Рішення № 106553776, 30.08.2022, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/550/22

Провадження № 2/132/393/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" серпня 2022 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ставнійчук С.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб в місті Калинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2022 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.03.2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001273239801, за умовами якого позичальнику було видано кредитну карту з встановленим лімітом 25000 грн, який в подальшому було збільшено до 35000 грн.

Відповідно до п. 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19 розділу ІІ Договору клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

Даний договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідач не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17 січня 2022 року складає 57031,72 грн. (п`ятдесят сім тисяч тридцять одна грн 72 коп), з яких: 34494,21 грн. - заборгованість за кредитом; 22537,51 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до п.1 ст. 1050 ЦК України та абз.2 ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, тому позивач виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 13.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 09.06.2022 було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду в порядку спрощеного з викликом учасників справи та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак згідно поданої заяви представник АТ "Перший Український міжнародний банк" за довіреністю Кущ Я.В. просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі на підставі наявних у справі доказів та матеріалів, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме щодо тіла кредиту в сумі 7102,45 грн.

Пояснила, що в 2019 році вона оформила кредит в АТ "Перший Український міжнародний банк". На підставі кредитного договору № 2001273239801 їй було видано кредитну карту з встановленим лімітом 25000 грн, в подальшому кредитний ліміт збільшено до 35000 грн, хоча про збільшення кредиту її ніхто не повідомляв. Жодної вимоги від позивача про наявність в неї заборгованості вона не отримувала, про заборгованість вона дізналась лише тоді, коли позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. для примусового стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса. Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округ Київської області Грисюк О.В. № 6774 від 12.05.2021 року вона була боржником за кредитним договором № 2001273239801 від 22.03.2019 року укладеним з ПАТ "Перший Український міжнародний банк" правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ "Перший Український міжнародний банк". Строк платежу за кредитним договором настав, однак боржником допущено прострочену заборгованість у розмірі 44 588,28 грн, з яких 4829,09 грн це прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8781,85 грн - це прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 29665,12 грн строкова заборгованість за сумою кредиту; 1312,22 грн строкова заборгованість за кредитним договором. Вищевказана заборгованість проводилась за період з 30.08.2020 року по 17.03.2021 року.

Відповідач була незгодна з нарахованою сумою заборгованості, тому звернулась до суду з позовом про оскарження вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 року по справі №132/2580/21 виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Однак, після скасування виконавчого напису позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Підтвердила, що дійсно отримала кредитну карту із встановленим лімітом 25 000 грн, спочатку вона виконувала умови договору, погашала кредит, однак фінансове становище її змінилось і змоги в повній мірі погашати кредит у неї не було. До 2020 року вона користувалась кредитною картою, а після 2020 року кредитні кошти з карти не знімала. Зокрема, після 18.06.2019 року вона погасила суму в розмірі 103 800 грн: 02.06.2019-4300 грн, 21.06.2019- 2500 грн, 29.06.2019-8500 грн, 22.07.2019-8900 грн, 30.07.2019 -4700 грн, 20.08.2019 - 5000 грн, 20.08.2019-11200 грн, 30.09.2019 -6700 грн та 12000 грн. 09.10.2019- 5900 грн, 11.10.2019 -7200 грн, 24.10.2019 -7000 грн, 26.11.2019 - 1600 грн, 29.11.2019 - 700 грн, 20.12.2019 -5000 грн, 30.01.2020 - 1000 грн, 04.02.2020- 1100 грн, 26.02.2020- 2200 грн, 28.02.2020- 200 грн, 27.05.2020 -500 грн, 04.06.2020 -1100 грн, 30.06.2020- 2000 грн, 17.07.2020 -500 грн, 08.09.2020- 1000 грн, 31.10.2020 - 1200 грн, 31.12.2020 - 500 грн, 31.01.2021 - 1000 грн, що не відображено позивачем у виписці по рахунку та при нарахуванні заборгованості, а тому нарахування заборгованості за кредитом в сумі 57031,72 грн вважає необґрунтованим. При цьому пояснила, що нею було погоджено загальну відсоткову ставку по платі кредиту - 47,88%.

Заслухавши пояснення відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 22.03.2019 року № 2001273239801 останній видано кредитну картку з лімітом у сумі 25 000 грн, який згодом було збільшено до 35 000 грн (а.с.5).

Згідно із заявою №2001273239801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 погодила відкриття на її ім`я поточного рахунку у гривнях та надання кредитної картки та встановлення на її поточний рахунок, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт в сумі 25000 грн. Розрахунковий день визначено 30 число місяця, а також загальну процентну ставку в розмірі 47,88% (а.с.5).

Тобто сторонами погоджено в належній формі сплату відсотків за користування кредитом.

Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту 15.08.2019 кредитний ліміт збільшено до 30000 грн, а 11.12.2019 -до 35 000 грн при відсотковій ставці 47,88% (а.с.20).

Відповідач не виконувала взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Згідно наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17 січня 2022 року складає 57031,72 грн. (п`ятдесят сім тисяч тридцять одна грн 72 коп), з яких: 34494,21 грн. - заборгованість за кредитом; 22537,51 грн. - заборгованість за відсотками.

До матеріалів позовної заяви банком було надано письмову вимогу № 263 від 17.03.2021року, згідно з якою банк вимагав достроково повернути йому кредит в сумі 44 588 грн. в строк до 24.03.2021 (а.с.21).

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства (частини перша-третя статті 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК),

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаними вище доказами позивачем у достатній мірі доведений факт отримання відповідачем оспорюваного кредиту, користування кредитними коштами, що узгоджується із правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі №755/18246/15-ц.

Отримання вказаного оспорюваного кредиту не спростовано відповідачкою, та останньою не заперечується.

Водночас доводи ОСОБА_1 про те, що розмір заборгованості є необґрунтованим, оскільки банком не враховані здійснені нею проплати на погашення кредиту після 18.06.2019 в сумі 103 500 грн є безпідставними, оскільки спростовуються як розрахунком заборгованості, так і випискою по особовому рахунку за період з 22.03.2019 року 17.01.2022, в яких відображені та враховані відповідні платежі, здійснені ОСОБА_1 (а.с.23-31).

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в розмірі 22537,51 грн, з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, сформованої у постанові від 28.032018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до частини 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення п.1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року по справі № 175/4753/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Отже, АТ «ПУМБ» пред`явивши вимогу ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту, яку направило фактично 17.03.2021, використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому проценти, нараховані банком після 24.03.2021 року стягненню не підлягають.

Оскільки, як було встановлено розрахунковим днем визначено 30 число кожного місяця, а тому розмір відсотків який підлягає стягненню з відповідачки нарахований банком до цієї дати становить 8 781,85 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 276,06 гривні (сорок три тисячі двісті сімдесят шість гривень, 06 копійок), яка складається з 34494,21 гривень (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири гривні 21 копійки) заборгованості по кредитом; 8 781,85 гривень (вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 85 копійок) заборгованості по процентах.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, стягненню підлягає пропорційна сума до задоволеного, тобто 1882,60 грн.

На підставі ст.ст. 1054, 1048, 1049, 1050,1052 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141 ч.1, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором від 22.03.2019 року № 2001273239801 станом на 17.01.2022 року в сумі 43 276,06 гривні (сорок три тисячі двісті сімдесять шість гривень, 06 копійок), яка складається з 34494,21 гривень (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири гривні 21 копійки) заборгованості по кредитом; 8 781,85 гривень (вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 85 копійок) заборгованості по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" судовий збір в розмірі 1882,60 гривень (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", (місцезнаходження юридичної особи: 04070, м.Київ, вул.Андріївська,4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14282829);

відповідач ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя: С.В. Ставнійчук