Постанова № 10661828, 05.08.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2723/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : Комісарчук Майї Іллівни

у відсутність прокурора та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Староміського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: ОСОБА_2

про: стягнення штрафної санкції

ВСТАНОВИВ :

24 червня 2010 року прокурор Староміського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (ОСОБА_2В.) про стягнення штрафної санкції в розмірі 1700 грн.

Зазначив, що під час проведення перевірки державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області дотримання перевізниками вимог Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344) встановлено порушення відповідачем статті 39 цього Закону, а саме, надання послуг з перевезення пасажирів в режимі «таксі» без наявності ліцензійної картки.

В результаті виявлення даного правопорушення складено акт від 29 червня 2009 року, а в подальшому, на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 25 серпня 2009 року №088040 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

Посилаючись на те, що постанова відповідачем в установленому законом порядку не оскаржена, сума фінансової санкції в добровільному порядку не сплачена, іншого порядку примусового стягнення немає, - прокурор просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ГДІАТ в дохід Державного бюджету України штрафну санкцію у розмірі 1700 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Відповідач - ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 08 липня 2010 року, 05 серпня 2010 року жодного разу не зявлявся, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №20065531 та №20085109 (а.с. 20, 26). Розгляд справи по суті у звязку з неявкою відповідача переносився.

При цьому, слід зазначити, що судові повістки ОСОБА_2 направлялися за адресою, вказаною прокурором Староміського району м. Вінниці у позовній заяві, та адресою зазначеною у довідках, виданих адресно-довідковим сектором ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області (а.с. 10, 13), однак поштове відправлення від 01 липня 2010 року №20065531 повернулось до суду за закінченням терміну зберігання, а повідомлення від 10 липня 2010 року №20085109 - по тій причині, що за зазначеною адресою ОСОБА_2 не проживає й також за закінченням терміну зберігання (а.с. 20, 26).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.

Інформацію про місце проживання (перебування, знаходження), роботи, служби, суд отримує з адміністративного позову, яка може змінитися під час розгляду справи. Місцезнаходження юридичної особи чи фізичної особи підприємця суд додатково може встановити із відомостей відповідного державного реєстру. Свідченням місця проживання фізичної особи є дані адресно-довідкового бюро, тобто адреса їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрована у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що можлива неявка в суд може бути підставою відкладення справи, а особа, що приймає участь в справі, може умисно не повідомити про зміну місця проживання, уникати отримання кореспонденції для уникнення відповідальності, КАС України вводить презумпцію повідомлення такої особи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, тобто, офіційне місце реєстрації ОСОБА_2, що відповідає даним позовної заяви, повернуті поштові відправлення із позначками про закінчення терміну зберігання, що фактично свідчить про небажання його отримувати судові повістки, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи та надав йому особисто чи через уповноваженого представника можливість реалізувати право на судовий захисти, але він ним не скористався.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача або його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом ухвалено розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

Крім того, в судове засідання 05 серпня 2010 року не зявився прокурор, повноважного представника не направив, причини неявки не повідомив. У попередньому судовому засіданні 08 липня 2010 року була присутня помічник прокурора Староміського району м. Вінниці І.В.Коханець (посвідчення на а.с. 21), яка і отримала повістку, про що свідчить відповідна розписка (а.с. 24).

У такому випадку судом враховано, що до суду прокурор звернувся в інтересах держави та урядового органу державного управління відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ та статті 60 КАС України, тобто завжди маючи можливість особисто або через представника підтримати подану позовну заяву. Оскільки в судове засідання зявився представник позивача, в інтересах якого подано позов та вимоги підтримав повністю, то судом визнано неявку прокурора такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Дійсно, в судовому засіданні представник ГДІАТ Комісарчук М.І. (довіреність на а.с. 22) позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково лише уточнила статус відповідача як Фізичної особи підприємця (ФОП).

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та обєктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що 29 червня 2009 року, на підставі завдання на перевірку від 26 червня 2009 року №040054, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області В.А.Петраківським і Ю.А.Ганзієм в с. Якушенці Вінницького району Вінницької області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_2 експлуатував легковий автомобіль марки «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_3 облаштований як «таксі», про що свідчить розпізнавальний ліхтар на даху авто, без ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У звязку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт №136266 (а.с. 9).

З даним актом відповідач ознайомлений, від його підпису та надання пояснень відмовився.

Як вбачається із листа Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 17 червня 2010 року №14326, ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, знаходиться у них на обліку як фізична особа підприємець (а.с. 12).

У звязку із тим, що автомобіль, на якому рухався відповідач належав ДП ВКФ «Укрспецінвест Поділля», ТУ ГДІАТ у Вінницькій області надіслано два повідомлення про розгляд комісією справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, вперше, повідомлення від 01 липня 2009 року №02-3/2567 про засідання комісії 13 червня 2009 року направлено вказаному підприємству, однак конверт 06 липня 2009 року повернувся з позначкою про те, що адресат за вказаною адресою не існує (а.с. 8).

За таких обставин, на вжиті ТУ ГДІАТ у Вінницькій області заходи до зясування місця проживання ФОП ОСОБА_2, підприємцю 27 липня 2009 року за №02-3/2958 вдруге надіслано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте і це відправлення повернулося на адресу управління, хоча і з позначкою за закінченням терміну зберігання (а.с. 7).

За результатами розгляду справи, враховуючи, що водій є фізичною особою підприємцем, а ДП ВКФ «Укрспецінвест Поділля»начальником видом діяльності щодо надання перевезень не займалося, ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 25 серпня 2009 року №088040 про застосування до нього фінансової санкції в розмірі 1700 грн (а.с. 6).

Постанова направлена відповідачу, про що свідчить реєстр згрупованих внутрішніх поштових відправлень №2 (а.с.11) та згідно із супровідним листом від 28 липня 2009 року №02-3/6520 ФОП ОСОБА_2 розяснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом пятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 5).

Згідно з копією поштового конверта, лист повернуто у звязку з не проживанням адресата за вказаною адресою.

Тобто, на даний час постанова начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області відповідачем не виконана та у встановленому законом порядку не оскаржена.

Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення прокурора Староміського району м. Вінниці з позовом до суду про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, зокрема, є:

для автомобільного перевізника ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна карка, інші документи, передбаченні законодавством України.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 Закону №2344 ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Ліцензійна карта транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення «таксі» (таксі це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг по перевезенню пасажирів в режимі таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку, уповноважена особа субєкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

ФОП ОСОБА_2 з актом ознайомлений, від його підпису та надання пояснень відмовився. Підприємець належним чином повідомлявся про розгляд комісією вчиненого ним порушення, однак у звязку із закінченням термін зберігання поштового відправлення, засідання проведено у його відсутність. Постанову, направлену йому 28 липня 2009 року, як вбачається із супровідного листа від цієї дати та копії реєстру вихідної кореспонденції ТУ ГДІАТ у Вінницькій області не отримав через незнаходження за місцем реєстрації, тобто в установленому законом порядку і не оскаржив.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Також, визначаючись щодо вказаного стягнення слід враховувати правовий статус відповідача. Тобто, на момент вчинення правопорушення, притягнення ТУ ГДІАТ у Вінницькій області до відповідальності та розгляду даної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в податковій інспекції як Фізична особа - підприємець. Дія Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється саме на субєктів господарювання.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся прокурор Староміського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується ГДІАТ в особі його структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Вінницькій області.

Так, оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці субєкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обовязок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до прокурора Староміського району м. Вінниці з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку від 13 жовтня 2009 року №02-1/4256 спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству (а.с. 4).

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України 1700 грн (одна тисяча сімсот гривень) фінансової санкції.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 06.08.10

Суддя/підпис/Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: