Рішення № 10654358, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10 Справа№ 12/60

Суддя Н.Є.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», м.Львів.

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Львів-Винники

Про:стягнення 31 097,82 грн.

За участю представників:

Від позивача: Балобанов О.В. (довіреність у справі);

Від відповідача : ОСОБА_2 - підприємець;

Представникам роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України. Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «БЕРТА ПЛЮС»до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про:стягнення 31 097,82 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 14.05.2010 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 02.06.2010 р.

Розпорядженням голови суду від 02.06.2010р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Запотічняк О.Д., справу було передано для подальшого розгляду по суті судді Березяк Н.Є.

В судовому засіданні 02.06.2010р. оголошувалась перерва до 06.07.2010р.

В судове засідання 06.07.2010р. з'явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити та стягнути з відповідача 16 391,90 грн.- основного боргу, 1 880,83 грн.- пені, 7 090,31 грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, та 5 734,78 грн. - збитки від інфляції.

Відповідач позовні вимоги заперечив, подав заяву в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

2 серпня 2007р. між Приватним підприємством «Берта Плюс»(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір № 11580, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прайс - листа, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 17 391,90 грн., що підтверджується накладною № С00366 від 25.02.2008р.

Факт отримання товару, відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 1.7.1 договору, покупець зобов'язався оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 10 календарних днів з моменту прийняття товару.

Однак, відповідач всупереч умовам договору, не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання та оплатив вартість отриманого товару тільки частково в сумі 1 000,00 грн.

Станом на день подання позову до суду, заборгованість відповідачем не погашена та становить 16 391,90 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 25.09.2009р. №12 про погашення заборгованості, однак вимога позивача була залишена без жодного реагування.

Окрім основної суми заборгованості, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:

-пеню в сумі 1 880,83 грн.

-20% річних в сумі 7 090,31 грн.

-збитки від інфляції в сумі 5 734,78 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 серпня 2007р. між Приватним підприємством «Берта Плюс»(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір № 11580, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прайс - листа, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 17 391,90 грн., що підтверджується Накладною № С00366 від 25.02.2008р.

Факт отримання товару, відповідачем не заперечується.

Відповідно до 1.7.1 договору, покупець зобов'язався оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 10 календарних днів з моменту прийняття товару.

Станом на день подання позову до суду, відповідачем здійснено часткову проплату зап отриманий товар в сумі 1 000,00 грн. і його заборгованість становить 16 391,90 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору на умовах і в порядку визначеному чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення (прострочення виконання) зобовязань по оплаті товару, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 п. 1.7.1 договору, передбачено, що у випадку прострочення оплати, продаівець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу:

-пеню в сумі 1 880,83 грн. за період з 06.03.2008р. по 07.09.2008р.

-20% річних в сумі 7 090,31 грн. за період з 06.03.2008р. по 05.05.2010р.

-збитки від інфляції в сумі 5 734,78 грн. за період з 06.03.2008р. по 31.03.2010р. Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пунктом 2 ст. 258 передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Початок перебігу позовної давності, за загальним правилом, визначеним ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом про стягнення неустойки по спливу більш як 2-х років.

Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивачем не наведено, клопотання про відновлення строку позовної давності Позивачем не надавалося.

Підстав для зупинення перебігу строку позовної давності, передбачених ст. 263 ЦК України немає.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до пункту 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 29 216,99 грн. з яких: 16 391,90 грн. - основний борг, 7 090,31 грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, та 5 734,78 грн. - збитки від інфляції.

Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 513,90 грн. (з яких: 292,17 грн. державного мита та 221,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.)

Керуючись ст.ст. 258, 263, 267, 526, 610, 625, ЦК України, 193 ГК України, ст. ст. 33 ,43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (79902, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС»(79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького,212 корпус 2, код ЄДРПОУ 20857760) 16 391,90 грн. - основного боргу, 7 090,31 грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, 5 734,78 грн. - збитків від інфляції, 292,17 грн. державного мита та 221,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України. 5.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду . Повний текст рішення виготовлено та підписано 06. 07.2010р. Суддя