Постанова № 10667496, 18.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-12983/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Мостовій Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області

про визнання нечинним та скасування рішення №173 від 21.07.2008 року

за участю представників сторін:

від позивача: Мицик О. Ю.

від відповідача: не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(далі Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області (далі Відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати Рішення від 21.07.2008р. №173 про застосування економічних санкцій у розмірі 177 881,49 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Відповідачем винесено Рішення від 21.07.2008р. №173 про застосування економічних санкцій у розмірі 177881,49 грн. в порушення вимог діючого законодавства, а саме: порядку оформлення таких документів та вимог Законів України «Про ціни і ціноутворення»від 03 грудня 1990 р. № 507-ХІІ (далі Закон № 507-ХІІ), «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 р. № 509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ), «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05 квітня 2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V), Наказу Мінекономіки України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами»від 03 грудня 2001 р. № 298/519 (далі Інструкція № 298/519).

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Рішення від 21.07.2008р. №173 про застосування економічних санкцій у розмірі 177 881,49 грн. є правомірним та ґрунтується на вимогах закону. Через відділ документального обігу та контролю суду надійшло клопотання Відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(ідентифікаційний код 32104254) зареєстровано 30.08.2002 р. Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03045, м. Київ, проспект Науки, 8. ТОВ «ЕКО»діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства згідно Протоколу №24/07-2008 від 24.07.2008 р.

Відповідачем проведено планову перевірку структурного підрозділу ТОВ «ЕКО»без ознак юридичної особи - магазину «ЕКО маркет», розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Краснознаменна, 16Б, який є підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»з 01 липня 2008 р. по 28 липня 2008 р. за період з 01 січня 2008 р. по 04 липня 2008 р.

За результатами перевірки складено Акт № 291 від 11 липня 2008 р. (далі - Акт) про порушення вимог Розпорядження голови Луганської облдержадміністрації «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів»із відповідними змінами внесеними розпорядженням голови облдержадміністрації від 08.11.2007р. № 1411 (далі Розпорядження №1411) в частині завищення роздрібних цін на окремі види продовольства за рахунок перевищення граничного рівня торговельної надбавки. Від підписання Акту директором магазину Іванов О.О. відмовився. Один примірник Акту Іванов О.О. отримав 11.07.08р.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№507-ХІІ на підставі вищезазначеного Акту винесено Рішення № 173 від 21 липня 2008 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»економічних санкцій за порушення Розпорядження №1411 у розмірі 177 881,49 грн., в тому числі штраф у розмірі 118 587,66 грн.

Позивач не погоджується з Рішенням про застосування економічних санкцій № 173 від 21 липня 2008 р., вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства з таких підстав.

Відповідно до ч. 3. ст.13 Закону № 507-ХІІ, державні органи, що здійснюють контроль за цінами та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом № 509-ХІІ, крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 ст. 11 вказаного Закону.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13 грудня 2000 р. № 1819, державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні відділення є органами, які здійснюють контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Отже, при здійсненні своєї діяльності Державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні органи влади керуються при проведенні перевірки Законом № 509-ХІІ.

Виходячи з вищевикладеного, будь-які перевірки, які здійснюються представниками державної інспекції з контролю за цінами можуть бути планові або позапланові.

Відповідач направив повідомлення від 24 червня 2008 року №34-08/3019 про проведення планової перевірки (надалі - Повідомлення ), яке Позивач отримав лише 08 липня 2008 року, чим було порушено вимоги статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII та статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 5 квітня 2007 року N 877-V. Крім того, в Повідомленні зазначено, що перевірка планується проводиться з 01 липня 2008 року по 18 липня 2008 року, а дата, якою видано Повідомлення зазначена 24 червня 2008 року, тобто повідомлення було видано за пять календарних днів до дати проведення перевірки.

Статтею 4 Закону № 507-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону № 507-ХІІ, контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом № 509-ХІІ, крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Статтею 14 Закону № 507-ХІІ передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Повноваження та компетенція Відповідача визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Держцінінспекція має, серед інших, право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Директивним наказом Мінекономіки від 01.03.2001 р. № 3-Д «Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України», визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.

Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 777, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.

Таким чином, Державна інспекція по контролю за цінами у Луганській області мала право на проведення перевірки, складання акту та прийняття оскарженого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач направив повідомлення від 24 червня 2008 року №34-08/3019 про проведення планової перевірки (надалі - Повідомлення ), яке Позивач отримав лише 08 липня 2008 року, чим було порушено вимоги статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII та статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 5 квітня 2007 року N 877-V. Крім того, в Повідомленні зазначено, що перевірка планується проводиться з 01 липня 2008 року по 18 липня 2008 року, а дата, якою видано Повідомлення зазначена 24 червня 2008 року, тобто повідомлення було видано за пять календарних днів до дати проведення перевірки.

Таким чином, перевірка, яка була здійснена Відповідачем, проводилася з порушенням порядку для проведення планової перевірки згідно Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року N 507-XII, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 5 квітня 2007 року N 877-V.

Що стосується доводів Відповідача про пропущення Позивачем строків для звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

До звернення з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, Позивач звертався до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративними позовом ще 28 жовтня 2008 р. (копія чеку та опису вкладення наявна в матеріалах справи). 15 січня 2009 року Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження по справі та призначення попереднього розгляду справи на 19.01.2009 р. 16 січня 2009 року Позивач направив до Луганського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду попереднього судового засідання (копія чеку та опису вкладення наявна в матеріалах справи). Позивач зазначає, що про дати наступних судових засідань йому було невідомо. 30.07.2009 року Луганським окружним адміністративним судом винесена ухвала про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Суд приходить до висновку, що Позивачем не порушені строки звернення до адміністративного суду, встановлені ст. 99 КАС України.

Що стосується розрахунків суми необґрунтованої виручки, одержаної ТОВ «ЕКО», суд зазначає наступне.

В Акті № 291 та Рішенні № 173 зазначено, що ТОВ «ЕКО»порушено норми граничних розмірів торгівельних надбавок, встановлених Розпорядженням Голови Луганської облдержадміністрації від 08.11.2007р. № 1411 зі змінами та доповненнями (надалі - Розпорядження) зокрема на м'ясо птиці печінку та шлунок.

Відповідно до ДСТУ № 3143-95, а також Технічних умов, розроблених ТОВ «ЕКО»та затверджених відповідно до діючого законодавства України і наданих Позивачем до матеріалів справи, м'ясо це перероблена туша сільськогосподарської тварини без голови, нижніх кінцівок, без хвоста, шкіри і внутрішніх органів. Печінка, шлунок та серце відносяться до субпродуктів. Відповідно до викладеного вбачається, що печінка та шлунок не відносяться до мяса птиці, та, відповідно, на них не розповсюджується Розпорядження № 1411, тобто норма граничної надбавки 10% і ціни є вільними. Таким чином, ТОВ «ЕКО»не порушувало норм чинного законодавства щодо цін та ціноутворення відносно товару «шлунок та печінка птиці».

Відповідно до Розпорядження № 1411, граничний розмір торгівельних надбавок встановлюється в залежності від того, поставив товар постачальник чи виробник. У звязку з чим застосовуються різні граничні розміри надбавок. Як вбачається з Розпорядження № 1411, розмір граничної торгівельної надбавки по маслу вершковому до ціни виробника для міста складає 8%, а по сметані 12% , а до ціни постачальника, відповідно, по маслу вершковому 4% та по сметані 6%. Як вбачається з матеріалів справи, такі постачальники як ПП «Український продукт», ТОВ «Злагода-Луганськ», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Трейд-Донецьк»є безпосередньо виробниками молочної продукції, зокрема масла вершкового та сметани, що підтверджується наданими Позивачем договорами поставки та листами від виробників (листи від 17.03.2010 р., 17.03.2010 р. № 1/17, від 19.04.2010 р., від 19.04.2010 р.), в яких зазначається, що ТОВ «Злагода-Луганськ», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Трейд-Донецьк»є виробниками молочної продукції та поставляють її до магазинів «ЕКО маркет»за ціною від виробника. Таким чином, Відповідач в Акті та Довідці про суму додаткової виручки безпідставно застосував до цих постачальників граничну торгівельну надбавку в розмірі масло 4 % до ціни придбання від постачальника та сметана 6% до ціни придбання від постачальника. Тому, суд приходить до висновку що Позивач не порушував норм чинного законодавства щодо цін та ціноутворення відносно товару масла та сметани поставленими вищевказаними виробниками.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Тобто, відповідальність субєкта господарювання наступає тільки за умови отримання виручки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЕКО»здійснює продаж товарів через реєстратори розрахункових операцій (касові апарати) відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 11.07.1995р. № N 265/95-ВР. Таким чином, підтвердженням факту реалізації вказаного в Акті № 291 товару та отримання необґрунтованої виручки є фіскальний чек. Як вбачається з матеріалів справи, Акт № 291 не обґрунтовується жодним фіскальним чеком. Натомість Відповідачем на вимогу суду наданий Реєстр по коду продажу, який не може підтверджувати факт реалізації Позивачем товару за завищеними торгівельними надбавками та, відповідно, отримання Позивачем необґрунтованої виручки. Також не є підтвердженням отримання Позивачем необґрунтованої виручки надані на вимогу суду відповідачем приходні накладні.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення №173 від 21.07.2008 року прийняте Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, нерозсудливо, а тому вимога Позивача про визнання нечинним та скасування рішення №173 від 21.07.2008 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення судового збору Позивачем не заявлені.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №173 від 21.07.2008 року.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І. П. Васильченко Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 23.06.2010 р.