Рішення № 10654618, 27.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 42/166-10

вх. № 5301/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Глушко С.Є. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "МІК", м. Запоріжжя

до ВАТ "Харківське виробничо - торгівельне підприємство "Комунар", м. Харків

про стягнення 21539,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МІК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ВАТ "Харківське виробничо - торгівельне підприємство "Комунар", про стягнення заборгованості за договором № 02-02-2010Х від 02.01.2010р. у сумі 21539,63 грн., в т.ч. основний борг - 19138,01 грн., інфляційні втрати - 237,19 грн., 3% річних - 154,15 грн., штраф - 956,90 грн., пеня - 1053,38 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду отримана відповідачем 16.07.2010р.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

02 січня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „МІК” (продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Харківське виробничо-торгівельне підприємство „Комунар” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 02-02-2010Х (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах й порядку, визначеному даним договором тканини, продукцію виробничо-технічного призначення (товар).

Відповідно до п. 2.2 Договору покупець сплачує вартість товару на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 19138,01 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-02/09/41 від 09.02.2010р. та довіреністю на отримання товару НБИ № 456594 від 05.02.2010р.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не оплатив отриманий товар.

Враховуючи, що товар поставлений 09.02.2010р., то відповідно до п.2.2 Договору строк оплати товару настав 23.02.2010р.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення 19138,01 грн.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п.7.2 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від вартості своєчасно не оплаченого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем нарахований штраф у розмірі 956,90 грн., що складає 5% від вартості не оплаченого товару, що відповідає умовам чинного законодавства та умовам договору.

Позивачем наданий розрахунок пені, згідно якого пеня за період прострочення з 24.02.2010р. по 01.06.2010р. складає 1053,38 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, тому наданий розрахунок приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 237,19 грн., та 3% річних, сума яких складає 154,15 грн.

Згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця

Суд зазначає, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні за лютий 2010р., оскільки строк оплати товару настав 23.02.2010р., то за даний місяць нарахування інфляційних не проводиться.

Інфляційні втрати за березень 2010р. у сумі 172,24 грн. нараховані вірно.

Наданий розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, тому наданий розрахунок приймається судом.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 19138,01 грн., штрафу в розмірі 956,90 грн., пені в розмірі 1053,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 172,24 грн., 3% річних у розмірі 154,15 грн. В частині стягнення інфляційних у сумі 64,95 грн. суд відмовляє.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 214,75 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар” (61004 м. Харків, пров. Колодязний, буд.40, код 05502746, р/р26005036096800 в АКІБ "УкрСиббанк” МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, код 30105738, р/р 26006038676700 в АКІБ "УкрСиббанк” в м. Харкові МФО 351005) основну заборгованість у сумі 19138,01 грн., штраф у сумі 956,90 грн., пеню в сумі 1053,38 грн., інфляційні втрати в сумі 172,24 грн., 3% річних у сумі 154,15 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 214,75 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 02.08.2010р.