Рішення № 106662417, 18.08.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3511/21

№ провадження 2/208/975/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання Оніщук Д.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню»,-

встановив:

1.Позиція сторони позивача.

В травні 2021 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся адвокат Переверзев І.В. в інтересах ОСОБА_1 , за яким позивач просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 листопада 2020 року зареєстрований в реєстрі № 93529 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ 36799749, заборгованості в розмірі 43 250,89 гривні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого, ймовірно, є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») було укладено кредитний договір про надання кредиту № 600244702 від 10 липня 2013 р., відповідно до умов якого, ПАТ «Альфа-Банк» надало кредит позивачу у розмірі 8 400 грн.

В січні 2021 р. на адресу КЗ «Спеціальний навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) загальноосвітня школа І ступеня № 5 «Дніпряночка» Кам`янської міської ради, з яким ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах, від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату за виконавчим провадженням ВП № 63906060 від 18 грудня 2020 р.

Після чого адвокатом Переверзевим І.В. направлено до приватного виконавця адвокатський запит про надання копії виконавчого напису нотаріуса № 93529, виданого 20 листопада 2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 43 250,89 грн.

Отримавши копію виконавчого напису та ознайомившись з його змістом сторона позивача вважає за необхідне звернутись з даним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем порушено строк звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з огляду на наступне.

Договір про надання кредиту №600244702 було укладено 10 липня 2013р.

Строк дії банківської картки, яку позивач отримав відповідно до зазначеного вище договору, закінчився 31 липня 2015 року, що може підтвердити позивач своїми показаннями в якості свідка.

Позивач за отриманням нової картки не звертався, договір не продовжував.

Анкета-заява ОСОБА_1 не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту Верховний суд України висловив правову позицію відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: в постановах від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14 Верховний суд України зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк дії картки позивача спливав 31 грудня 2015 р., як і строк повернення кредиту в повному обсязі.

Таким чином, саме 01 серпня 2015 року - є граничним терміном виконання ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредитної заборгованості і саме в цей день у банка виникло право вимоги щодо повернення всієї суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Вищезазначена норма кореспондує з ч. 1 ст. 257 ЦК України, яка вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для відповідача перебіг строку позовної давності та строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису щодо стягнення кредиту почав відліковуватись з 01 серпня 2015 р., тобто з моменту, коли кредитору стало відомо про порушення його прав (моменту, коли наступив строк повернення всієї суми заборгованості).

З цього випливає, що нотаріус міг вчинити виконавчий напис про примусове стягнення заборгованості за кредитом до 01 серпня 2018р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 по справі №916/3006/17 у подібних правовідносинах, зробила висновок щодо застосування статті 88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1. пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, відповідно до якого:

-строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України, є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду, різниці у правовій природі цих строків не має значення;

-загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин.

Крім того, в аспекті безспірності слід звернути увагу на наступне.

З виконавчого напису нотаріуса та копії Заяви-анкети від 10 липня 2013 р. вбачається, що 10 липня 2013 р. позивачем підписано «Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб».

Згідно з наданим кредитором нотаріусу розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 42 600,89 грн. і складається із:

заборгованості за тілом кредиту 19 472,40 грн.;

заборгованості за несплаченими відсотками - 15 993,37 грн.;

заборгованість за штрафами і пенями - 7 135,12 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві-анкеті ОСОБА_1 від 10 липня 2013 р. процентна ставка, а також розмір штрафів та пені не зазначені.

При цьому кредитор, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Кредитор, при зверненні до нотаріуса, ймовірно обґрунтовував право вимоги в частині вимог про стягнення процентів, штрафів та пені, посиланням на публічну пропозицію ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, до якої приєдналась ОСОБА_1 , підписавши Анкету-заяву від 10 липня 2013р.

При цьому, у кредитора відсутні докази, які б містили підтвердження, що саме цю Публічну пропозицію розуміла позивач та ознайомилася і погодилася з нею, підписуючи 10 липня 2013 р. заяву-анкету, а також те, що вказана пропозиція на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містила умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахування штрафів та пені.

За таких обставин та без наданих нотаріусу підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані кредитором нотаріусу документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надану кредитором нотаріусу Публічну пропозицію, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 (провадження № 6-16цс15).

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, §61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі «Парафія греко-католицької церкви та інші проти Румунії», заява №76943/11, §123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 у справі «5. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Аналогічних висновків щодо оцінки Умов та Правил надання банківських послуг дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову про стягнення з позичальника штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2 12$,ТІ грн. (процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 18 лютого 2011 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Також, Велика Палата оцінила як суперечливий, та такий, що ґрунтується на припущеннях, висновок про наявність правових підстав для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом і пені за недотримання умов кредитного договору як таких, що передбачені договором. Суди погодилися, що їх розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачкою цих умов, що є неприпустимим, фактично визнавши Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті З ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ).

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ «Альфа-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому позивач вважає, що вимоги кредитора й щодо стягнення процентів, штрафів та пені не є безспірними.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Таким чином, розділ 2 Переліку №1172 рішенням суду визнано нечинним та незаконним, і починаючи з 22.02.2017р. нотаріуси не мають правових підстав для вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Проте, не зважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у протиправний спосіб вчинено виконавчий напис про стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості.

Враховуючи викладене вище, виконавчий напис є необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню.

18 січня 2022 року адвокатом Пономарьовим А.А., який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі та ухвалити заочне рішення (а.с. 49). На підтвердження повноважень адвокатом долучено копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1117417 від 18 січня 2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4943 від 25 вересня 2020 року (а.с. 50, а.с. 50-зворотна сторона).

2. Позиція відповідача.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,відповідач Товариство зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»про дату,час тамісце судовихзасідань повідомленийзгідно довимог ст.130ЦПК України(а.с.35,а.с.39,а.с.66,а.с.82),в судовізасідання явкусвого представникане забезпечив,причину неявкисуду неповідомляв.

18 листопада 2021 року відповідачем в особі генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О.В. на електронну адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно до змісту клопотання просить направити на електронну адресу Товариства копію ухвали про відкриття провадження, позоні матеріали (а.с. 40-41).

Однак, станом на дату прийняття судом рішення по даній справі 18 серпня 2022 року відповідач не скористався своїм правом та не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.

3.Позиція третіх осіб.

3.1. Приватнийвиконавець виконавчогоокругу містаКиєва МалковаМарія Вікторівна,сповіщена про дату, час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.130 ЦПК України (а.с. 36, а.с. 38, а.с. 48, а.с. 66, а.с. 78) в судові засідання не прибувала, заяв, клопотань не подавала, про причини неявки суду не повідомляла.

3.2. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, сповіщений про дату, час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.130 ЦПК України (а.с. 66, а.с. 77), в судові засідання не прибував, заяв, клопотань не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

В травні 2021 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся адвокат Переверзев І.В. в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 2-10), за яким позивач просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 листопада 2020 року зареєстрований в реєстрі № 93529 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ 36799749, заборгованості в розмірі 43 250,89 гривні.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено у якості третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкову Марію Вікторівну (а.с. 20-21).

18 листопада 2021 року відповідачем в особі генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О.В. на електронну адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно до змісту клопотання просить направити на електронну адресу Товариства копію ухвали про відкриття провадження, позовні матеріали (а.с. 40-41).

18 січня 2022 року адвокатом Пономарьовим А.А., який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі та ухвалити заочне рішення (а.с. 49). На підтвердження повноважень адвокатом долучено копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1117417 від 18 січня 2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4943 від 25 вересня 2020 року (а.с. 50, а.с. 50-зворотна сторона).

07 лютого 2022 року адвокатом Переверзевим І.В., який діє в інтересах позивача подано клопотання про залучення третьої особи Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (а.с. 53).

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року за клопотанням сторони позивача залучено у якості третьої особи Приватного нотаріуса Горая О.С. (а.с. 55-56).

15 лютого 2022 року адвокатом Переверзевим І.В., який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 в порядку ст. 15, 151 ЦПК України подано заяву про забезпечення позову (а.с. 59).

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року заяву сторони позивача «про забезпечення позову» задоволене повністю (а.с. 68-70).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року постановлено провести заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню», на підставі наявних у справі доказів.

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір про надання кредиту № 600244702 від 10 липня 2013 р., відповідно до умов якого, ПАТ «Альфа-Банк» надало кредит позивачу у розмірі 8 400 грн. (а.с. 15).

20 листопада 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 93529, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за кредитним договором 600244702 від 10 липня 2013 року, укладеним з Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1 від 21 червня 2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення за кредитними договорами 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», код ЄДРПОУ 41264766, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 5 «Б» (а.с. 14).

Як вбачається зі змісту виконавчого напису, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» є стягувачем за кредитним договором 600244702 від 10 липня 2013 року.

Стягнення заборгованості проводиться з 16 січня 2019 року по 11 листопада 2020 року.

Сума заборгованості складає 42600,89 грн., в тому числі:

19472,40 прострочена заборгованість за сумою кредиту;

15993,37 грн. строкова заборгованість по не сплаченим відсоткам за користування кредитом;

7135,12 грн. строкова заборгованість за штрафами і пенями;

650,00 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом;

Загальна сума, що підлягає стягненню 43250,89 грн.

Згідно до копії виписки з особового рахунку № НОМЕР_2 відносно позичальника ОСОБА_1 , зазначено, що заборгованість виникла за кредитним договором № 600244702 та станом на 11 листопада 2020 року складає 42600,89 грн. (а.с. 16).

Зазначена вище виписка підписана представником за довіреністю ОСОБА_2 , скріплена печаткою ТОВ «Вердикт Капітал».

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України від 07 квітня 2021 року (а.с. 17) згідно до змісту якого зазначено наступне. Наказом міністерство юстиції України від 24 лютого 2021 року № 727/5 відповідно до рішення вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 18 лютого 2021 року № 1 на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за № 8679 на ім`я ОСОБА_3 , анульовано.

01 лютого 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. при примусовому виконанні виконавчого напису за реєстровим № 93529 вчиненого приватним нотаріусом 20 листопада 2020 року (ВП № 63906060) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 63-64). Згідно до постанови сума боргу, яка підлягає стягненню становить 48244,98 грн.. яка складається з наступного:

43250,89 грн. борг за виконавчим документом;

669,00 грн. витрати на проведення виконавчих дій;

4325,09 грн. основна винагорода приватного виконавця.

6. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»(далі - Закон України «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідност. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції на час виникнення правовідносин, передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникненняправа вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідност. 89 Закону України «Про нотаріат», у редакції на час виникнення правовідносин, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Згідно висновків, зроблених Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 у справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Як зазначено уст. 90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.03 р. № 254).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити (п. 5.5 Положення № 254): номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (за дебетом або кредитом відповідно); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору банківського рахунку, укладеного між споживачем банківських послуг і банком, то такий документ є належним доказом для облікових цілей.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Згідност. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.7ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 цього Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - Порядок).

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та глави 6 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає умови вчинення виконавчих написів.

Зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (надаліПерелік).

Відповідно до п. п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 20 листопада 2020 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачала вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Всупереч зазначеному, будь-яких відомостей відносно нотаріального посвідчення кредитного договору № 600244702 від 10 липня 2013 року стороною відповідача не надано. А тому, суд не вбачає можливим встановити, чи був зазначений кредитний договір нотаріально посвідченим та зареєстрованим у реєстрі правочинів, у якій саме формі він був укладений, та умови його укладання.

Також не надано даних відомостей і третьою особою по справі -приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. на підтвердження правомірності вчинення ним виконавчого напису 20 листопада 2020 року.

Таким чином суд встановив, що вимоги ТОВ «ВердиктКапітал» до боржника ОСОБА_1 , за якими був вчинений спірний виконавчий напис, не були безспірними на момент його вчинення.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, неодноразово досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18, від 14.08.2019 по справі № 569/8884/17).

Крім того, зазначений договір укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк».

Суду не надані докази, а саме відповідний договір відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від первісного кредитора ПАТ «Альфа-Банк».

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Стаття 4 ЦПК Українипередбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Такі правові регулювання містяться і в ст.1 Першого протоколу ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Згідност. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

8. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно дост.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ;2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією № 55387906 від 15 квітня 2021 року у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок (а.с. 1), який враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання заяви про забезпечення позову у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, що підтверджуєтеся квитанцією № 4642-6509-3063-0820 від 14 лютого 2022 року (а.с. 62).

Всього позивачем сплачений судовий збір у сумі 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) гривні 20 копійок.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12,ч. 2 ст. 13,81, 141, 174,263-265, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округуГорай ОлегСтаніславович «провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню» - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис вчинений 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 93529, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса реєстрації: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будівля № 5 «Б», заборгованості за кредитним договором у сумі 43 250 (сорок три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 89 копійок таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»,код ЄДРПОУ36799749,юридична адресареєстрації:04053,місто Київ,вулиця Кудрявськийузвіз,будівля №5«Б»,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 1404 (одна тисяча чотириста чотири) гривні 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно ч. 7ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса реєстрації: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будівля № 5 «Б».

Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса реєстрації: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будівля № 6, офіс № 14.

Третя особа Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса реєстрації: 10008, місто Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будівля № 53.

Повний текстрішення складений 23серпня 2022року.

Суддя Івченко Т. П.