Рішення № 10670141, 05.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.10 р.                     Справа № 34/141                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ

до відповідача: Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ

про стягнення 958763,86грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Задирака А.А. (за довіреністю)

від відповідача – не з’явився

По справі була оголошена перерва з 03.08.2010р. на 05.08.2010р. на 13год. 00хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ до Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ про стягнення боргу в сумі 937145,49грн., 3% річних в сумі 2758,27грн., пені в сумі 18860,10грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання питної води, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 937145,49грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.08.2010р. (вхід. №02-41/33101) підтвердив, що в період з 01.03.2010р. по 31.05.2010о., у зв'язку із несвоєчасним внесенням платні за надані послуги абонентами водоканалу за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 937145,49грн. Однак вказана заборгованість частково оплачена та станом на 02.08.2010р. складає 577145,49грн.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Підприємство) в особі директора Красноармійського регіонального виробничого управління Шевченко В.Й. та Комунальним підприємством „Красноармійськводоканал” (Споживач) в особі в.о. директора Степченко О.О. 24 грудня 2007року укладено договір надання послуг з централізованого питного водопостачання №1, за умовами якого Підприємство зобов’язується надавити Споживачу послуги по централізованому питному водопостачанню в обсягах відповідно до щомісячного графіку, в межах технічних можливостей Підприємства, а Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3. договору сторонами встановлені обсяги та сума надання послуг водопостачання по заявці Споживача. Всього сума договору відповідно до п. 2.3 складає 5157488,40грн.

Відповідно до п. 5.1. договору Споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені відповідно до діючого законодавства та не підлягають погодженню сторонами.

Орієнтована сума договору на дату його укладання відповідно до п. 2.3. складає 5157488,40грн.

Згідно із п. 5.4. договору Споживач відповідно до замовленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні терміни:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду.

Остаточний розрахунок за надані послуги за минувший місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний оплатити Підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який оплачується пеня (п 7.3. Договору).

Договір набуває чинності при досягненні сторонами згоди по всім істотним умовам та діє до 31.12.2008року. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням зміни заявки на споживання води, яка є невід’ємною частиною даного договору. (п 9.1., 9.3. Договору).

Договір підписано обома сторонами із протоколом погодження розбіжностей до договору №1 та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 10 грудня 2008року сторони продовжили строк дії договору №1 від 24.12.2007р. до 31.12.2009р. та внесли зміни до обсягів надання послуг водопостачання по заявці Споживача на 2009рік та Додатковою угодою від 07 грудня 2009року сторони продовжили строк дії договору №1 від 24.12.2007р. до 31.12.2010р. та внесли зміни до обсягів надання послуг водопостачання по заявці Споживача на 2010рік.

Сторонами на виконання умов договору з березня по травень 2010р. були складені акти, якими сторони фіксували обсяги поданої питної води. Так відповідно до акту від 31.03.2010р. було подано 709346м3, від 30.04.2010р. - 671050м3, від 31.05.2010р. - 681270м3.

На підставі складених між сторонами актів позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату послуг центрального водопостачання, зокрема, рахунок-фактура №7/1325 від 31.03.2010р. на суму 695442,82грн., №7/1350 від 30.04.2010р. на суму 657897,42грн., №7/1428 від 31.05.2010р. на суму 667917,11грн. Всього на загальну суму 2021257,35грн.

За розрахунком позивача надані послуги з питного водопостачання відповідачем були оплачені частково, у зв’язку із чим за останнім на момент подання позову обліковується заборгованість в розмірі 958763,86грн.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за послуги водопостачання частково було сплачено в сумі 360000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №386 від 30.07.2010р. на суму 60000,00грн., платіжним дорученням №375 від 29.07.2010р. на суму 100000,00грн., платіжним дорученням №336 від 28.07.2010р. на суму 100000,00грн., платіжне доручення №281 від 26.07.2010р. на суму 100000,00грн.

Між сторонами також було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.08.2010р. відповідно до якого сторонами було підтверджено наявність заборгованості за КП „Красноармійськводоканал” за період з 01.03.2010р. по 31.05.2010р. в сумі 577145,49грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за послуги водопостачання по договору №1 від 24.12.2007р. частково було сплачено в сумі 360000,00грн., що підтверджується наданим відповідачем платіжними дорученнями, а також не заперечується позивачем, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Комунального підприємства „Красноармійськводоканал” суми основного боргу в розмірі 360000,00грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 557145,49грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов’язання за договором №1 від 24.12.2007р. на відпуск питної води належним чином не виконав, надані йому послуги оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 557145,49грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості в розмірі 557145,49грн. відповідачем надано не було, крім того заборгованість в сумі 557145,49грн. підтверджується відповідачем у підписаному акті звірки взаєморозрахунків, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 557145,49грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2758,27грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 2758,27грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18860,10грн. на підставі п. 7.3. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 10%, що складає 1886,01грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 1886,01грн., оскільки суму боргу відповідач визнав у повному обсязі та частково оплатив, а також як і позивач є комунальним підприємством. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 1886,01грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України повністю, оскільки сума боргу в сумі 360000,00грн. була сплачена відповідачем після звернення позивачем із позовом до суду.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ до Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ про стягнення боргу в сумі 937145,49грн., 3% річних в сумі 2758,27грн., пені в сумі 18860,10грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 360000,00грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Комунального підприємства „Красноармійськводоканал” (85300, м. Красноармійськ, вул. Шевченко, 90, р/р №26004301626469 в філіалі відділення ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 35470311) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління (85307, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 11, р/р №260004301626328 в філіалі відділення ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 35397811) борг в сумі 557145,49грн., 3% річних в сумі 2758,27грн., пеню в сумі 1886,01грн., державне мито в розмірі 9587,64грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя