевим фінансовим органом індивідуальні кошториси по галузі «Охорона здоров'я»не затверджуються. Заклади охорони здоров'я, що функціонують в місті Києві та отримують кошти міського бюджету та, відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками коштів нижчого рівня, самостійно складають індивідуальні кошториси, подають їх на затвердження Головному управлінню охорони здоров'я та медичного забезпечення, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, та є відповідною вищестоящою установою. Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, в свою чергу, узагальнює показники індивідуальних кошторисів та складає зведені кошториси, які не підлягають затвердженню.

Також 14.07.2010 в судовому засіданні представник Позивача надав пояснення, в яких зазначив, що факт неотримання коштів, на який посилається Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Рішенням Київради «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»№ 3/4475 від 17.01.2008 було передбачено виділення суми в розмірі 3360730000,00 грн. на фінансування Міської цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої Рішенням Київради № 71/4543 від 31.01.2008, на виконання якої і було придбане медичне обладнання. При цьому розпорядником коштів є саме Відповідач. Таким чином затримки у фінансуванні не було і Відповідач зобов’язаний був оплатити поставлений товар відповідно до умов договорів. Також Позивач зазначив, що можливість нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами, що заявлені до стягнення, передбачені законом.

02.08.2010 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Позивачем подана заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з Відповідача заявлено суму основного боргу у розмірі 25977000,00 грн., пеню у розмірі 4779768,00 грн., штраф у розмірі 1 818390,00 грн. проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 681095,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 2078160,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецресурс»(правонаступником якого є ТОВ «К.С.Р.») Договори постачання медичного обладнання від 23.09.2008 № 154, від 23.09.2008 № 155 та від 17.10.2008 № 173.

За своєю правовою природою укладені сторонами правочини є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до Договору постачання від 23.09.2008 № 154 Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача медичне радіологічне устаткування на загальну суму 9 993 000,00 грн., а саме томограф комп'ютерний вартістю 9918000,00 грн. (без/ПДВ) в кількості 1 шт. та пристрій для друкування медичних зображень вартістю 75000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12500,00 грн.) в кількості 1 шт. (далі - товар), а Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару у строки та в порядку, встановленому у Договорі № 154.

Згідно з п. 4.1 Договору № 154, товар поставляється Позивачем на умовах поставки DDP - Київ (Інкотермс -2000) на місце встановлення у Покупця за адресою: Київська міська клінічна лікарня № 1.

Строк поставки згідно з п. 4.2 Договору № 154 встановлено протягом 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати Відповідачем.

З видаткової накладної від 26.12.2008 № КС-000911/000912 вбачається, що Позивачем передано Відповідачу передбачений Договором № 154 товар загальною вартістю 9993000,00 грн., а саме комп'ютерний томограф та пристрій для друкування медичних зображень.

Зазначене обладнання отримано представником Відповідача за довіреністю від 26.12.2008 № 22 Тищенком Ю.О. без зазначення жодних претензій по якості та комплектації отриманого товару.

Згідно з актом приймання від 30.12.2008 обладнання прийнято Київською міською клінічною лікарнею № 1.

Додатковою угодою від 29.12.2008 сторонами внесено зміни до Договору № 154 в частині строку поставки та оплати. Зокрема, передбачалося, що поставка товару має бути здійснена Позивачем протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору та відстрочення платежу до 30 календарних днів, з моменту поставки.

Згідно з додатковою угодою від 22.01.2009 № 1 до Договору № 154 сторони змінили місце поставки з Київської міської клінічної лікарні № 1на Київську міську клінічну лікарню № 7.

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.01.2009 Позивач передав поставлений відповідно до умов Договору № 154 товар Київській міській клінічній лікарні № 7.

Додатковою угодою від 02.09.2009 № 2 до Договору № 154 сторонами змінено постачальника - ТОВ «Київспецресурс», його правонаступником ТОВ «К.С.Р.».

Як вбачається з матеріалів справи Позивач свої обов'язки з поставки товару, відповідно до Договору № 154 виконав належним чином, що також визнається Відповідачем.

Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість за Договором № 154 від 23.09.2008 у розмірі 9 993000,00 грн.

Також між сторонами укладено Договір постачання від 23.09.2008 № 155 (далі - Договір № 155), за яким Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача медичне устаткування на загальну суму 14 991 000,00 грн., а саме магнітно-резонансний томограф в кількості 1 шт. (далі - товар), а Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару у строки та в порядку, встановленому у Договорі № 155.

Згідно із п. 4.1 Договору № 155 товар поставляється Позивачем на умовах поставки DDP - Київ (Інкотермс 2000) на місце встановлення у Покупця за адресою: Київська міська клінічна лікарня № 1.

Строк поставки згідно з п. 4.2 Договору № 155 встановлено протягом 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати Відповідачем.

Згідно з видатковою накладною 30.12.2008 № КС-000922 Позивачем передано Відповідачу визначено Договором № 155 товар загальною вартістю 14991000,00 грн., а саме магнітно-резонансний томограф в кількості 1 шт. Вказане обладнання отримане уповноваженим представником Відповідача Тищенком Ю.О. згідно довіреності від 30.12.2008 № 28 без зазначення будь –яких претензій по якості, строкам поставки та комплектації товару.

Додатковою угодою від 29.12.2008 сторонами внесено зміни до Договору в частині строку поставки та оплати, зокрема, передбачалося, що поставка товару має бути здійснена Позивачем протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору та відстрочення платежу до 30 календарних днів з моменту поставки.

Згідно з додатковою угодою від 02.09.2009 № 2 до Договору сторонами змінено постачальника - ТОВ «Київспецресурс»його правонаступником ТОВ «К.С.Р.».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідно до умов Договору № 155 належним чином.

Натомість Відповідач оплату поставленого товару не виконав і станом на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у розмірі 14 991000,00 грн. за Договором № 155.

Відповідно до договору постачання від 17.10.2008 № 173 (далі Договір № 173), який був укладений між Позивачем та Відповідачем, ТОВ «К.С.Р.»зобов'язалось поставити та передати у власність Відповідача медичне устаткування на загальну суму 993 000,00 грн., а саме: апарат рентгенівський для панорамної томографії ОС 200D. Згідно з технічною специфікацією складовими комплекту є: апарат рентгенівський для панорамної томографії в комплекті; обладнання для перегляду, обробки та архівування отриманих даних у цифровому вигляді та друку зображень (системний блок, клавіатура, оптичний маніпулятор мишка, програмне забезпечення, монітор); кольоровий принтер; джерело безперебійного живлення (далі - товар), а Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару у строки та в порядку, встановленому у Договорі № 173.

Згідно з п. 4.1 Договору № 173 товар поставляється Позивачем на умовах поставки DDP - Київ (Інкотермс -2000) на місце встановлення у Покупця за адресою, вказаною Покупцем.

Строк поставки згідно з п. 4.2 Договору № 173 встановлено протягом 7 (семи) календарних місяців з моменту підписання Договору та одержання від Покупця письмового підтвердження прийняти товар.

Розрахунок за поставлений товар, згідно п. 5.1 Договору № 173, здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів.

Згідно з видатковою накладною від 17.11.2008 № КС-000775/777 Позивачем передано Відповідачу передбачений Договором № 173 товар загальною вартістю 993000,00 грн., а саме апарат рентгенівський для панорамної томографії ОС 200D томограф в кількості 1 шт. Вказане обладнання отримане уповноваженим представником Відповідача Тищенком Ю.О. відповідно до довіреності на отримання ТМЦ від 17.11.2008 серії ЯОЦ № 160730.

Листом від 10.11.2008 № 039-Тз місцем поставки товару визначено Київську міську клінічну лікарню № 12.

Згідно з актом приймання-передачі товару від 17.11.2008 товар прийнято Відповідачем в комплектації, визначеній у специфікації до Договору № 173.

Додатковою угодою від 29.12.2008 сторонами внесено зміни до Договору в частині строку оплати. Зокрема передбачалося, що оплата товару має бути здійснена Відповідачем з відстроченням платежу до 30 календарних днів.

Згідно з додатковою угодою від 02.09.2009 № 2 до Договору сторонами змінено постачальника - ТОВ «Київспецресурс»на його правонаступника ТОВ «К.С.Р.».

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами той факт, що Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 173 щодо поставлення обладнання, при цьому Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 993000,00 грн. за Договором № 173.

Також факт поставки та належного виконання Позивачем своїх обов'язків по договорам № 154, № 155 та № 173 підтверджується довідкою Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.03.2009 № 04-21/111, що складена за результатами зустрічної звірки виду, обсягу операцій та розрахунків з Відповідачем за договорами, укладеними в 2007-2008 роках.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Покупець, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу предмету договору, що укладений між сторонами спору, вбачається, що вони мають всі істотні умови, що передбачені для договорів поставки. У зв'язку з чим, для врегулювання питань, що виникають на підставі відповідних договорів, необхідно застосувати норми, які регулюють договори поставки та купівлі-продажу.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем за поставлений та неоплачений товар належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний Відповідачем, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення вартості товару на користь Позивача у сумі 25977000,00 грн. визнаються судом законними, обґрунтованими належним чином, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Умовами додаткових угод встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України та на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар в 2008 році буде здійснюватись після затвердження Відповідачу річних кошторисних призначень на 2009 рік протягом 5 банківських днів з дати отримання Відповідачем на свій рахунок бюджетного призначення та фінансування закупівлі.

Згідно з п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. (ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Отже, оскільки Відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, уклав договір з Позивачем, то в Державному бюджеті України були передбачені бюджетні призначення (фінансування) на поставку Продукції по Договору.

На виконання рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», відповідно до Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», з метою покращення матеріально-технічного стану лікувально-профілактичних закладів у місті Києві видано Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської дирекції) № 1316 від 23.09.2008 Про розподіл коштів для закупівлі обладнання та предметів довгострокового користування, яким Головному управлінню охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено здійснити закупівлю обладнання та предметів довгострокового користування на суму 119 081 900,00 грн. згідно з розподілом кошторису, що доданий до матеріалів справи.

Також пунктом 2 зазначеного розпорядження Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язано забезпечити фінансування видатків, зазначених п. 1 цього розпорядження, за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді бюджету міста Києва на 2008 рік.

В ході досудового врегулювання спору Позивач 10.06.2009 звернувся до Відповідача листом за вих. № 527 з вимогою про проведення розрахунку за поставлений на підставі Договорів № 154, № 155 та № 173 товар в сумі 25 977 000,00 грн., однак Відповідач листом за вих. № 039-ТЗ-908 від 22.06.2009 підтвердив наявність заборгованості та повідомив про неможливість проведення розрахунку у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування на ці цілі. Листом від 05.08.2009 за вих. № 702 Позивач вдруге направив вимогу про сплату боргу, на яку отримав відповідь від Відповідача (лист від 08.10.2009 вих. № 039-6812/5) аналогічного змісту із відповіддю від 22.06.2009 вих. № 039-ТЗ-908.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з Відповідача, вважає моментом настання прострочення зобов'язання саме 30.06.2009, тобто семиденний термін з дати останньої відмови Відповідача на пред’явлену вимогу щодо оплати мотивувавши тим, що подія, яка неодмінно повинна настати та з якою пов'язується початок перебігу строку платежу не зазначена. На переконання Позивача, за відсутності конкретної дати проведення розрахунку, потрібно застосовувати норми ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є суб'єктом господарювання державного сектора економіки (відповідно до довідки про внесення до ЄДРПОУ Відповідача).

Законом, а саме ч. 2 ст. 231 ГК України, передбачено, що за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачене договором стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення цього ж зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Таким чином, у зобов'язаннях, спеціальних за колом осіб (хоча б один з суб'єктів правовідносин належить до державного сектора економіки), законом (ч. 2 ст. 231 ГК України) для будь-яких видів зобов'язань прямо встановлено інший розмір пені, порівняно із розміром пені, встановленим ст. 343 ГК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»- не подвійна облікова ставка НБУ, а ставка 0,1%.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, до правовідносин із стягнення штрафних санкцій при порушенні господарського зобов'язання, однією з сторін якого є суб'єкт господарювання державного сектора економіки, слід застосовувати положення ч. 2 ст. 231 ГК України, а не положення Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який востаннє зазнавав змін 10 січня 2002 року.

На день подання позовної заяви до господарського суду Відповідач допустив порушення строку оплати виконаних робіт понад 30 днів.

Таким чином, Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами правомірно заявлено до стягнення пеню у розмірі 4779 768,00 грн., та у зв'язку з простроченням понад 30 днів - додатково до пені застосовано штраф, передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, у розмірі 7% від вартості несвоєчасно оплаченого поставленого товару у розмірі 1 818 390,00 грн.

Щодо твердження Відповідача про те, що штраф 7% не підлягає застосуванню до Відповідача, оскільки його стягнення не передбачено договорами, то зазначене твердження суперечить нормам чинного законодавства.

Штраф, передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, був застосований Позивачем у повній відповідності до законодавства. З огляду на зазначене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за весь час порушення строків оплати вартості поставленого обладнання у розмірі 4779 768,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 7% від вартості неоплаченого поставленого товару, та за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів сума грошових коштів у розмірі 1 818 390,00 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2078160,00 грн., наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим, а отже таким, що підлягає стягненню.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, оскільки інший розмір процентів сторони не встановлювали, то до стягнення підлягає розмір процентів встановлений законом, а саме ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яку і слід застосовувати в даному випадку.

Таким чином сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періоду прострочення підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону в розмірі 681095,59 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач твердження Позивача щодо періоду прострочення виконання зобов’язання не спростував, належних доказів та обґрунтувань на підтвердження відсутності прострочення виконання зобов’язання за договорами не навів.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01034, м. Київ, вул. Прорізна,19, код ЄДРПОУ 02012906) з будь –якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40 корп. «Д», код ЄДРПОУ 30574505) суму боргу 25977000 (двадцять п'ять мільйонів дев’ятсот сімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. пеню у розмірі 4779768 (чотири мільйони сімсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів у розмірі 1 818390 (один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч триста дев’яносто) грн. 00 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 681 095 (шістсот вісімдесят одна тисяча дев’яносто п'ять) грн. 59 коп. інфляційні втрати у розмірі 2078160 (два мільйони сімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                       О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 05.08.2010