Рішення № 10670128, 12.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.10 р.                     Справа № 37/90                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Спільного українсько-литовського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 25328948

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33440860

про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 42896,38грн., пені в сумі 10092,67грн., 3% річних в сумі 1408,18грн. та інфляції в розмірі 5322,94грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 26.05.2010р. на 08.06.2010р., з 08.06.2010р. на 05.07.2010р., з 05.07.2010р. на 12.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Спільне українсько-литовське підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м. Маріуполь (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 42896,38грн., пені в сумі 10092,67грн., 3% річних в сумі 1408,18грн. та інфляції в розмірі 5322,94грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором суборенди №29/08/08 від 29.08.2008р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди №29/08/08 від 29.08.2008р., акт прийому-передачі майна від 01.09.2008р. додаткові угоди, відомості власного бухгалтерського обліку, претензію від 09.10.2009р. №425, розрахунок заявлених сум та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 549, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-57, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судові засідання не з’являвся і витребуваних документів не надавав, формулюючи у поданих телеграмах (а.с.а.с.24, 37) клопотання про відкладання розгляду справи у зв’язку із перебуванням свого представника у службовому відрядженні.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.30, 31), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалою суду (а.с.33), що надсилалися Відповідачу, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Суд розглядає справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки подальше відкладання згідно ст. 77 цього Кодексу через ненадання витребуваних документів є неможливим з огляду на закінчення 12.07.2010р. процесуальних строків розгляду цієї справи. Наразі, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України належне доведення заявлених вимог та вжиття заходів до повного і всебічного з’ясування обставин справи віднесено до процесуальних прав і обов’язків Позивача, якому судом ухвалами доводилися відомості щодо переліку необхідних документів та надавалося достатньо часу для їх надання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був укладений договір суборенди №29/08/08, згідно умов п.п.1.1., 1.2., 2.1. та 9.2. якого Орендар передає в суборенду Суборендарю частину орендованого ним за договором оренди №29/8-8 від 29.08.2008р приміщення магазину „Імаго”, розташованого за адресою: 87557, м. Маріуполь, вул.. Київська, 27/1, загальною площею 149,кв.м. (на плані в технічному паспорт літ. А`-1) для розміщення в ньому зали ігрових автоматів з об’єктом громадського харчування на строк з моменту підписання акту приймання-передачі і по 25.08.2011р. включно.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору сторони визначили наступні у тому числі умови грошових зобов’язань Відповідача:

- розмір щомісячної орендної плати становить 28906грн., яка нараховується з моменту підписання акту приймання – передачі приміщення уповноваженими представниками сторін (п.4.1.):

- орендні платежі здійснюються Суборендарем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендаря щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця (п.4.2.);

- до складу орендної плати не включаються витрати по сплати експлуатаційних і комунальних послуг, у тому числі послуг з надання електроенергії, опалення, водопостачання, каналізації, вивезення твердих побутових відходів, послуги зв’язку. Орендар зобов’язаний додати до свого рахунку копії рахунків організацій, що надають відповідні послуги, вказати порядок розрахунків (пропорційно займаної площі) (п.4.4.);

- Суборендар здійснює Орендарю попередньо оплату за місяці за активну електричну енергію у розмірі 100% від заявленої потужності. Фактичний перерахунок за спожиту електричну енергію в результаті виконання цього договору здійснюється щомісячно на підстави виставлених рахунків. А сплата протягом 5-ти днів після їх отримання. У разі перевитрат електроенергії від заявленої потужності, оплата здійснюється по рахункам організації, що надає таку послугу (п.4.5.).

Положеннями п. 6.1. договору суборенди встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором у відповідності до діючого законодавства України. Умови договору не містять безпосередньої домовленості сторін щодо застосування неустойки у разі порушення Суборендарем грошових зобов’язань.

01.09.2008р. сторонами був складений акт приймання-передачі майна в суборенду.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, згідно яких змінювався розмір орендної плати:

- № 1 від 01.11.2008р. – на період з 01.11.2008р. по 31.12.2008р. – 26675грн. на місяць (а.с.10);

- № 2 від 01.01.2009р. – на період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. – 15000грн. на місяць (а.с.11);

- №3 від 01.04.2009р. – на період з 01.04.2009р. по 01.05.2009р. – 15000грн. (а.с.12);

- №4 від 01.05.2009р. – на період з 01.05.2009р. по 19.06.2009р. – 150грн. (а.с.13)

Додатковою угодою б/н від 19.06.2009р. (а.с.14) сторони дійшли згоди про розірвання з 19.06.2009р. договору суборенди, вказавши про відсутність взаємних претензій.

09.10.2009р. Позивачем була складена на адресу Відповідача претензія №425 (а.с.18), за змістом якої останній вимагає сплати залишку заборгованості з орендної плати та з відшкодування вартості спожитої електричної енергії у сумі 42896,38грн., у зв’язку із незадоволенням якої була подана розглядувана позовна заява.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Позивач у судові засідання жодного разі не з’являвся, хоча згідно наявних повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.а.с.32, 35, 36) своєчасно отримував ухвали суду. Згідно наданих телеграм (а.с.а.с.24, 27) неявку свого представника Позивач двічі мотивував його перебуванням у службовому відрядженні, жодного разу не надавши підтверджуючих доказів.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, викладені в отриманих Позивачем ухвалах від 12.05.2010р., 26.05.2010р., 08.06.2100р. та 05.07.2010р., останнім не були без пояснення причин надані витребувані судом: оригінали документів (для огляду в судовому засіданні), розширений акт звірення розрахунків (з визначенням первинних документів) з доказами відправки Відповідачу, довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про наявність (не припинення жодним передбаченим діючим законодавством способом) грошових зобов’язань Відповідачем відносно стягуваної суми заборгованості; докази вставлення (отримання Відповідачем) рахунків-фактур, розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з доказами відправки Відповідачу, засвідчені копії правоустановчих документів на об’єкт оренди та підтверджуючи права на нього у позивача (договір оренди з власником, акт приймання-передачі до нього, погодження власника на суборенду) тощо.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не можуть бути задоволеними, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами договору суборенди №29/08/08.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній є суборендою (піднайм), що за своєю природою має похідний (перебуває у залежності від наявності та змісту) договору оренди між Орендарем (Позивачем у розглядуваному випадку) та власником майна. Дійсно, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до правовідносин піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму, остільки суд зазначає:

-          відповідно до ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України заявлена до стягнення в межах цієї справи суборендна плата є платою за користування майном, яку має сплачувати суборендар і управнений отримувати орендар цієї речі. Відтак, підтвердження наявності у Позивача статусу кредитора у розглядуваних правовідносинах вимагає доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності у нього договору оренди із власником майна, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 761 Цивільного кодексу України відносно наявності права передання майна в найм у особі, якій належать відповідні майнові права, в контексті яких (приписів) судом і має оцінюватися наданий разом із позовом акт приймання-передачі майна в суборенду від 01.9.2008р. (а.с.9), із складанням якого п. 4.1. договору суборенди пов’язує початок нарахування суборендних платежів;

-          відповідно до ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання майна в піднайм можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, можливість надання оцінки правомірності виникнення договору суборенди, а отже – і існування правової підстави для висування Відповідачем заявлених позовних вимог як обов’язкової умови їх задоволення з точки зору приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України (встановлення наявності захищуваного суб’єктивного права або інтересу) - також вимагає дослідження змісту договору оренди між Позивачем і власником (у разів наявності такого договору) та позиції останнього щодо укладання договору суборенди;

-          відповідно до ч. 2 ст.774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму. В свою чергу, в контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором оренди протягом строку відповідних правовідносин, у тому числі – виступати суборендодавцем майна і отримувати плату від суборендаря. Отже, встановлення правомірності здійснення Позивачем прав суборендаря протягом певного періоду часу також вимагає дослідження умов договору оренди.

Таким чином, витребувані судом документів відносно правовідносин Позивача із власником майна має безпосереднє відношення до розглядуваного спору і їх наявність/відсутність та зміст може істотним чином вплинути на оцінку обґрунтованості позовних вимог.

Більш того, безпідставне ігнорування викладених в ухвалах вимог суду:

- відносно здійснення звірення розрахунків та надання розширеного акту звірення з доказами надсилання Відповідачу, а також довідки за підписом керівника і головного бухгалтера про наявність (не припинення жодним передбаченим діючим законодавством способом) грошових зобов’язань Відповідачем відносно стягуваної суми заборгованості – унеможливило визначення судом періоду формування кожної складової частини стягуваної заборгованості, та правильності розрахунку її суми, адже, як було встановлено, в перебігу дії договору суборенди сторони неодноразово змінювали розмір щомісячної орендної плати. Крім того, відсутність таких доказів позбавляє суд можливості оцінити їх у сукупності із положеннями додатковою угодою б/н від 19.06.2009р. про відсутність взаємних претензій.

- відносно доказів вставлення (отримання Відповідачем) рахунків-фактур – унеможливило встановлення дати виникнення обов’язків з відшкодування витрат зі спожитої електричної енергії та обґрунтованість їх розміру у світлі положень п.п.4.4., 4.5. договору суборенди, адже за змістом наданої претензії №425 від 09.10.2009р. (а.с.18) заявлена до стягнення сума заборгованості з суборендної плати насправді включає в себе і суму витрат з відшкодування спожитої електричної енергії, яка хоча і не заявлена до стягнення Відповідачем як окрема і самостійна складова заборгованості, але неможливість перевірки та визначення її розміру призвела і до неможливості визначення розміру спірних суборендних платежів.

Отже, і ці вказані в ухвалах суду документи, що не були надані Позивачем без жодних пояснень, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, неподання Позивачем витребуваних судом документів без поважних причин або нез’явлення представника Позивача у судове засідання на виклик суду незалежно від причин є підставами для залишення позову без розгляду.

Таким чином, наведена норма встановлює дві окремі та самодостатні підстави для залишення позову без розгляду.

Визначеність документів, потрібних для вирішення заявленого позову, підтверджена змістом ухвал суду від 12.05.2010р., 26.05.2010р., 08.06.2100р. та 05.07.2010р., відсутність будь-яких пояснень причин ненадання зазначених документів та неявки у судове засіданні за умов належного повідомлення про їх призначення шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, вказаною у позовній заяві, зумовлюють висновок про наявність всіх умов, передбачених п. 7 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.1994р. № 02-5/612. При цьому суд відносно неявки представника Позивача у судові засідання через службові відрядження наголошує на неприйнятності цієї причини з огляду на те, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України Позивач як юридична особа мала можливість забезпечити представництво своїх інтересів в судових засіданнях шляхом надання письмової довіреності будь-якій особі – присутність конкретно визначеної особи, зайнятої з інших питань (доказів чого, доречи, не надано), не є обов’язковою.

У світлі правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.18 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.2005 р. N 01-8/344 за наявністю відповідних підстав (ненадання витребуваних доказів, необхідних, зокрема, для перевірки розрахунку заявлених вимог) суд управнений залишити позовні вимоги у відповідній частині без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд залишає без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 42896,38грн., 3% річних в сумі 1408,18грн. та інфляції в розмірі 5322,94грн., розглядаючи по суті лише вимоги про стягнення пені в сумі в сумі 10092,67грн. з урахуванням такого:

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Водночас, у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є видом забезпечення виконання зобов’язання, відносно якого ст. 547 цього Кодексу встановлює вимоги щодо письмової форми правочину під загрозою нікчемності.

Судом встановлено, що ані наданий Позивачем договір суборенди із Відповідачем, ані інші наявні в матеріалах справи документи не містять письмової домовленості сторін щодо застосування пені у разі порушення грошових зобов’язань за договором суборенди, що унеможливлює існування підстав для виникнення відповідної вимоги.

Таким чином, безвідносно до змісту та наявності витребуваних судом, але не наданих Позивачем документів, про які зазначалося вище, за договором суборенди №29/08/08 від 29.08.2009р. у останнього відсутні правові підстави для нарахування пені, що унеможливлює її стягнення судом у світлі приписів ч. 1 ст. 19 Конституції України та зумовлює відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, питання про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи - рішенні суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Залишити без розгляду позовні вимоги Спільного українсько-литовського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25328948) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33440860) в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 42896,38грн., 3% річних в сумі 1408,18грн. та інфляції в розмірі 5322,94грн.

Роз’яснити Позивачу, що після усунення обставин, які зумовили залишення вказаної частини позовних вимог без розгляду, він має право знову звернутися із ними до суду в загальному порядку.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-литовського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25328948) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33440860) про стягнення пені в сумі 10092,67грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.07.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя