Рішення № 10653729, 21.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.10 Справа № 18/186/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс”, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (69068, м.Запоріжжя, вул. Фонвізіна, 8)

про стягнення 9 756,94 грн. основного боргу за договором зберігання від 28.08.2007 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Біцюта А.О., довіреність б/н від 05.05.2010 р., паспорт серія СА 163362 від 20.06.1996 р.;

від відповідача: Остапець Д.В. –директор, протокол від 30.12.2009 р., довідка АА № 069772 від 14.07.2009 р., паспорт серія СА 013427 від 06.07.1995 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.06.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” про стягнення 9756,94 грн., на підставі договору зберігання б/н від 28.08.2007 р., ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Ухвалою суду від 30.06.2010 року порушено провадження у справі № 18/186/10, судове засідання призначено на 21.07.2010 р. Розгляд справи був закінчений 21.07.2010 р., за згодою представників сторін, судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути із відповідача 9756,94 грн. основного боргу; надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Представник відповідача представив суду відзив, де визнав суму боргу, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс” (надалі –зберігач, позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (надалі –поклажодавець, відповідач) уклали договір зберігання б/н (надалі договір).

У статті 1. “Предмет договору” сторони визначили: в порядку та на умовах, визначених договором, зберігач зобов’язується приймати від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повертати поклажодавцеві відповідне майно на вимогу останнього. Майно, що передається на зберігання є наступним: молочна продукція та/або сировина (надалі –продукція), конкретне найменування та кількість якої зазначаються в складських квитанціях. Зберігач в підтвердження прийняття продукції на зберігання видає поклажодацеві складську квитанцію. Строк зберігання щодо кожної партії продукції вказується в складській квитанції. Місце зберігання: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Степова, 3. Порядок передачі продукції на зберігання: за складською квитанцією. Порядок повернення продукції із зберігання: на вимогу поклажодавця в 2-денний строк.

Плата за зберігання продукції визначається у складських квитанціях залежно від виду продукції, що передається на зберігання. Підставою для перерахування є підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг зі зберігання. Перерахування коштів за послуги зі зберігання здійснюється поклажодавцем в триденний термін з моменту підписання акту приймання-передачі послуг (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Згідно із статтею 7 договору, він набуває чинності з моменту його підписання і дії до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт № ПОЦ-000038 від 28.02.2009 р. на суму 2887,70 грн., акт № ПОЦ-000058 від 31.03.2009 р. на суму 1016,18 грн., акт ПОЦ-000082 від 30.04.2009 р. на суму 677,23 грн., акт ПОЦ-0104 від 31.05.2009 р. на суму 783,83 грн. та акт ПОЦ-211 від 30.11.2009 р. на суму 4392 грн., загальна вартість послуг із зберігання продукції відповідача, наданих позивачем, склала 9756,94 грн.

Надані позивачем послуги були прийняті відповідачем в повному обсязі, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані відповідачем без зауважень. Кошти, за надані послуги, не були вчасно перераховані відповідачем.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9756,94 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У статті 936 ЦК України визначено: за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі. (ст. 946 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором належним чином та не оплатив наданих позивачем послуг із зберігання продукції, яка належить відповідачу, то вимога позивача про стягнення з відповідача 9756,94 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Петра” (69068, м.Запоріжжя, вул. Фонвізіна, 8, код ЄДРПОУ 33095108, п/р 2600001751642 в філії “Укрексімбанку” в м. Запоріжжі, МФО 313979) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Моліс”, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 32835306, п/р 2600801751419 в філії “Укрексімбанку” в м. Запоріжжі, МФО 313979) 9756 (дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 94 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Згідно з оригіналом.

Спеціаліст 1 категорії ____ О.В.Маркова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 27.07.2010 р.