Постанова № 10667790, 06.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2009 року <Час проголошення >№ 2а-6568/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Манічевій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області

проскасування рішення № 54 від 29.01.2009 року за участю представників сторін:

від позивача: Гарагата К.О.

від відповідача: Колінка Ю.О.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про скасування рішення № 54 від 29.01.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки на момент його прийняття в Промінвестбанку діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений відповідно до ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 № 2121-III (надалі Закон № 2121-III) постановою Національного банку України від 07.10.2008 року №308.

Ухвалою суду від 26.06.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього розгляду на 06.08.2009 року.

06.08.2009 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10.09.2009 року.

10.09.2009 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку ст. 150 КАС України до 06.10.2009 року.

Відповідач в судових засіданнях 10.09.2009 року та 06.10.2009 року проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішенням № 54 від 29.01.2009 року до позивача застосовано фінансові санкції за несвоєчасне зобовязань, які виникли після введення мораторію, а дія мораторію поширюється на вимоги, що виникли до моменту його введення, тобто до 07.10.2008 року. Крім того, п.2 ч.3 ст.85 Закону № 2121-III передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). А згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

29 січня 2009 року начальником управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі прийняте рішення №54 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки управління Пенсійного фонду в Сарненському районі сум страхових внесків, фінансових санкцій (надалі рішення). Підставою для прийняття рішення є акт своєчасності зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків від 29.01.2009 року № 6.

Вказаним рішенням на підставі пункту 1 частини 10 статті 106 Закону №1058-IV до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді пені в сумі 119,31 грн. та штрафу в сумі 1870,09 грн. (разом 1989,40 грн.) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, прийнятих від платників у період з 15 по 17 жовтня 2008 року. Вказані платежі були проведені банком 24-29 жовтня 2008 року.

Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Національного банку України від 07.10.2008 року № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)»у Промінвестбанку була введена тимчасова адміністрація. Інформація про призначення тимчасової адміністрації в Промінвестбанку відповідно до вимог ст.79 Закону № 2121-III опублікована Національним банком України в газеті «Урядовий курєр»за 10.10.2008 року №189, стор.23. Постанова №308 не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції, так як вона не містить норми права та має персоніфікований характер (стосується Промінвестбанку) (п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731).

Одночасно з призначенням тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, цією ж постановою Національним банком України у відповідності до ст. 85 Закону № 2121-III у Промінвестбанку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців (з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року).

Постановою Національного банку України від 17.03.2009 року № 139 у Промінвестбанку припинено тимчасову адміністрацію та відмінено мораторій на задоволення вимог кредиторів до банку з 18.03.2009 року.

Усі випадки несвоєчасного перерахування страхових внесків на рахунки Пенсійного фонду мали місце в період дії мораторію, що підтверджується даними, викладеними в додатках до рішення.

Згідно ч.2 ст. 58 Закону № 2121-III банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання ним зобовязань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до пункту 2 частини 3 ст.85 цього ж Закону, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

В обґрунтування своїх заперечень проти позову та правомірності винесення оскаржуваного рішення відповідач посилається на норми ч.2, 4 ст.85 Закону № 2121-III, відповідно до яких мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Проте, такі посилання відповідача суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону № 2121-III мораторій зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.1 ст.85 Закону № 2121-III мораторій вводиться з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам. Згідно ч.2 ст.58 цього ж Закону, банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання ним зобовязань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 85 Закону № 2121-III протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Також відповідач вказує на те, що згідно ч.4 ст.18 Закону № 1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а тому на зобовязання банку щодо перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду не поширюється дія мораторію. Проте, в даній ситуації банк не є платником страхових внесків.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками, відповідно до ст.14 Закону № 1058-IV, є, зокрема, роботодавці щодо осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Отже, Промінвестбанк є платником страхових внесків, що нараховуються та утримуються із заробітної плати працівників самого банку.

В ситуації, що є предметом даного спору, мова йде про сплату страхових внесків не самим банком як страхувальником, а фізичними особами.

Промінвестбанк у даному випадку лише виконує функції уповноваженого банку. Уповноваженим банком, згідно ст.1 Закону № 1058-IV, є банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Таким чином, Промінвестбанк не є платником страхових внесків, що сплачуються фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності. Зобовязання банку щодо перерахування цих внесків до Пенсійного фонду України виникає на підставі доручення клієнта про перерахування коштів, а отже є грошовим зобовязанням.

Відповідно до ст.2 Закону № 2121-III клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Розрахункові банківські операції рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів. Предметом зобовязання в даному випадку є грошові кошти, які банк зобовязаний перерахувати згідно з розпорядженнями клієнта.

З наведеного випливає, що зобовязання банку перерахувати кошти за дорученням клієнта є грошовим зобовязанням.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.85 Закону № 2121-III протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання банком грошових зобовязань

Отже, в даній ситуації до банку не можуть бути застосовані фінансові санкції за несвоєчасне виконання грошових зобовязань щодо перерахування до Пенсійного фонду сум страхових внесків, сплачених клієнтами цього банку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення № 54 від 29.01.2009 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та нерозсудливо, а тому вимоги позивача про скасування рішення № 54 від 29.01.2009 року є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області № 54 від 29.01.2009 року «Про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 12.10.2009 року.