Постанова № 10661817, 02.08.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 р. Справа № 2-а-3003/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Костєлєй К.Л., представник на підставі довіреності

відповідача 1: Коломацька О.С., Черпітяк О.В., представники на підставі довіреностей

відповідача 2: Іскра С.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Елтекс-1"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (відповідач 2)

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Елтекс - 1» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість в сумі 1779514 грн.

Позов мотивовано наступним.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року у справі № 2-а-6558/08 задоволено адміністративний позов ПП «Елтекс - 1» про визнання протиправними дій ДПІ у м. Вінниці та скасовано податкові повідомлення рішення №№ 0000652310/0, 0000662310/0, 0000672310/0 від 08.05.2008 року, зобовязано ДПІ у м. Вінниці надати УДК в м. Вінниці висновки на бюджетне відшкодування ПП «Елтекс - 1» сум відємного значення по ПДВ в розмірі 1779514 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року залишено без змін. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2010 року судові рішення судів І та апеляційної інстанцій скасовані в частині зобовязання ДПІ у м. Вінниці надати органам державного казначейства висновки на бюджетне відшкодування позивачу ПДВ, при цьому закривши провадження у справі в цій частині. В решті судові рішення залишені без змін.

Незважаючи на те, що вказані судові рішення набули законної сили відповідачем не були вчинені заходи визначені в Законі України «Про податок на додану вартість», спрямовані на повернення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Зокрема, відповідач не надав до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області відповідних висновків.

Позивач вважає, що такою бездіяльністю відповідача порушуються його права, зокрема право на отримання бюджетного відшкодування з даного податку, яке є матеріальним правом, захист якого гарантовано як ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, так і Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету на його користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1779514 грн.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, надавши відповідну заяву, в якій з урахуванням обставин встановлених під час розгляду справи, вказав, що просить суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання у встановлений законом термін до органів державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому, позивачем підтримана вимога про стягнення з Державного бюджету на його користь бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1779514 грн.

Враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог, ухвалою суду від 27.07.2010 року змінено процесуальний статус Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , на відповідача 2.

У судовому засіданні представники відповідача 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши що позовні вимоги є безпідставними. Так, з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач 1 дійшов висновку, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість. Таким чином, при проведенні господарських операцій по ланцюгах поставки на даний час не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, тобто немає джерела відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, станом на 27.07.2010 року не підтверджено по ланцюгу постачання до виробника або імпортера податковий кредит з ПДВ ПП «Елтекс - 1» по операціях з придбання товарів (послуг) по постачальниках відповідно до п. 4.2. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 року. Крім того, відповідач 1 вказав, що позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, визначений в ч. 2 ст. 99 КАС України. Враховуючи викладене, відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та 2, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію, 18.01.2005 року ПП «Елтекс - 1» зареєстроване юридичною особою, ідентифікаційний код 33323051 (а.с. 45).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 183 від 25.01.2005 року ПП «Елтекс - 1» включене до ЄДРПОУ (а.с. 46).

Довідкою № 677/2 від 01.02.2005 року підтверджено взяття ПП «Елтекс - 1» на облік як платника податків в ДПІ у м. Вінниці (а.с. 47).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року у адміністративній справі № 2-а-6558/08 позов ПП «Елтекс - 1» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці по визначенню звичайних цін на рівні митної вартості на товари відпущені ПП «Елтекс - 1» іншим субєктам господарювання та невизнанню заявлених ПП «Елтекс - 1» до відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку бюджетного відшкодування сум відємного значення податку на додану вартість. Скасовано податкові повідомлення рішення №№ 0000652310/0, 0000662310/0, 0000672310/0 від 08.05.2008 року та зобовязано ДПІ у м. Вінниці надати УДК у м. Вінниці висновки на бюджетне відшкодування ПП «Елтекс - 1» сум відємного значення по ПДВ в розмірі 1779514 грн. (а.с. 6-11).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року у адміністративній справі № 2-а-6558/08/0270 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року залишено без змін (а.с. 12-15).

06.11.2009 року ПП «Елтекс - 1» заявою № 20 звернулось до ДПІ у м. Вінниці в якому повідомлено про набрання постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року законної сили та про вимогу виконати дану постанову (а.с. 52).

Відповідно до відповіді ДПІ у м. Вінниці № 23536/10/19 від 12.11.2009 року зазначено, що ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»(а.с. 53).

На підставі виданого 01.12.2009 року виконавчого листа, підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області постановою від 02.12.2009 року відкрито виконавче провадження та надано ДПІ у м. Вінниці строк для добровільного виконання судового рішення у адміністративній справі № 2-а-6558/08 до 08.12.2009 року (а.с. 57).

Постановою від 10.12.2009 року державного виконавця вирішено відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-6558/08 до 18.12.2009 року, у звязку з несвоєчасним одержанням боржником постанови про відкриття провадження (а.с. 59).

Постановою державного виконавця від 26.01.2010 року, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 16.12.2009 року зупинено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-6558/08 (а.с. 61).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.07.2010 року №К-55569/09 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року по справі № 2-а-6558/08 в частині зобов'язання ДПІ у м. Вінниці надати УДК у м. Вінниці висновки на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1779514 грн., скасовано із закриттям у цій частині провадження у справі.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду від 13.07.2010 року, порушені права позивача як платника податку щодо відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість підлягають захисту шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету України на користь такого платника податку.

Також колегія суддів зазначила, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування податку на додану вартість органу державного казначейства, помилково не звернули увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, оскільки порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення бюджетної заборгованості (а.с. 49-51).

Як встановлено судом із судових рішень у адміністративній справі № 2-а-6558/08 дії ДПІ у м. Вінниці по визначенню звичайних цін на рівні митної вартості на товари відпущені ПП «Елтекс - 1» іншим субєктам господарювання та невизнанню заявлених ПП «Елтекс - 1» до бюджетного відшкодування коштів в сумі 1779514 грн. визнані протиправними. А також, скасовано податкові повідомлення рішення №№ 0000652310/0, 0000662310/0, 0000672310/0 від 08.05.2008 року, якими відповідач зменшив розмір бюджетного відшкодування позивачу з даного податку. Таким чином, судами встановлено правомірність нарахування позивачем відємного значення податку на додану вартість в сумі 1779514 грн. за період з вересня 2007 року по березень 2008 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, а також сума що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1779514 грн. не може оспорюватись сторонами та не потребує повторного доказування.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання у встановлений законом строк висновків до органів державного казначейства, судом встановлено наступне.

Як видно із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон № 168), право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судом, процедура судового оскарження з приводу сум заявлених ПП «Елтекс - 1» до відшкодування в сумі 1779514 грн. за період з вересня 2007 року по березень 2008 року закінчилась 03.11.2009 року, тобто з дня проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, якою рішення суду І інстанції у справі № 2-а-6558/08 залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 255 КАС України визначає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Всупереч викладеному, ДПІ у м. Вінниці своєю бездіяльністю залишила судові рішення, які набули законної сили, без виконання, зокрема у пятиденний термін не надала висновків щодо бюджетного відшкодування на користь позивача в сумі 1779514 грн., як це визначено в п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 та в самих судових рішеннях.

Як встановлено вище, на заяву ПП «Елтекс - 1» № 20 від 06.11.2009 року, ДПІ у м. Вінниці надала відповідь № 23536/10/19 від 12.11.2009 року яка фактично підтверджує небажання виконувати судові рішення в добровільному порядку. В цій відповіді ДПІ у м. Вінниці вказує на примусовий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Бездіяльність відповідача щодо виконання судових рішень підтверджується також і листом Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області № 11-70/1764 від 12.11.2009 року, відповідно до якого станом на вказану дату до УДК у м. Вінниці Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області не надходив висновок ДПІ у м. Вінниці на бюджетне відшкодування податку на додану вартість ПП «Елтекс - 1» на суму 1779514 грн.

Крім того, невиконання судового рішення у строки визначені законом, підтверджується також матеріалами виконавчого провадження, в якому постановами державного виконавця від 02.12.2009 року, 10.12.2009 року боржнику надався добровільний строк для виконання рішень суду.

У судовому засіданні відповідач заперечуючи проти позову, не довів, а також не надав суду доказів правомірності своєї бездіяльності.

З огляду на викладене, суд вважає бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання висновку на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення протиправною.

Разом з тим судом встановлено, що постановою державного виконавця від 26.01.2010 року, на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2009 року зупинено виконання оскаржуваних у адміністративній справі № 2-а-6558/08 судових рішень І та апеляційної інстанцій та зупинено дію зазначених рішень.

Таким чином починаючи з 16.12.2009 року по дату постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали від 13.07.2010 року по справі № 2-а-6558/08 (К-55569/09) відповідач 1 був звільнений від обовязку щодо виконання судових рішень в даній справі.

Проте, вже після ухвалення судового рішення касаційною інстанцією та залишення без змін рішень І та апеляційної інстанції щодо протиправності дій ДПІ у м. Вінниці стосовно невизнання заявлених ПП «Елтекс - 1» до бюджетного відшкодування сум відємного значення по ПДВ, ДПІ у м. Вінниці продовжує свою бездіяльність та не вживає дій щодо відшкодування сум від'ємного значення.

Отже, ДПІ у м. Вінниці в порушення вищевказаних норм не надано до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Хоча, право на бюджетне відшкодування відємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано також і ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Суд зазначив наступне.

В п.30 рішення зазначено, що Суд вказує на те, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. В п.32 рішення визначено, що заявник мав майновий інтерес, закріплений у законодавстві України та захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в п.33 рішення що затримки у відшкодуванні податку на додану вартість заявнику можна вважати втручанням у його право на мирне володіння майном.

Таким чином, на суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість поширюється право власності позивача, яке має бути захищене відповідно до норм законодавства.

Крім зазначеної вище ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, захист права власності будь - якої фізичної чи юридичної особи гарантується ч.4 ст.13, ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч.ч.1, 3, 6 ст. 319, ч. ч. 1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст.147 Господарського кодексу України.

Бездіяльність або неправомірна відмова у поверненні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушує право юридичної особи, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватись своєю власністю, використовувати цю власність у своїй господарській діяльності, отримати очікувані прибутки тощо.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач 1 не діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, не вжив передбачених законом заходів для своєчасного отримання позивачем бюджетної заборгованості з ПДВ, а тому така бездіяльність відповідача 1 являється протиправною.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача 1, що висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, не було надано до державного казначейства у визначені вищевказаним законом строки, оскільки відповідачем 1 виконувались вимоги п. 4.3, п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.10.2005 року. Так, виконання вимог п. 4.3., п. 4.4. розділу 4 Методичних рекомендацій органами державної податкової служби має відбуватись у строки визначені п. 7.7.5, 7.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Методичні рекомендації розроблені у відповідності та на виконання вимог п. 7.7. ст. 7. даного Закону України. Також Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобовязаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки.

Висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету. Отже, ненадання такого висновку також може порушувати права платника податку на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за № 489/5680), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач обрав вірний спосіб захисту своїх прав, а позов є обґрунтований, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи та підлягає задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 та стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування відємного значення податку на додану вартість в сумі 1779514 грн. за період з вересня 2007 року по березень 2008 року.

Такі висновки суду узгоджуються також з правовою позицією Верховного суду України, Вищого адміністративного суду України, яка зокрема, відображена в Інформаційному листі від 01.06.2010 № 781/11/13-10 «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача 1 про те, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з даним позовом. Так, як встановлено судом процедура судового оскарження щодо бюджетного відшкодування в сумі 1779514 грн. закінчилась з прийняттям Вищим адміністративним судом України рішення від 13.07.2010 року. Саме з даної дати необхідно визначати річний строк на право звернення до суду з позовом про стягнення даної суми. Позивач з позовом про стягнення звернувся до суду 16.07.2010 року, тобто без порушення визначеного ст. 99 КАС України строку.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також бере до уваги, що згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання у встановлений законом термін органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету в сумі 1779514 грн.

Стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 1779514 грн. на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Платіжним дорученням № 493326 від 16.07.2010 року документально підтверджено розмір судового збору що сплачений позивачем 3,40 грн., який підлягає стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання у встановлений законом термін органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП "Елтекс - 1" в сумі 1779514 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Елтекс - 1" (вул. 50-річчя Перемоги, буд. № 36, кв. № 55, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 33323052) суму бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1779514 (один мільйон сімсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Елтекс - 1" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови оформлено: 06.08.10

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

02.08.2010