Постанова № 10667208, 20.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2010 року 15:15 № 2а-12669/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Пріват"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.08.2009р. №0006422310/0

За участю представників сторін:

позивача : Форсюк В.Л. (довіреність від 29.12.2009р.)

відповідача: Бабенко К.О. (довіреність №10908/9/10-009 від 08.11.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Пріват»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0006422310/0 від 12.08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та не погоджується з висновком податкового органу про заниження податку на додану вартість за січень 2009 року на загальну суму 229 8886 грн., та вказує на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно та із дотриманням вимог пунктів 7.2, 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - платником ПДВ та отриманих у наступних, за вчиненням господарської операції, звітних періодах, в межах строків, визначених у ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та в заперечення заперечив, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок включення до складу податкового кредиту у січні 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 229886,00 грн. за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача - ТОВ «Рудо-Віт»у січні 2007 року. У звязку з виявленими порушеннями, податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 12.08.09р. №0006422310/0, яке вважає правомірним та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Пріват»(код ЄДРПОУ 32309963) з правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Рудо-Віт»(код ЄДРПОУ 34491480) за січень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.08.09р. №461/23-10/32309963.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 12.08.09р. № 0006422310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 344829,00, грн., з яких: 229886,00 грн. основного платежу та 114943,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закону N 168/97-ВР), що полягало у неправомірному, на думку ДПІ, включенні ПП «Пріват»до складу податкового кредиту за січень 2009 року ПДВ згідно з податковими накладними на загальну суму 1379316,00грн. (в т.ч. ПДВ 229886,00 грн.), які виписані постачальником ТОВ «Рудо-Віт» за січень 2007 року, тобто в іншому періоді, ніж період здійснення господарської операції з придбання товару.

Вказане порушення за висновком податкового органу призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2009 року на суму 229886,00 грн.

Таким чином, позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ПП «Пріват»таким правом не скористався; до податкової декларації з ПДВ за січень 2007 року заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу, вважає оспорюване податкове повідомлення рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали перевірки, згідно звітної податкової декларації ПП «Пріват»з ПДВ за січень 2009 року, останнє включило до складу податкового кредиту за вказаний звітний період суми ПДВ за податковими накладними на загальну суму 1379316,00грн. (в т.ч. ПДВ 229886,00 грн.), які виписані контрагентом позивача ТОВ «Рудо-Віт»у січні 2007 року. Даний податковий кредит сформований позивачем внаслідок придбання у ТОВ «Рудо-Віт»товару за договором поставки РВ-15-17 від 15.01.2007р.

Як свідчать обставини справи, вищевказана податкова накладна виписана постачальником товарів ТОВ «Рудо-Віт»своєчасно у січні 2007 року, однак по ряду причин включена до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних лише у січні 2009 року, а тому була відображена у податковій декларації за січень 2009 року.

Так, між ПП «Пріват»та ТОВ «Рудо-Віт»було укладено Договір поставки РВ-15-07 15 січня 2007р. (надалі - Договір) щодо поставки товару, детальний асортимент та вартість якого мав бути визначений у специфікації до Договору.

Згідно пояснень представника позивача, даний товар позивач мав намір продати своєму контрагенту відразу після його поставки. Проте враховуючи, що у неготовність контрагента позивача прийняти товар відразу в повному обсязі та у зв'язку з відсутністю у позивача на момент укладення договору технічних можливостей щодо тривалого зберігання цього товару, 15.01.2007р. ПП «Пріват»звернулося з проханням до ТОВ «Рудо-Віт»щодо можливості зберігання даного товару ТОВ «Рудо-Віт»та згоди останнього здійснити поставку товару контрагентам Позивача.

В своєму листі від 21.01.2007р. ТОВ «Рудо-Віт»погодилось на умови Позивача, попередивши ПП «Пріват», що ціна товару буде визначена із врахуванням даних обставин.

24 січня 2007р. між ПП «Пріват»та ТОВ «Рудо-Віт»було підписано специфікацію до Договору та видаткову накладну № РВ-000005, щодо товару на загальну суму 1 379 316,00 грн. ( в тому числі ПДВ - 229886,00 грн.). ТОВ «Рудо-Віт»було видано ПП «Пріват»податкова накладна від 24.01.2007р. № 66.

Відповідно до умов Договору за домовленістю сторін Покупець мав повністю оплати товар протягом 2 місяців з дати поставки товару Покупцю, тобто від 15 березня 2007р.

23.02.2007р. Позивачем було придбано у торгівця цінними паперами - ТОВ «ФК «Центуріон»простий вексель, серія АА 07006158 на суму 1 400 000 грн. з терміном погашення 17.01.2017р., векселедавцем якого є ТОВ «Рудо-Віт», у зв'язку з чим цього ж дня Позивач звернувся до ТОВ «Рудо-Віт»щодо погашення даного векселю. В своєму листі від 28.02.2007р., ТОВ «Рудо-Віт»погодилось виключно купити даний вексель з відповідним дисконтом. 5.03.2007р. між Позивачем та ТОВ «Рудо-Віт»був укладений договір № К/554-2ПР купівлі-продажу цінних паперів щодо векселя серії АА 07006158. Вартість векселю за даним договором склала 1 379 316,00 грн. У зв'язку з укладенням вище зазначеного Договору купівлі-продажу цінних паперів, Позивачем здійснив на векселі передавальний напис. Відповідно п. 2.1 Договору № К/554-2ПР купівлі-продажу цінних паперів від 5.03.2007р. Покупець був зобов'язаний здійснити оплату протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту прийому передачі цінних паперів, тобто до 5 травня 2007р.

04 лютого 2007р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Буд плюс»було укладено Договір купівлі-продажу № 0204/02, з а яким до складу товару, що був придбаний ТОВ «Мрія Буд плюс», входив товар, що був поставлений Позивачу ТОВ «Рудо-Віт».

В подальшому ТОВ «Рудо-Віт»було виконано домовленості перед ПП «Пріват»та було здійснено передачу товару на адресу ТОВ «Мрія Буд плюс»самостійно.

25.05.2007р. між ПП «Пріват»та ТОВ «Рудо-Віт»було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки №- РВ -15-07 від 15.01.2007р. та Договором купівлі-продажу цінних паперів № К/554-2ПР від 05.03.2007р.

У січні 2009 р. Позивачем в процесі внутрішньої ревізії було виявлено, що особою, котра надавала бухгалтерські послуги ПП «Пріват»у січні 2007р., не було внесено податкову накладну № 66 від 24.01.2007р., одержану від ТОВ «Рудо-Віт», до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, у зв'язку з чим, Директором ПП «Пріват»було здійснено дії щодо усунення даного порушення, а саме внесено податкову накладну до відповідного реєстру та включено її до складу податкового кредиту звітного періоду.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що згідно бази даних АІС ОР, ПДС ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Рудо-Віт»має стан 4 «Порушено провадження у справі про банкрутство», підстава : ухвала Господарського суду м. Києва від 11.07.2007р. по справі №43/224.

У звязку з цим , податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Рудо-Віт», про що складено відповідний Акт №7164/29-203 від 22.06.07р., який затверджений начальником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

З посиланням на вказані обставини, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у вищевказаній сумі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4).

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання договору поставки РВ-15-17 від 15.01.2007р. ТОВ «Рудо-Віт»перебувало в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ на підставі свідоцтва №37128308 від 05.10.06р.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених цим Товариством з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене Актом №7164/29-203 від 22.06.07р про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Рудо-Віт»та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Так, за вимогами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентом позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, постачальник товарів ТОВ «Рудо-Віт»не відмовляло позивачеві у наданні податкових накладних.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, на думку суду не може бути правовою підставою для висновку про відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Відповідно до 7.4.1. Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у звязку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів з особою, зареєстрованою платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, у суду відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту у загальній сумі 229886,00 грн., а отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ, зазначеного в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Пріват»про скасування податкового повідомлення рішення №0006422310/0 від 12.08.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення від 12.08.2009р. №0006422310/0 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Пріват» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович