Постанова № 10667276, 28.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2010 року           14:07           № 2а-16753/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Попко Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу позовну заяву:Товариства з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕс Україна"

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ "СіЕйчЕс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у перевіряємому періоді товариством було укладено договори позики з нерезидентом, за якими воно отримувало позики в іноземній валюті - доларах США. В бухгалтерському обліку товариство віднесло в повному обсязі збитків від зміни курсів валют за III-IV квартали 2008р. Відповідно до абз. четвертого, пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). Враховуючи зазначене, ТОВ «СіЕйчЕс Україна»зобов'язано було включати до складу валових витрат на кінець кожного звітного періоду суми непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, як такі, що є умовно погашеними, здійснивши при цьому перерахунок вартості такої заборгованості за курсом Національного Банку України, що діяв на останній день кожного звітного періоду, збільшивши при цьому валові витрати за рахунок зміни балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, що на його думку було зроблено.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що Згідно з пп. 5.5.2. п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів. На підставі зазначеного, податковий орган дійшов висновку про те, що ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»мало право відносити до складу валових витрат лише 50% збитків від зміни курсів , тобто 38632299 грн., а не 77 264 597 грн., як це здійснено підприємством.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.04.2010р. на 28.04.2010р. та на 28.05.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 26.06.2009р. по 10.08.2009р. працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову перервіку ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»за результатами якої складено Акт №177/23-50/35704808 від 17.08.2009р. "Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.02.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2008 року по 31.03.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.5.1 п. 5.5.2 ст. 5 п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 699 742,0 грн. та завищено від'ємне значення з об'єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 27 533 844 грн.

На підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122310/0 від 28.08.2009р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 16 773 057,10 грн., в тому числі за основним платежем 9 699 742 грн., та 7 073 315,10 грн. штрафних санкцій.

ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Святошинському районі м. Києва в порядку апеляційного узгодження, проте, рішенням про результати розгляду первинної скарги №10143 від 12.11.2009р. скаргу залишено без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122310/1 від 07.12.2009р. яким донараховано податок на прибуток в сумі 16 773 057,10 грн., в тому числі за основним платежем 9 699 742 грн., та 7 073 315,10 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що 10.04.2008р. між CHS Europe SA (позикодавець) та ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" (позичальник) укладено договір позики, згідно п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати у вигляді кредитної лінії грошові кошти в доларах США в розмірі та на умовах встановлених договором. Загальна сума позики як кредитної лінії склала 1 000 000,0 грн. доларів США, розмір ставки відсотків за користування позикою складає 9,8 % річних від фактично отриманої частини позики.

22.04.2008р. Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київській області видано реєстраційне свідоцтво №8942 на даний договір.

17.06.2008р. між CHS Europe SA (позикодавець) та ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" (позичальник) укладено договір позики, згідно п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати у вигляді кредитної лінії грошові кошти в доларах США в розмірі та на умовах встановлених договором. Загальна сума позики як кредитної лінії склала 40 000 000,0 грн. доларів США, розмір ставки відсотків за користування позикою складає 9,8 % річних від фактично отриманої частини позики.

25.06.2008р. Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київській області видано реєстраційне свідоцтво №9339 на даний договір.

01.12.2008р. між CHS Europe SA (позикодавець) та ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" (позичальник) укладено договір позики, згідно п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати у вигляді кредитної лінії грошові кошти в доларах США в розмірі та на умовах встановлених договором. Загальна сума позики як кредитної лінії склала 40 000 000,0 грн. доларів США, розмір ставки відсотків за користування позикою складає 9,8 % річних від фактично отриманої частини позики.

09.12.2008р. Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київській області видано реєстраційне свідоцтво №10442 на даний договір.

Згідно акту перевірки встановлено, що згідно укладених вище договорів позики товариство отримало валютних коштів на суму 54 738 496,08 доларів США (390 493 242,71 грн.), перераховано нерезиденту в погашення позики та відсотків на загальну суму 32 228 999,86 доларів США (217 170 121,81 грн.).

Також встановлено, що нараховані відсотки по позиції в розмірі 1 594 187,23 долари США до валових витрат не відносились.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.5.1. п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 5.5.2. п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту (копія якого знаходиться в матеріалах справи) ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" є товариством зі 100% іноземними інвестиціями.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" віднесено до валових витрат курсові різниці за 2008 рік в повному обсязі в сумі 77 264 597 грн.

ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" посилається на те, що згідно положень п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач зобов'язаний був включати до складу валових витрат на кінець кожного звітного періоду суми непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, як такі, що є умовно погашеними, здійснивши при цьому перерахунок вартості такої заборгованості за курсом Національного Банку України, що діяв на останній день кожного звітного періоду, збільшивши при цьому валові витрати за рахунок зміни балансової вартості заборгованості в іноземній валюті не береться судом до уваги також з наступного.

Згідно п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 цього Закону 7.9.1 з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Згідно п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону 7.9.2. з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам.

Виходячи з вимог пп. 7.9.1 та пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 даного Закону, основна сума боргу за фінансовими кредитами в іноземній валюті не впливає на збільшення валових доходів при одержанні та на збільшення валових витрат при поверненні сум кредиту. З цього слідує, що розраховані за такою заборгованістю в іноземній валюті курсові різниці не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

З огляду на викладені вище положення Закону суд дійшов висновку, що товариством неправомірно віднесено курсові різниці в повному обсязі на валові витрати, а саме: ІІІ квартал 2008 року на суму 241 372 грн., IV квартал 2008 року на суму 38 390 926,50 грн. Зазначені дії призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 9 699 742 грн., а саме у ІІІ-му кварталі 2008 року на суму 60 343 грн., у IV-му кварталі на суму 2 714 271 грн., у І-му кварталі 2009р. на суму 6 925 128 грн.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 17.1.4. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно поданого ДПІ у Святошинському районі розрахунку ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" нараховано 7 073 315,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач не довів правомірність віднесення курсових різниць в повному обсязі на валові витрати, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Д.О. Баранов