Постанова № 10664437, 15.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2010 року Справа № 2а-3238/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

прокурора Кадацького М.В.

представника позивача: Малофєєва О.О.

представника 1-го відповідача: Клиновського Д.В.

представник 2-го відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 4534557,00 грн., -

встановив:

27 квітня 2010 року відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2009 року у розмірі 4534557,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була подана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 4534557,00 грн.

У грудні 2009 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську здійснила виїзну позапланову перевірку відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, про результати якої 11.12.2009 складено довідку № 1030/08-3/00186513. Цією довідкою встановлені обставини сплати відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів” платіжними дорученнями сум ПДВ у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податковому періоді, порушень з боку відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” не встановлено, підтверджено заявлену підприємством суму бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 4534557,00 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинна діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, - за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що зробив відповідач. Крім того, нормами Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” право господарюючого субєкта-платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” податковий орган не надав органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого перед позивачем утворилась бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 4534557,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник І-го відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у судовому засіданні позов не визнав, про що подав суду заперечення на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” крім інших обовязкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачено обовязкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а джерелом бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є загальні доходи Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

У звязку із цим посилання позивача на те, що відшкодування податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках, сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобовязання кожного з попередніх постачальників, а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку не встановлено надходження ПДВ до бюджету, що свідчить про порушення вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” в частині порядку відшкодування ПДВ.

Представник ІІ-го відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області у судове засіданні не зявився, надав заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновок по ВАТ „Стахановський завод феросплавів” на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надходив, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні встановлено

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 4534557,00 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість відкритому акціонерному товариству "Стахановський завод феросплавів".

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (код ЄДРПО 00186513, р/р 26003130026039 в ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2009 року у розмірі 4534557,00 грн. (чотири мільйони пятсот тридцять чотири тисячі пятсот пятдесят сім гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 03,40 грн., сплачені платіжними дорученнями №67156 та №67161 від 22.04.2010.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 20 липня 2010 року.

СуддяМатвєєва В.В.