Рішення № 10654359, 25.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                           Справа№ 10/61

За позовом: ТзОВ „УкрОлія”, с.Чернечий Яр Диканський район Полтавська область

до відповідача: Приватне підприємство „Авелес”, м.Львів

про стягнення 134 600 грн. 27 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Дрюцький В.Г. - довіреність №51 від 20.05.2010р;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „УкрОлія”, с.Чернечий Яр Диканський район Полтавська область до Приватного підприємства „Авелес”, м.Львів про стягнення 134 600 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 26.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 15.04.2010р. Ухвалою суду від 15.04.2010р. розгляд справи відкладався на 25.02.2010р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (вих. №300 від 20.05.2010 р.). З огляду на часткову оплату Відповідачем суми боргу, Позивач повідомляє, що сума основного боргу ПП „Авелес” перед ТОВ „УкрОлія” станом на 20.05.2010р. становить 50500 грн. (згідно акту звірки взаємних розрахунків), сума штрафних санкцій - 18483 грн. 47 коп., з яких розмір пені - 5697 грн. 70 коп., розмір 20% річних –5114 грн. 30 коп., 30% річних – 7671 грн. 47 коп.

Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: м.Львів, пр-т Червоної Калини, 95 кв.24 .

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

04.01.2010р. між ТзОВ „УкрОлія” (надалі - Позивач) та ПП „Авелес” (надалі - Відповідач) укладено договір №22/8.

За умовами договору, Продавець(Позивач) зобов”язується передати Покупцеві (Відповідачеві) у власність продукти харчування торгової марки „Маслинка” надалі - „Товар”, а Покупець зобов”язується приймати обумовлений товар та оплачувати його в порядку і в строки, передбачені договором.

На виконання своїх договірних зобов”язань Позивач поставив Відповідачу олію соняшникову торгової марки „Маслинка” згідно видаткової накладної №РН0З000172 від 07.02.2010р. на суму 178737 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджується підписаною обома сторонами і скріпленою мокрими печатками видатковою накладною (належно завірена копія в матеріалах справи).

Оплата за поставлений Товар згідно умов Договору проводиться Покупцем на протязі 7 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару , шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Постачальника (п.4.3). Датою поставки товару є дата видаткової накладної .

Своє зобов”язання щодо оплати за поставлений товар на протязі 7-ми календарних днів Відповідач не виконав. За період з 24.02.2010р. по 16.03.2010р. Відповідачем сплачено 43000 грн. 00 коп.

Таким чином, на день подання позову в суд, заборгованість ПП „Авелес” перед ТОВ „УкрОлія” за договором №22/8 від 04.01.2010р. становить 125737 грн. 00 коп.

Вищезазначеним договором передбачено застосування пені та річних.

Так, у відповідності до п. 6.2 Договору, у випадку порушення строків оплати Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару.

Крім цього, у разі порушення п.4.3 даного Договору, Покупець сплачує штрафну санкцію у розмірі 20% річних від простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання зобов”язання (п.6.5 Договору).

Пунктом 6.8 Договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем термінів оплати, згідно умов Договору, Покупець сплачує Постачальнику 30 відсотків річних від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання за весь час невиконання зобов”язання , що є платою за користування чужими грошовими коштами .

Відповідно до уточнених позовних вимог, сума штрафних санкцій становить - 18483 грн. 47 коп., з яких розмір пені - 5697 грн. 70 коп., розмір 20% річних –5114 грн. 30 коп., 30% річних –7671 грн. 47 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №22/8 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 178737 грн. 00 коп. Проте, Відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар протягом 7 календарних днів, як це передбачено п.4.3 Договору . Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, в розмірі 43000грн. 00 коп. Відповідно заборгованість ПП „Авелес” на день подання позовної заяви становила 125 737 грн.00 коп. Під час розгляду справи в суді Відповідач сплатив 75237 грн. 00 коп. основного боргу, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень , і станом на 20.05.2010р. сума основного боргу становить 50500 грн. 00 коп.

Провадження у справі в частині стягнення 75237 грн. 00 коп. слід припинити.

В силу ст. 216 ГК України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договорами.

Стаття 230 ГК України передбачає , що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання , зобов”язаний сплатити штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

У п. 6.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати Покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, нарахована до стягнення пеня у розмірі 5697 грн. 70 коп. правомірно підлягає до стягнення з ПП „Авелес”.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 5114 грн. 30 коп. 20% річних та 7671 грн. 47 коп. 30%річних слід зазначити наступне.

Стаття 536 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов”язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами . Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

До процентів у контексті вищенаведеної статті включаються : платіж за користування коштів або товарів (робіт, послуг) , отриманих у кредит; платіж за користування коштів , залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Вказані проценти за своєю правовою природою є боргом.

У разі прострочення платежу як форма цивільно правової відповідальності застосовуються проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 Договору встановлено розмір процентів - 20% річних від простроченої суми . При проведенні уточненого розрахунку позовних вимог вказані у вищенаведеному пункті Договору 20% річних Позивачем розраховано як річні відповідно до ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Позивач скористався наданим йому правом нарахування річних за користування чужими коштами в розмірі, визначеному договором, а відтак, до стягнення з Відповідача правомірно підлягають річні у розмірі 20% від суми боргу, що становить 5114 грн. 30 коп.

В частині стягнення 7671 грн. 47 коп. 30% річних, нарахованих у відповідності до ст. 536 ЦК України та п.6.8 Договору, у позові слід відмовити.

Суд зазначає, що річні за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (штрафу, пені) і не є штрафними санкціями . Сплата боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами , належними до сплати кредитору.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, Відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з Позивачем згідно з Договором №22/8.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року із змінами та доповненнями , внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, керуючись ст.ст. 193,216,230,231 ГК України, ст.ст.11,509,599, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Авелес” ( 79049, м.Львів, проспект Червоної Калини, 95 кв. 24 код ЄДРПОУ 36182692) на користь ТзОВ „УкрОлія” ( 38523, Полтавська область Диканський район с.Чернечий Яр , вул. Садова, 4 ЄДРПОУ 31577685) 50500 грн. 00 коп. основного боргу, 5697 грн. 70 коп. пені, 5114 грн. 30 коп. 20% річних , 1346 грн. 01 коп. сплаченого державного мита та 236,00 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 75237 грн. 00 коп. провадження у справі припинити .

4. В частині стягнення 7671 грн. 47 коп. 30% річних –відмовити.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя