Рішення № 10670166, 28.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.07.10 р.                     Справа № 26/35                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,

до відповідача, Приватного підприємства „Промтехиндустрия”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30926553,

про стягнення 492431,18 грн.

за участю представників:

від позивача: Коротенко Р.О. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „Промтехиндустрия”, м.Донецьк, про стягнення передоплати у розмірі 209500,00 грн., неустойки за просрочку поставки продукції у сумі 33520,00 грн., пені за просрочку повернення передплати в розмірі 223117,50 грн., інфляційних витрат у сумі 22626,00 грн. та 3% річних у розмірі 3667,68 грн., всього на суму 492431,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору №07/257 від 25.04.2008р. щодо постачання товару у строк, внаслідок чого виникли підстави для повернення сплаченої суми передплати, нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору поставки №07/257 від 25.04.2008р. разом із специфікацією до нього; платіжне доручення №3000304637 від 26.06.2008р.; копію листа №07/1415 від 08.12.2008р., претензії №09-24/09-3 від 10.02.2009р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу; розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України.

18.09.2009р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані пояснення по справі №б/н від 18.09.2009р., за змістом яких доказом надсилання листа №07/1415 від 08.12.2008р. Відповідачу є реєстрація відправлення даного листа в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, а також відбиток номеру телефону отримувача, дати та часу відправлення у верхній частині цього документа.

30.09.2009р. представником Відповідача надано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов’язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а саме до набрання законної сили судовим рішенням по справі №15/286пд.

Ухвалою від 20.10.2009р. клопотання Відповідача задоволено та провадження по справі зупинено.

Одночасно, 20.10.2009р. представником Позивача через канцелярію суду представлено копії витягу з журналу вихідної кореспонденції, листів №07/1371 від 21.11.2008р., №07/1415 від 08.12.2008р., факсу №07/02/1154 від 23.04.2009р.

04.06.2010р. Позивачем заявлено клопотання у порядку ст.22, 28, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо поновлення провадження по справі, оскільки спір, пов’язаний з нею, розглянутий судом, винесено резолютивний документ, який набрав законної сили. У підтвердження даного надано копію ухвали від 20.10.2009р. по справі №26/35 та рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2010р. по справі №15/286пд.

07.06.2010р. клопотання Позивача задоволено, провадження по справі поновлено та призначений судовий розгляд.

Одночасно, 21.06.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Позивача надійшла заява №09-5/35 від 18.06.2010р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству „Промтехиндустрия” у сумі заявлених позовних вимог в розмірі 492431,18 грн.

13.07.2010р. Позивачем подано заяву №09-5/35 від 09.07.2010р. щодо збільшення розміру позовних вимог у зв’язку з донарахуванням інфляційних витрат та 3% річних станом на 14.07.2010р. Так, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” фактично заявив до стягнення передоплату у розмірі 209500,00 грн., неустойку за просрочку поставки продукції у сумі 33520,00 грн., пеню за просрочку повернення передплати в розмірі 223117,50 грн., інфляційні витрати у сумі 39805,00 грн. та 3% річних у розмірі 9918,25 грн., всього на суму 515860,75 грн.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Представник Позивача у судовому засіданні 28.07.2010р. підтримав позовні вимоги з урахуванням наведеної заяви та представив суду оригінали листів №07/1415, 07/1371, факсу №07/02/1154.

Представник Відповідача у судове засідання 28.07.2010р. не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Приватне підприємство „Промтехиндустрия” повідомлене про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

25.04.2008р. між відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” (Покупець) та Приватним підприємством „Промтехиндустрия” (Постачальник) укладено договір №07/257, згідно з умовами якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, спецтехніку, номенклатура, кількість та ціна якої зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід’ємною частиною.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.п.1.1, 4.1 договору №07/257 від 25.04.2008р., сторонами у специфікації №1 до вказаного правочину обумовлено зобов’язання Відповідача поставити Позивачу (мовою оригіналу) „Автогидроподъемник АГП – 22,02 на шасси ЗИЛ 433362 (карбюраторный) новий, 2008 года выпуска” у кількості 1 шт. на загальну суму 419000,00грн. з урахуванням податку на додану вартість та визначена поставка товару на умовах DDP – склад ВАТ „МК „Азовсталь” м.Маріуполь транспортом Постачальника протягом 15 банківських днів з моменту перерахування передоплати у розмірі 50% вартості продукції за специфікацією.

Згідно з п.2.3 цієї угоди, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті на умовах, викладених у специфікаціях. З урахуванням п.1 специфікації та розділу договору №2 „Ціна та порядок розрахунків” Позивач повинен здійснити передоплату 50% вартості товару, що поставляється, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок Відповідача.

Як вбачається з платіжного доручення №3000304637 від 26.06.2008р., що не спростовано у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, Відповідачем сплачено 50% вартості товару у розмірі 209500,00 грн. у повному обсязі, з призначенням платежу „Передоплата за автогидроподъемник АГП-22 по договору №07/257 от 25.04.2008р.”

Отже, Позивачем виконані визначені п.1 специфікації передумови поставки продукції.

З огляду на наведені обставини, судом встановлено факт належного виконання Позивачем своїх зобов’язань перед Відповідачем з перерахування попередньої оплати.

Як вже було зазначено вище, постачання продукції повинно відбутись протягом 15 банківських днів з моменту перерахування передоплати в розмірі 50% вартості товару. Виходячи з відомостей, що містить представлене суду платіжне доручення, попередня оплата вартості замовленого товару здійснена та перерахована Відповідачу 26.06.2008р.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, останній повинен був здійснити поставку обумовленого сторонами товару по 16.07.2008р.(з урахуванням того, що 28-29.06.2008 року та 5-6.07.2008р., 12-13.07.2008 року є вихідними днями).

Проте, Відповідачем свої зобов’язання з постачання товару Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” в строк по 16.07.2008р. всупереч вимогам ст.ст.525, 526, 662 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконане.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В порушення вимог наведених норм процесуального права відповідних доказів постачання Відповідачем товару Позивачу в установлені договором терміни або повернення останньому суми попередньої передплати до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання Відповідачем своїх зобов’язань перед Позивачем за договором №07/257 від 25.04.2008р. в частині постачання товару в строк по 16.07.2008р., суд дійшов висновку про наявність у останнього права вимагати від Продавця повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 209500,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.6 договору №07/257 від 25.04.2008р., у випадку прострочення поставки продукції більш ніж на 10 календарних днів, Покупець має право відмовитись від отримання продукції, письмово повідомивши про це Постачальника (телеграмою, телексом, по факсу – за своїм вибором). При цьому Постачальник зобов’язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення повернути Покупцю суму передоплати за непоставлений товар та сплатити неустойку, передбачену п.5.4 цього правочину.

Матеріали справи містять листи №07/1415 від 08.12.2008р., №07/1371 від 21.11.2008р., претензію №09-24/09-3 від 10.02.2009р., факс №07/02/1154 від 23.04.2009р., за змістом яких Позивачем висунута вимога щодо повернення Відповідачем перерахованої суми попередньої оплати.

Суд вважає, що листи №07/1415 від 08.12.2008р., №07/1371 від 21.11.2008р. не можуть розглядатися як докази повідомлення Відповідача у розумінні п.5.6 договору, оскільки не підтверджено їх відправлення останньому. Вказівка Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” щодо наявності на даних документах відбитку номеру телефону Відповідача, дати та часу відправлення їх останньому до уваги не приймаються з огляду на те, що вони здійснені олівцем та навіть з їх урахуванням не можна встановити факт відправлення саме Відповідачу цих листів у зазначені на них дати та час. Таким чином, ці документи, що представлені Позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин.

З огляду на те, що як було зазначено вище, за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, як доказ відправлення повідомлення у розумінні п.5.6 суд приймає претензію №09-24/09-3 від 10.02.2009р., відправлення якої саме Приватному підприємству „Промтехиндустрия” підтверджує фіскальний чек №9247 від 11.02.2009р., а також опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового відділення з визначенням дати 11.02.2009р. В даному документі зазначено найменування Позивача, як відправника, найменування Відповідача, як отримувача, адреса останнього, перелік документів, які надсилаються (у т.ч. наведена претензія).

Таким чином, враховуючи дату відправлення претензії №09-24/09-3 11.02.2009р., строк поштового перебігу у межах області та між обласними центрами України у три дні, встановлений п.4.1.2 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, та приписи п.5.6 договору поставки №07/257, строк повернення суми попередньої оплати - по 20.02.2009р. Тобто на дату подання позовної заяви до господарського суду Донецької області він є таким, що настав.

Однак, доказів повернення Позивачу сплаченої суми попередньої оплати за непоставлену продукцію Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги наведені обставини, грошове зобов’язання щодо повернення суми попередньої оплати у зазначеному розмірі не виконане.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 209500,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 договору №07/257 від 25.04.2008р. передбачено, що у випадку просрочки поставки продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленої у строк продукції.

Одночасно, згідно п.5.7 договору, за просрочку повернення передплати Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від неповерненої суми за кожен день просрочки.

За наявності порушення строків поставки обумовленого сторонами товару у передбачені правочином строки, а також неповернення Відповідачем суми сплаченої передплати, керуючись наведеною нормою матеріального права та положеннями договору поставки, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 9918,25 грн., 39805,00 грн. інфляційних витрат, неустойку за просрочку поставки продукції у сумі 33520,00 грн. та пеню за просрочку повернення передплати в розмірі 223117,50 грн.

Перевіривши розрахунок неустойки за просрочку поставки продукції, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Щодо нарахування інфляційних витрат, 3% річних та пені встановлено наступне.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо порушень Позивачем п.6 ст.232 Господарського кодексу України та положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Крім того, 0,5% відсотків у грошовому еквіваленті перевищують розмір подвійної ставки Національного банку України, встановлений для обумовленого періоду.

З огляду на наведені висновки суду з приводу часового перебігу строку, протягом якого повинна бути повернена Відповідачем сплачена сума, період прострочення повернення суми попередньої оплати починається з 21.02.2009р.

Як було зазначено, Позивачем початок перебігу строку прострочення встановлений з 16.12.2008р., що суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на той факт, що повернення передоплати повинно бути здійснено не пізніше 20.02.2009р.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.232 Господарського кодексу України, кінцевою датою нарахування штрафних санкцій у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України є 22.08.2009р.

Керуючись приписами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд розраховуючи суму пені застосовує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на час прострочення. Отже, сума позовних вимог щодо стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 24322,10 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про те, що враховуючи кінцеву дату нарахування даних позовних вимог, встановлену Позивачем, 3% річних становлять 8764,56 грн., інфляційні витрати - 23241,82 грн.

Одночасно, заява №09-5/35 від 18.06.2010р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству „Промтехиндустрия” у сумі заявлених позовних вимог в розмірі 492431,18 грн., не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте наведених доказів суду не представлено. На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб’єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Приватного підприємства „Промтехиндустрия”, м.Донецьк, про стягнення передоплати у розмірі 209500,00 грн., неустойки за просрочку поставки продукції у сумі 33520,00 грн., пені за просрочку повернення передплати в розмірі 223117,50 грн., інфляційних витрат у сумі 39805,00 грн. та 3% річних у розмірі 9918,25 грн., всього на суму 515860,75 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Промтехиндустрия” (83092, м.Донецьк, вул.230 Стрілецької дивізії, б.39, кв.20, ЄДРПОУ 30926553, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, р/р26002480020000 в ЗАО „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) 299348,48 грн., у тому числі 209500,00 суму передоплати, 33520,00 грн. неустойки за просрочку поставки продукції, 24322,10 грн. пені за просрочку повернення передплати, 23241,82 грн. інфляційних витрат та 8764,56 грн. 3% річних.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Промтехиндустрия” (83092, м.Донецьк, вул.230 Стрілецької дивізії, б.39, кв.20, ЄДРПОУ 30926553, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, р/р26002480020000 в ЗАО „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 2993,48 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 136,95 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У судовому засіданні 28.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя