Рішення № 10653842, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/25327.07.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард»

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євробілдінг»

про                              стягнення 155256,80 грн.          

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача                    Пастушенко О.Д., довіреність № 1/09-юр від 01.12.2009р.

Сергієнко Ю.П., директор

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.05.2010р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості в сумі 155256,80 грн. по договору надання послуг та відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

21.05.2010р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/253, витребувано документи та докази і сторони зобов’язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. розгляд справи відкладено на 14.07.2010р., через неявку представника відповідача, та за його клопотанням.

14.07.2010р. в судове засідання з’явились представники позивача, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконали частково. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. не виконав.

У зв’язку з неявкою представника відповідача та не повним виконанням ухвали про порушення провадження у справі позивачем, Господарський суд міста Києва відклав розгляд справи на 27.07.2010р.

23.07.2010р. позивач подав до відділу діловодства заяву про збільшення позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача 163016,27 грн. боргу, а саме: 142642,50 грн. –основного боргу, 12686,80 грн. –пені, 6561,62 грн. –індексу інфляції, 1749,07 грн. –3% річних.

27.07.2010р. у судовому засіданні представник позивача пояснив, що суму позову збільшено, внаслідок перерахунку штрафних санкцій та підтримав свої вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконував, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 13.07.2010р., а саме: 02094, м.Київ, вул. Віскозна 5.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір № БК-03/01-10 від 03.01.2010р., згідно якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі –устаткування) на будівельних об’єктах відповідача, а останній зобов’язався прийняти їх та оплатити вартість на умовах договору (п.1. договору).

Перелік будівельних машин і механізмів визначений у додатках № 1 та № 2 до договору.

Згідно п.3 договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку та підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.6 договору у разі прострочення сплати послуг позивачу більш ніж на 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі вартості середньо змінної роботи устаткування за час вимушеного простою та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, надав замовлені послуги, що підтверджується змінними рапортами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких додані до матеріалів справи.

Договір, додаткові угоди та акти підписані повноважними представниками сторін їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін у справі.

Відповідач, в порушення умов договору, за отримані послуги розрахувався частково, станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем становить 142642,50 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість, проте відповідач надав запевнення що при надходженні коштів розрахується (вих. №БК-084 від 15.04.10).

Між сторонами у справі виникли правовідносини надання послуг машинами та механізмами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно пунктів 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач заперечень щодо наявності боргу та його розміру не надав. З відповіді боржника №БК-084 від 015.04.10 вбачається відсутність вільних обігових грошових коштів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

За таких обставин вимога про стягнення основного боргу в сумі 142642,50 грн. є обґрунтованою, доведеної і тому підлягає задоволенню.

Позивач нарахував і просив стягнути з відповідача 12686,80 грн. –пені, 6561,62 грн. –індексу інфляції, 1749,07 грн. –3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 1749,07 грн. та втрати від інфляції в сумі 6561,62 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до приписів ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положення ст.548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 договору у разі прострочення сплати послуг позивачу більш ніж на 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі вартості середньо змінної роботи устаткування за час вимушеного простою та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується порушення умов договору та прострочення відповідачем сплати послуг, з нього, на підставі вказаних норм Цивільного кодексу та положень договору, підлягає стягненню пеня в сумі 12156,75 грн. за весь час прострочення платежу, розмір якої визначений за перерахунком суду здійсненим в межах заявлених періодів.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 1630,17 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором надання послуг доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробілдінг»(02094, м.Київ, вул. Віскозна 5, код ЄДРПОУ 36192249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард»(04070, м.Київ, вул. Миколи Василенка 7-А, код ЄДРПОУ 34770204) 142642 (сто сорок дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 50 коп. –основного боргу, 12156 (дванадцять тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 75 коп. –пені, 6561 (шість тисяч п’ятсот шістдесят одну) грн. 62 коп. –індексу інфляції, 1749 (одну тисячу сімсот сорок дев’ять) грн. 07 коп. –3% річних, держмито в розмірі 1630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 16 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

В іншій частині позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард»(04070, м.Київ, вул. Миколи Василенка 7-А, код ЄДРПОУ 34770204) в доход державного бюджету України 74 (сімдесят чотири) грн. 63 коп. –недоплаченого державного мита.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.Д.Курдельчук

Дата підписання 30.07. 10