Рішення № 10653730, 21.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.10 Справа № 18/187/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс”, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (69068, м.Запоріжжя, вул. Фонвізіна, 8)

про стягнення 698 314,00 грн. основного боргу за договором поставки товару № МП/24 від 01.01.2007 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Біцюта А.О., довіреність б/н від 05.05.2010 р., паспорт серія СА 163362 від 20.06.1996 р.;

від відповідача: Остапець Д.В. –директор, протокол від 30.12.2009 р., довідка АА № 069772 від 14.07.2009 р., паспорт серія СА 013427 від 06.07.1995 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.06.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” про стягнення 698314 грн., на підставі договору поставки товару № МП/24 від 01.01.2007 р., ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Ухвалою суду від 30.06.2010 року порушено провадження у справі № 18/187/10, судове засідання призначено на 21.07.2010 р. Розгляд справи був закінчений 21.07.2010 р., за згодою представників сторін, судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути із відповідача 698314,00 грн. основного боргу; надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Представник відповідача представив суду відзив, де визнав суму боргу, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс” (надалі –постачальник, позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (надалі –покупець, відповідач) уклали договір поставки товару № МП/24 (надалі договір).

Постачальник зобов’язується систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є: товари, загальний асортимент яких зазначений у прайс-листах постачальника, а детальне найменування, кількість, ціна (з ПДВ) вказуються у накладних. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.п. 1.1., 1.2.1., 1.3. договору).

Згідно розділу 2 договору “Умови та строки поставки: постачальник, здійснює поставку товару як правило за свій рахунок на умовах доставки товару на адресу: м. Запоріжжя, вулиця Фонвізіна, 8. Постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, за узгодженням сторін, що фіксуються у накладних на товар, які мають відповідати замовленню покупцю. Відступ у накладній від змісту замовлення допускається за згодою сторін. Поставка товару здійснюється у визначені дні, закріплені за покупцем, які попередньо узгоджуються сторонами договору. На кожну партію товару постачальник видає покупцю документи, які засвідчують кількість та якість товару, інші документи на товар, передбачені актами законодавства (п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.6. договору).

Сторони у договорі визначили, що ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару прайс-листів постачальника і зазначається у накладних постачальника на кожну конкретну поставку. Накладні на товар є невід’ємними додатками до даного договору. Загальна суму договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки товару на виконання договору. Покупець зобов’язаний проводити розрахунки з постачальником за кожну отриману партію товару протягом десяти календарних днів з моменту поставки товару згідно п. 2.1. договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення коштів готівкою до каси постачальника. Момент виконання покупцем своїх зобов’язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок (до каси) постачальника (п.п. 4.1., 4.3., 4.5. договору).

В період з березня 2009 р. по серпень 2009 р. відповідач прийняв товар від позивача на суму 4 585713,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № ПОЦ-000168 від 30.03.2009 р. на суму 500 000,00 грн.; видаткова накладна № ПОЦ-000169 від 31.03.2009 р. на суму 250 000,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-001143 від 31.03.2009 р. на суму 1 560 000,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-001059 від 20.04.2009 р. на суму 279 123,60 грн.; видаткова накладна № ПОД-001414 від 30.04.2009 р. на суму 211 500,00 грн. видаткова накладна № ПОД-001519 від 25.05.2009 р. на суму 491068,40 грн.; видаткова накладна № ПОД-001528 від 27.05.2009 р. на суму 410,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-001548 від 28.05.2009 р. на суму 99 611,60 грн.; видаткова накладна № ПОД-001884 від 25.06.2009 р. на суму 142 000,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-001930 від 30.06.2009 р. на суму 262 800,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-002055 від 30.06.2009 р. на суму125 200,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-002056 від 30.06.2009 р. на суму 30 000,00 грн.; видаткова накладна № ПОЦ-000413 від 31.07.2009 р. на загальну суму 289 999,20 грн.; видаткова накладна № ПОД-002469 від 13.08.2009 р. на суму215 000,40 грн.; видаткова накладна № ПОД-002673 від 28.08.2009 р. на суму 96 750,00 грн.; видаткова накладна № ПОД-002685 від 28.08.2009 р. на суму 32 250,00 грн.

Відповідачем на адресу позивача було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 2 037448,32 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення), а саме: видаткова накладна (повернення) № ПТЗ-000002 від 02.04.2009 р. на суму 409 500,00 грн.; видаткова накладна (повернення) № ПТЗ-000003 від 05.06.2009 р. на загальну суму 187670,68 грн.; видаткова накладна (повернення) № ПТЗ-000009 від 05.06.2009 р. на суму 490666,44 грн.; видаткова накладна (повернення) № ПТЗ-000010 від 05.06.2009 р. на суму 99611,20 грн.; видаткової накладної (повернення) № ПТЗ-000004 від 01.07.2009 р. на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткової накладної (повернення) № ПТЗ-000005 від 03.07.2009 р. на суму 200 000,00 грн.; видаткова накладної (повернення) № ПТЗ-000011 від 22.11.2009 р. на загальну суму 290 000,00 грн. Крім того, позивачем здійснено повернення грошових коштів на користь відповідача у сумі 230 000,00 грн., згідно претензії від 03.07.2009 р., що підтверджується банківською випискою від 06.07.2009 р.

Відповідач, в порушення умов договору поставки товару № МП/24 від 01.01.2007 р., здійснив часткове погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 1849950,88 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що сума поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням часткових його повернення та оплати, складає 698314,00 грн., яка відповідачем до моменту подачі позову не була оплачена.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 698314,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму...

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором належним чином та не сплатив вартість отриманого товару, то вимога позивача про стягнення з відповідача 698314,00 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 8 Декрету КМУ поверненню підлягає державне мито у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Позивачем при звернені до суду було внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством –в сумі 6983,32 грн., отже поверненню підлягає 0,18 грн. мита.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (69068, м.Запоріжжя, вул. Фонвізіна, 8, код ЄДРПОУ 33095108, п/р 2600001751642 в філії “Укрексімбанку” в м. Запоріжжі, МФО 313979) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс”, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 32835306, п/р 2600801751419 в філії “Укрексімбанку” в м. Запоріжжі, МФО 313979) 698314 (шістсот дев’яносто вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. основного боргу, 6983 (шість тисяч дев’ятсот вісімдесят три) грн. 14 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс”, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 32835306, п/р 2600801751419 в філії “Укрексімбанку” в м. Запоріжжя, МФО 313979) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0,18 грн. (нуль гривень вісімнадцять копійок), перераховане платіжним дорученням № 1609 від 30.06.2010 р. Видати довідку.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 27.07.2010 р.