Рішення № 10670290, 06.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" липня 2010 р.Справа № 1/213

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Макаревича В.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Денисова О.В., дор. від 15.01.2010р., Верганівська Н.В., дор. від 05.07.2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші, Ємільчинського району, Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Араніка" (с. Поліське, Коростенського району)

про стягнення 11 176, 69 грн.

Справа розглядається у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 11176,69 грн., з яких: 10302,78 грн. основний борг, 387,93 грн. пеня, 391,51 грн. інфляційні, 94,47 грн. 5% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки щебенево - піщаної продукції №11/07/09 від 17.07.2009р. щодо оплати отриманої продукції у встановлений договором строк.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Надали письмове пояснення, у якому вказали, що станом на 01.12.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 8112,78 грн., яка підтверджується банківськими виписками від 26.20.2009р., від 20.11.2009р., від 07.12.2009р., від 09.12.2009р. та від 15.12.2009р. Зазначили, що відповідач частково провів оплату за щебінь, а саме на суму 64900 грн., при тому, що продукції було поставлено відповідачу на суму 86733 грн. Неоплачений залишок складає 10302,78 грн.

Відповідач письмового відзиву не надав, свого представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с. 42).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " Ємільчинська гірничопромислова компанія" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Араніка" (відповідач) був укладений договір поставки щебенево - піщаної продукції №11/07/09, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, визначену у п. 1.3 цього договору .

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту звірок взаєморозрахунків станом на 04.01.2010р., який підписаний сторонами та скріплений печатками ( а.с. 13) станом на 01.12.2009р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 8112,78 грн.

У судовому засіданні представники позивача надали письмове пояснення ( а.с. 45), у якому вказали, що дана заборгованість підтверджується банківськими виписками: від 26.10.2009р., від 20.11.2009р., від 07.12.2009р., від 09.12.2009р., від 15.12.2009р., які долучені до матеріалів справи ( а.с. 46-50), з яких вбачається, що відповідач розраховувався за отриману продукцію з позивачем.

На виконання умов договору поставка продукції здійснювалась позивачем по видаткових накладних, у тому числі і по видатковій накладній № РН-0000688 від 10.12.2009р. на суму 35190 грн. ( а.с. 12).

Тобто, суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору №11/07/09 від 17.07.2009р. позивач поставляв відповідачу щебінь, за який останній проводив оплату.

Відповідно до п. 2.1. договору, оплата за цим договором здійснюється на умовах безготівкового розрахунку у грошовій одиниці України. Крім того, у п. 2.5 договору зазначено, те, що оплата за продукцію покупцем здійснюється шляхом перерахування 100% вартості продукції, визначеної в заявці покупця, на поточний рахунок постачальника, згідно наданого рахунку не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку або згідно специфікації до даного договору шляхом попередньої оплати, якщо інше не передбачене в додатковій угоді ( специфікації).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленої продукції виконав частково, в результаті чого на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10302,78 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.01.2010р., який підписаний сторонами та скріплений печатками ( а.с. 13).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

20.01.2010р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу № 78 від 13.01.2010р. про сплату заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення ( а.с. 14 - 16).

Крім того, позивач, посилаючись на п. 6.3 договору поставки № 11/07/09 від 17.07.2009р. просить стягнути з відповідача 387,93 грн. пені за період з 10.12.2009р. по 15.02.2010р.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

П. 6.3 договору передбачає, що покупець за порушення зобов'язань по договору, за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 5% річних від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем , суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню на суму 387,93 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 94,47 грн. - 5% річних за період з 10.12.2009р. по 15.02.2010р. та 391,51 грн. - інфляційних за період з листопада 2009р. по січень 2010р. включно .

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 5% річних ( розмір 5% передбачено п. 6.3 договору) у розмірі 94,47 грн. суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Сума інфляційних підлягає перерахунку судом, скільки остання поставка продукції була здійснена відповідачу 10.12.2009р., а позивач нараховує інфляційні починаючи з листопада 2009р. включно.

Таким чином, сума інфляційних, яку необхідно стягнути з відповідача буде становити 278,18 грн., виходячи з слідуючого розрахунку:

10302,78 ( сума боргу) х 100,9% ( індекс інфляції) - 10302,78 = 92,73

10302,78 х 101,8% - 10302,78 = 185,45

92,73 + 185,45 = 278,18 .

В частині нарахування 113,33 грн. інфляційних необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають часткому задоволенню в сумі 11063,36 грн., з яких 10302,78 грн. борг, 387,93 грн. пеня, 94,47 грн. річні та 278,18 грн. інфляційні. В частині стягнення 113,33 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, у судове засідання не з'явився.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 530, 626, 692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Араніка", 11555, Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське, вул. Молодіжна, 35, ідентифікаційний код 34753152 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ємільчинська гірничопромислова компанія", 11243, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Куліші, вул. Шевченко, 25, ідентифікаційний код 34547145:

- 10302,78 грн. боргу;

- 387,93 грн. пені;

- 94,47 грн. річних;

- 278,18 грн. інфляційних;

- 110,63 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 233,60 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 113,33 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяМакаревич В.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу