Рішення № 10654032, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/16823.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Новоолександрівський цегельний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 21 126,30 грн. за участю представника позивача –Мурзи К.Д. довіреність б/н від 25.05.2010 р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 14 058,28 грн. основного боргу, 1026,24 грн. сума інфляційних втрат, 371,19 грн. 3% річних, 2 670,59 грн. пені, 3000 грн. вартості наданих юридичних послуг, а загалом 21 126, 30 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з за договором № К 01834 від 23.04.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2010 року.

У судовому засіданні 23.06.2010 року представник позивача надав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно боржника.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Новоолександрівський цегельний завод»(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) укладено договір № К 01834, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами до моменту розірвання (п. 10.1. договору).

Умовами договору було встановлено, що при укладанні договору позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку № 2 до цього договору (п. 4.1.).

В п. 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання договору, гарантує повернення сум, яка залишилася після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому п. 10.2. договору.

На виконання умов договору в результаті співпраці за 2007-2009 рр. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 130057,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а відповідач поставив позивачу оплачений товар на суму 115 999,14 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Дебетове сальдо станом на 27.02.2009 року на користь позивача становило 14058,28 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків 0000000324 від 02.03.2009р., який міститься в матеріалах справи.

Листом №27/1 від 11.03.2009 року позивач розірвав договір №К 01834 від 23.04.2007 року та звернувся до відповідача з претензією № 80 від 01.06. 2009 року про повернення попередньої оплати у сумі 14 058,28 грн.

Листом №186-13 від 12.06.2009 року відповідач погодився з зазначеною заборгованістю та запевняв у найскорішому її погашенні при покращенні матеріального становища.

Доказів повернення попередньої оплати у розмірі 14058,28 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов’язання за договором з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов’язання з обслуговування автотранспортних засобів позивача та має перед позивачем заборгованість у сумі 14058,28 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 371,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1026,24 грн., які нараховані відповідно до вимог закону, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені у розмірі 2670,59 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання спірного зобов’язання у вигляді пені.

Позивач просить стягнути з відповідача також вартість юридичних послуг в розмірі 3000,00 грн.

01.02.2010 р. між позивачем (замовник) та приватним підприємцем Федосеєвою І.О. (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику юридичну допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник зобов’язаний прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані юридичні послуги.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Витрати на юридичні послуги приватного підприємця –Федосеєвої І.О., яка не є адвокатом, не відносяться до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони, і тому не підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито у сумі 154,56 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 172,65 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115,м. Київ, пл. Святошинська, буд. 1, кімн. 272, код 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Новоолександрівський цегельний завод»(52070, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Комсомольська, буд. 35, код 00290280) 14 058 (чотирнадцять тисяч п’ятдесят вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 1 026 (одну тисячу двадцять шість) грн., 24 коп. інфляційних втрат, 371 (триста сімдесят одну) грн., 19 коп. 3% річних, 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 56 коп. державного мита, 172 (сто сімдесят дві) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.О.Чебикіна