Рішення № 10653728, 12.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10 Справа № 16/92/10

За позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Новий лад” (69002, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, 72, код ЄДРПОУ 33528417)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – Запорізька дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” (69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 133, код ЄДРПОУ 20509800)

про стягнення 10692,99 грн., виселення

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача –Хрипченко Ю.Ю. (дов.01/38 від 01.03.2010)

від відповідача – Демченко І.В. (дов.б/н від 17.05.2010), Михайленко Т.І. (керівник, наказ № 1-ОК від 27.04.2005)

від третьої особи –Кошман Р.Є. (дов.12-209 від 29.12.2009)

СУТЬ СПОРУ:

          Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області заявлено позов про стягнення з ТОВ “Новий лад” до державного бюджету 10692,99 грн. неустойки, а також про виселення ТОВ “Новий лад” з об’єкту державного нерухомого майна –вбудованих в перший поверх будівлі цеху обміну пошти літ.А-3 нежитлових приміщень: торгова зала № 98 - 93,7 кв.м, склад № 99 –8,1 кв.м, склад № 100 –5,9 кв.м, кімната № 101 –36,1 кв.м, коридор № 104 –7,3 кв.м, тамбур № 105 –1,9 кв.м, тамбур № 106 –1,9 кв.м, коридор № 107 –3,9 кв.м, коридор № 108 –5,5 кв.м., загальною площею по внутрішньому обміру 164,3 кв.м, вбудованих в цокольний поверх будівлі цеху обміну пошти літ. А-3 нежитлових приміщень: магазин № 21 –55,9 кв.м, тамбур № 22 –2,7 кв.м, коридор № 23 –8,1 кв.м, склад № 24 –31,9 кв.м загальною площею по внутрішньому обміру 98,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 6-Б, та зобов’язання ТОВ “Новий лад” на підставі акту прийому-передачі повернути майно балансоутримувачу –ДП “Запорізька дирекція Українського державного підприємства “Укрпошта”.

          Ухвалою господарського суду від 19.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/92/10 з призначенням судового засідання на 13.05.2010, цією ж ухвалою до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору залучено Запорізьку дирекцію УДППЗ “Укрпошта”. В засіданні оголошувалася перерва до 10.06.2010. Ухвалою від 10.06.2010 за заявою сторін строк вирішення спору було продовжено до 19.08.2010, а розгляд справи відкладено до 08.07.2010. Ухвалою від 08.07.2010 розгляд справи відкладався до 12.07.2010. В засіданні 12.07.2010 за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          Позивач підтримав позовні вимоги, засновані ним на положеннях ст.785 Цивільного кодексу України, ст.ст.17, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Зазначив, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення, яке до того було прийнято ним в орендне користування на підставі договору оренди від 28.12.2006 № 2196/д. При цьому послався на умови п.п. 10.1 та 10.6 вказаного договору, згідно з якими договір укладено строком до 28.12.2009, а в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення умов договору протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. Позивач зазначив, що тричі –листами від 28.10.2009, від 30.11.2009 та від 04.02.2010 повідомляв відповідача про припинення договору у зв`язку з відсутністю згоди органу, уповноваженого управляти орендованим майном, на продовження терміну дії договору згідно з листом Міністерства транспорту та зв’язку від 14.09.2009 № 10123/16/10-09, та необхідність повернути майно. Також вказав на те, що вказані листи повернулися позивачу з довідками пошти про вибуття адресата та за закінченням терміну зберігання, але ці листи направлялися відповідачу за адресою: м.Запоріжжя, вул.Глісерна, 21, яка є місцезнаходженням відповідача згідно з даними ЄДР, ця ж адреса зазначена в укладеному сторонами договорі та у договорі про зміни до нього. Посилаючись на п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, позивач зауважив, що з`ясування фактичного місцезнаходження іншої сторони не є обов`язком позивача, таких вимог законодавство не містить, з чого слідує, що позивач належним чином повідомив відповідача про припинення договору, внаслідок чого договір є припиненим. Також додав, що відповідач листом від 26.05.2010 повідомив позивача про своє нове місцезнаходження, але це відбулося вже після припинення договору, а тому не має значення. В зв`язку з неповерненням майна після припинення договору позивач на підставі ст.785 Цивільного кодексу України та згідно з умовою п.9.3 договору нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користуванням приміщенням. При цьому позивач зазначив, що сума неустойки за період з 29.12.2009 по 07.04.2010 дорівнює 14004,17 грн., але орендар здійснив її часткову сплату за платіжними дорученнями від 12.01.2010, від 08.02.2010 та від 11.03.2010 на загальну суму 3311,18 грн., а тому до стягнення заявлено 10692,99 грн. Позивач просить позов задовольнити.

          Відповідач проти вимог позивача заперечив в повному обсязі. Зазначив, що в період з 28.12.2009 по 28.01.2010, у який сторонами може бути заявлено про припинення договору оренди, від орендодавця (позивача) заяви не надходило, а тому договір є продовженим на новий термін. Звернув увагу, що в нього не було жодних підстав вважати договір таким, що припинив свою дію, а тому умови договору виконуються, сплачується орендна плата, яка приймається позивачем без жодних заперечень. Позивач вважає безпідставним посилання позивача на лист Міністерства транспорту та зв’язку від 14.09.2009 № 10123/16/10-09, адресованого орендодавцю, оскільки відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі якщо власник має намір використовувати здане в оренду майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це саме орендаря та не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну договору. В даному випадку такого попередження орендар не отримував. Крім того, відповідач зазначив, що у подальшому балансоутримувач змінив свій намір щодо використання майна для власних потреб та не заперечив проти продовження оренди, про що повідомив позивача. Також відповідач зауважив, що відповідно до ст.73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” орендар, який належно виконує свої обов’язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору на новий строк і якщо орендар має такий намір, він має повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору. Відповідач зазначив, що вчасно повідомляв позивача про свій намір скористатися правом на продовження оренду і закон в даному випадку не надає позивачу права на відмову у продовженні оренди, оскільки єдиною підставою для такої відмови є потрібність у використанні майна власником. Щодо листів позивача від 28.10.2009, від 30.11.2009 та від 04.02.2010, на які посилається останній, зазначив, що вони не можуть розцінюватися як заяви про припинення, оскільки складені поза межами передбаченого законом та договором строку, законних підстав для припинення договору орендодавець не мав, орендарю листи не вручалися, хоча позивач мав можливості для того, що б вручити листи, бо відповідач постійно знаходився та на цей час знаходиться в орендованому приміщенні. За тих же приведених підстав відповідач вважає необґрунтованим заявлення до стягнення суми неустойки. Звернув увагу, що сплачував саме орендні платежі, але не суми неустойки, як то стверджує позивач в заяві. Відповідач просить в позові відмовити.

          Третьою особою представлені пояснення, де зазначається, що питання необхідності припинення договору оренди виникло в зв’язку з тим, що приміщення планувалося використовувати для відділення поштового зв’язку та складу, але в процесі уточнення необхідної площі було з’ясовано, що частина орендованого приміщення в тому не буде задіяна. Третя особа також вказує, що Запорізька дирекція УДППЗ “Укрпошта”, як балансоутримувач, не принципово заперечувала проти продовження договору оренди між сторонами, у зв’язку з чим було направлено відповідне звернення до генеральної дирекції УДППЗ з проханням розглянути питання щодо можливості надання дозволу на продовження договору оренди з урахуванням зменшення орендованих площ, на що УДППЗ “Укрпошта” за результатами розгляду звернення не заперечило проти продовження договору оренди з урахуванням зменшення орендованих площ (лист від 28.12.2009 № 35-319).

          В судовому засіданні представником третьої особи підтверджено, що з боку ЗД УДППЗ “Укрпошта” заперечення проти знаходження відповідача у спірному приміщенні відсутні.

          Надавши оцінку матеріалам та фактичним обставинам справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

          Встановлено, 28.12.2006 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ “Новий лад” укладено договір № 2196/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП “Запорізька дирекція Українського державного підприємства “Укрпошта” (далі –Договір), за яким позивач –орендодавець передав, а відповідач –орендар за актом прийому-передачі прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх будівлі цеху обміну пошти літ.А-3 нежитлові приміщення (торгова зала № 98 - 93,7 кв.м, склад № 99 –8,1 кв.м, склад № 100 –5,9 кв.м, кімната № 101 –36,1 кв.м, коридор № 104 –7,3 кв.м, тамбур № 105 –1,9 кв.м, тамбур № 106 – 1,9 кв.м, коридор № 107 –3,9 кв.м, коридор № 108 –5,5 кв.м загальною площею по внутрішньому обміру 164,3 кв.м) та вбудовані в цокольний поверх будівлі цеху обміну пошти літ. А-3 нежитлові приміщення (магазин № 21 –55,9 кв.м, тамбур № 22 –2,7 кв.м, коридор № 23 –8,1 кв.м, склад № 24 –31,9 кв.м загальною площею по внутрішньому обміру 98,6 кв.м), яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 6-Б.

          Позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача із зазначених приміщень в зв’язку з припиненням Договору та зобов’язання передати ці приміщення балансоутримувачу за актом прийому-передачі.

          Згідно з п.10.1 Договору строк його дії встановлено сторонами з 28.12.2006 по 28.12.2009.

При цьому пунктом 10.6 обумовлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

П.10.6 Договору узгоджується зі ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренді протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За п.10.5 Договору останній припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

          За позицією позивача, 28.12.2009 Договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

          Позивач зазначив, що листом від 29.09.2009 вих.№ 65 відповідач звертався до нього з проханням продовжити термін дії Договору на три роки, але до того позивач з листом від 14.09.2009 вих.№ 10123/16/10-09 отримав повідомлення органу, уповноваженого управляти орендованим майном –Міністерства транспорту та зв’язку України про неможливість продовження з ТОВ “Новий лад” дії Договору у зв’язку з необхідністю використання балансоутримувачем нерухомого майна для власних виробничих потреб.

          В зв’язку з цим позивач направив відповідачу листи від 28.10.2009 № 11-13-06262, від 30.11.2009 № 11-13-07019 та від 04.02.2010 № 11-13-00628, в яких вказав на припинення дії Договору 28.12.2009 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та необхідність повернути приміщення за актом прийому-передачі.

          Як встановлено представленими доказами та підтверджується сторонами, вказані листи відповідачем не отримані.

          Лист від 28.10.2009 було повернуто позивачу органом пошти з довідкою про вибуття адресата, а листи від 30.11.2009 та від 04.02.2010 було повернуто з довідками по те, що адресата не розшукано, за скінченням терміну зберігання

          Однак, незважаючи не таке, позивач вважає, що належним чином повідомив орендаря про припинення Договору, оскільки листи направлялися відповідачу за його місцезнаходженням відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та згідно з відповідними даними, вказаними в Договорі –по вул.Глісерній, 1 в м.Запоріжжі, а з’ясування фактичного місцезнаходження орендаря не є обов’язком орендодавця.

          З такою думкою позивача в даному випадку не можна погодитися.

          Дійсно, представлена на запит суду довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.04.2010 засвідчує, що місцезнаходженням відповідача за відомостями ЄДР є адреса: м.Запоріжжя, вул.Глісерна, 1 і ці відомості 18.03.2010 відповідачем підтверджені.

          Не заперечується, що згідно з приписами ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

          Але слід визнати, що у спірних правовідносинах для їх належного та добросовісного врегулювання орендодавець мав переконатися у отриманні орендарем повідомлення про незгоду на продовження оренди.

          Натомість, позивач, будучи обізнаним про неотримання листів відповідачем, не вжив будь-яких заходів для реального повідомлення, хоча мав достатньо для того можливостей, які надусиль не потребують.

          Насамперед, позивач мав направити повідомлення за адресою об’єкту оренди.

          Крім того, у відповідності до п.8.1 Договору орендодавець наділений правом разом з балансоутримувачем контролювати наявність та стан майна, переданого в оренду, однак уявляється, що в даному випадку позивач, заздалегідь маючи намір припинити орендні відносини з відповідачем та переконавшись у неотриманні ним кореспонденції, зазначеним правом необґрунтовано не скористався, заходів до перевірки об’єкту оренди, з’ясування факту знаходження в ньому відповідача та повідомлення відповідача про не продовження Договору не вжив.

          Є також безпідставним посилання позивача, як на обґрунтування належного повідомлення відповідача про припинення Договору, на п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, де зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій і тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Застосування аналогії наведеної позиції, яка стосується правил здійсненням судового процесу, до господарських матеріальних орендних правовідносин, є недоречним та некоректним.

          За таких обставин, суд не знаходить доведеним факт належного повідомлення позивачем відповідача про заперечення на продовження Договору.

          Також слід звернути увагу, що п.10.6 Договору та ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлюють конкретний період, під час дії якого сторона Договору має висловити свої заперечення на продовження оренди і в такому разі Договір стане припиненим –протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору.

          Але саме в цей період позивач про припинення Договору не заявляв.

          Крім того, слід зауважити, що причиною ненадання згоди на продовження Договору позивачем зазначається відмова у продовженні з боку балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача.

          Дійсно, в адресованих позивачу листі Міністерства транспорту та зв’язку від 14.09.2009 № 10123/16/10-09 та листі ЗД УДППЗ “Укрпошта” від 16.09.2009 № 06-582 вказується про неможливість продовження Договору у зв’язку з необхідністю використання приміщень для власних потреб.

          Проте, як слідує з матеріалів справи та пояснень сторін, у подальшому ситуація змінилися.

          В процесі уточнення необхідної для власного використання площі третьою особою було з’ясовано, що приміщення площею 161,5 кв.м не будуть задіяні у виробничому процесі, а тому третя особа звернулася до головного підприємства –УДППЗ “Укрпошта” з проханням розглянути питання щодо надання дозволу на продовження Договору з урахуванням зменшення орендованих площ.

          За результатами розгляду УДППЗ “Укрпошта” листом від 28.12.2009 № 35-319, адресованим ЗД УДППЗ “Укрпошта”, повідомило про відсутність заперечень щодо продовження Договору за умови зменшення орендованих площ.

          Про зазначене повідомлення позивач був обізнаний.

          Між іншим, відповідач у строк, передбачений п.10.6 Договору, звертався до позивача з листом від 21.01.2010 № 3/01, який отримано позивачем 22.01.2010, з проханням продовжити Договір та із зазначенням про отримання згоди балансоутримувача на продовження Договору із зменшенням площ об’єкту оренди.

          В подальшому, за результатами розгляду звернення позивача (лист від 04.02.2010 № 07-13-00630) Міністерство транспорту та зв’язку України –орган, уповноважений управляти майном балансоутримувача листом від 15.04.2010 № 3275/07/10-10 також погодило продовження Договору із зменшенням площ.

          Суд вважає, що хоча погодження продовження Договору Міністерством відбулося за спливом встановленого п.10.6 Договору місячного строку, в даному випадку та на час вирішення спору має значення сам факт підтвердження згоди.

          Судом враховано і сьогоднішню позицію ЗД УДППЗ “Укрпошта”, зміст якої приведено в описовій частині даного рішення, відсутність заперечень проти знаходження відповідача у приміщеннях.

          При вирішенні спору враховано також положення ст.73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” в редакції цього Закону від 10.06.2009, згідно з якою орендар, який належно виконує свої обов’язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

          Як зазначалося вище, відповідач листом від 29.09.2009 вих.№ 65, отриманим позивачем у той же день, звертався до останнього з проханням продовжити термін дії Договору, тобто вчасно повідомив орендодавця про намір скористатися правом на продовження Договору.

          Крім викладеного, слід звернути увагу на суперечливість позиції позивача.

          Заперечуючи проти продовження Договору, позивач без жодних заперечень приймав та до цього часу приймає від відповідача орендну плату, яка сплачується відповідачем добросовісно.

          Так, суду представлені платіжні доручення та банківські виписки по рахунку, що свідчать про внесення відповідачем орендної плати за Договором за періоди з січня по червень 2010 року.

          Зауважується, що призначенням платежів в платіжних документах однозначно зазначається саме оплата орендної плати, але не сплата неустойки, як безпідставно стверджує позивач.

          Таким чином, сам позивач приймає виконання Договору відповідачем.

До того ж, направивши на адресу відповідача листа від 04.02.2010 за № 11-13-00628, де йдеться про припинення Договору 28.12.2009 та необхідність повернути приміщення, позивач в той же день надіслав листа від 04.02.2010 за № 07-13-00630 на адресу Міністерства транспорту та зв’язку України із зверненням про розгляд питання щодо продовження Договору оренди з ТОВ “Новий лад”.

При цьому у надісланому Міністерству листі позивач, між іншим, зазначає про належне виконання Договору відповідачем.

          За приписами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          В врахуванням вищенаведених обставин справи не можна визнати доведеним покладений у підставу позову факт припинення Договору та у зв’язку з цим факт незаконного зайняття спірного приміщення, в зв’язку з чим за вимогами про виселення та зобов’язання повернути приміщення слід відмовити.

          За заявленою вимогою про стягнення неустойки також слід відмовити внаслідок такого.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Пунктом 9.3 Договору передбачена відповідальність орендаря за відмову на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору у вигляді неустойки в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення майна.

          За період з 29.12.2009 по 07.04.2010 позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що згідно з розрахунком позивача склало 14004,17 грн., а до стягнення заявив 10692,99 грн., пояснюючи це частковою сплатою неустойки відповідачем.

Зазначене не можна визнати правомірним та обґрунтованим у зв’язку з відсутністю порушення, відповідальність за яке встановлена п.9.3 Договору та ст.785 Цивільного кодексу України.

          Як вказувалося вище, твердження позивача про часткову оплату суми неустойки за платіжними дорученнями від 12.01.2010, від 08.02.2010 та від 11.03.2010 на загальну суму 3311,18 грн. є безпідставними, оскільки призначенням платежів в документах вказано оплату оренди, але не неустойки.

          Відповідач факт часткової сплати ним неустойки заперечив.

          Таким чином, з урахуванням всіх встановлених обставин справи у їх сукупності, в позові відмовляється в повному обсязі.

          На підставі викладеного керуючись ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя                     Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 19.07.2010.