Рішення № 10669768, 15.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.10 р.                     Справа № 9/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс”, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область

про стягнення 9055грн.68коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Іващук П.В. – представник (за довіреністю б/н від 12.05.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фара-І”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс”, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 9055грн.68коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 8752грн.00коп., 3% річних в розмірі 84грн.88коп. та інфляційних витрат в розмірі 218грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р., №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р., №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р. довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 06.01.2010р., №14 від 16.01.2010р., претензію вих.№73 від 13.04.2010р., платіжне доручення №431855 від 19.03.2010р., рахунки-фактури №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011801 від 18.01.2010р., №ДнЗ-011901 від 19.01.2010р., №ДнЗ-012101 від 21.01.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 10.06.2010р. та 01.07.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6315847 Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс”, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область станом на 30.06.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фара-І”, м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс”, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 8952грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р., №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р., №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 10.06.2010р. та 01.07.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів на видаткових накладних №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р., №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р., №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 06.01.2010р., №14 від 16.01.2010р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р., №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р., №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 06.01.2010р., №14 від 16.01.2010р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Крім того, позивачем надані письмові пояснення відповідно до яких останній підтвердив, що вищенаведені довіреності видавались відповідачем на отримання товару за спірними накладними та будь-яких господарських відносин, крім постачання запасних частин за видатковими накладними №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р., №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р., №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р. у 2010р. між сторонами не було.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату продукції, отриманої за наявними у справі видатковими накладними, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р., №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р., №ДнЗ-011801 від 18.01.2010р., №ДнЗ-011901 від 19.01.2010р., №ДнЗ-012101 від 21.01.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних видаткових накладних, оскільки зазначені видаткові накладні, містять посилання на відповідні рахунки. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Наразі, у рахунку-фактурі №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р. та у видатковій накладній №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р. визначено термін оплати – до 13.01.2010р., у рахунках-фактурах №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р. та у видаткових накладних №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р. визначено термін оплати – до 14.01.2010р., у рахунку-фактурі №ДнЗ-011801 від 18.01.2010р. та у видатковій накладній №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р. визначено термін оплати – до 18.01.2010р., у рахунку-фактурі №ДнЗ-011901 від 19.01.2010р. та у видатковій накладній №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р. визначено терміни оплати – до 19.01.2010р. та до 20.01.2010р. відповідно, у рахунку-фактурі №ДнЗ-012101 від 21.01.2010р. та у видатковій накладній №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р. визначено термін оплати – до 21.01.2010р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої продукції за кожною окремою видатковою накладною є:

–          за видатковою накладною №ДнЗ-011301 від 13.01.2010р. – 13.01.2010р.;

–          за видатковими накладними №ДнЗ-011401, №ДнЗ-011404 від 14.01.2010р. – 14.01.2010р.;

–          №ДнЗ-011803 від 18.01.2010р. – 18.01.2010р.;

–          №ДнЗ-012001 від 20.01.2010р. – 20.01.2010р.;

–          №ДнЗ-012102 від 21.01.2010р. – 21.01.2010р.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач сплатив частково на суму 200грн., що підтверджує платіжним дорученням №431855 від 19.03.2010р. з посиланням на оплату продукції за рахунком №11401 від 14.01.2010р. (копія якого наявна у матеріалах справи), у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 8752грн.00коп.

На підставі зазначеного, 19.04.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№73 від 13.04.2010р. з вимогою погасити заборгованість за наведеними накладними (докази направлення претензії наявні у матеріалах справи), яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 8752грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 8752грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8752грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 84грн.88коп. та інфляційних витрат в розмірі 218грн.80коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 84грн.88коп. за період прострочення з 21.01.2010р. по 19.05.2010р. та інфляційні витрати - 218грн.80коп. за період прострочення з лютого 2010р. по квітень 2010р. включно.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 84грн.88коп. та інфляційних витрат в розмірі 218грн.80коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І”, м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс”, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 9055грн.68коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 8752грн.00коп., 3% річних в розмірі 84грн.88коп. та інфляційних витрат в розмірі 218грн.80коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс” (за адресою: вул.Шкільна, с.Михайловка, Красноармійський район, Донецька область, 85380, код ЄДРПОУ 31468789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І” (за адресою: пр-т.Возз’єднання, 21, к.8, м.Київ, 02154, р/р 26000038592821 в Міжрайонному відділені Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33299396) суми основного боргу в розмірі 8752грн.00коп., 3% річних в розмірі 84грн.88коп. та інфляційні витрати в розмірі 218грн.80коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 15.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя