Рішення № 10653674, 22.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2010 р. Справа № 15/421

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Струкової О.В. - представниказа довіреністю № 50 від 11.05.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Автоленд" (с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області)

до Приватної агрофірми "Лан" (с. Бабушки Чуднівського району)

про стягнення 282571,51 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача 282571,51грн., із яких 93744,93грн. основної заборгованості, 86245,33грн. пені, 73188,14грн. штрафу, 5457,06грн. - 3% річних, 23936,05грн. інфляційних.

11.06.2010р. до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 210050,28грн., із яких: 70149,00грн. основної заборгованості, 64537,08грн. пені, 50885,00грн. штрафу, 4486,73грн. - 3% річних та 19992,47грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2010р. змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується списком Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області за 08.06.2010р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2008р. між Приватним підприємством "Компанія Автоленд" (позивач/продавець) та Приватною агрофірмою "Лан" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №А/12/02/08/1К, за умовами якого, продавець зобов'язався поставити та передати належний йому товар (комбайн Claas Lexion 460, 2001р. випуску з жаткою 7,5м. та візком) у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу № А/12/02/08/1К сторони погодили, що перехід права власності відбувається в момент підписання "Акту приймання за якістю та технічним станом", та оплати покупцем 10000,00грн. при наявності гарантійного листа банку, що кредитує покупця.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу № А/12/02/08/01К визначено, що загальна ціна товару, що передається за цим договором 1017700,00грн.(один мільйон сімнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.) з ПДВ, що по ринковому курсу євро на день укладення даного договору становить еквівалент 137000,00 євро, у випадку збільшення ринкового курсу євро загальна ціна договору пропорційно перераховується відповідно до ринкового курсу євро на день оплати, але не менше ніж 7,428грн. за 1 євро.

Попередня оплата, в сумі 10000,00грн., повинна бути здійснена покупцем не пізніше 29.02.2008р.( п. 4.2. договору ).

Так, на виконання умов зазначеного договору, відповідачем 29.02.2008р. було здійснено попередню оплату в сумі 10000,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку Приватного підприємства "Компанія Автоленд" (а.с.24).

В свою чергу, позивачем 10.04.2008р. по видатковій накладній №13 від 10.04.2008р. (а.с.10) та згідно акту приймання за якістю та технічним станом (а.с.11) було передано відповідачу комбайн Claas Lexion 460, 2001р. випуску, зав. № 45404120 з комплектуючими до нього агрегатами: жатка 7,5м. №70006457, візок №463, подрібнювач соломи з розкидачем полови 754394.1-1759, стіл ріпаковий б/н у повному обсязі п'яти товарних одиниць.

Згідно п.4.3. договору купівлі-продажу №А/12/02/08/01К, оплата в розмірі 100% від ціни договору має бути надана продавцю до 20.04.2008р.

В заяві від 09.06.2010р. позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що сторонами, у відповідності до п. 4.1. договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № А/12/02/08/01К від 12.02.2008р., було здійснено перерахунок вартості товару до ринкового курсу євро та погоджено у видатковій накладній № 13 від 10.04.2008р. ціну товару, яка становить 1087849,00грн. Проте, відповідачем було проведено оплату за отриманий товар частково, в сумі 1017700,00грн. Непогашеною залишилась заборгованість у відповідача перед позивачем в сумі 70149,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 Цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.

Зокрема, як уже зазначалось, пунктом 4.3 договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №А/12/02/08/01К від 12.02.2008р. сторони погодили, що у випадку збільшення ринкового курсу євро загальна ціна договору пропорційно перераховується відповідно до ринкового курсу євро на день оплати, але не менше ніж 7,428грн. за 1 євро.

Як вбачається з видаткової накладної № 13 від 10.04.2008р. (а.с. 10), яку скріплено печатками та підписано представниками ПП "Компанія Автоленд" та Приватної агрофірми "Лан", вартість комбайна Claas Lexion 460, зав. №45404120, 2001 року випуску, становить 1087849,00грн. з урахуванням ПДВ.

В силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, видаткова накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції.

Таким чином, підписавши видаткову накладну №13 від 10.04.2008р., відповідач погодився з вартістю переданого йому товару, а саме 1087849,00грн., та у відповідності до умов договору, зобов'язався провести оплату в розмірі 100% від ціни договору в строк до 20.04.2008р.

Крім проведеної відповідачем 29.02.2008р. попередньої оплати в сумі 10000,00грн., відповідач 16.04.2008р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1007700,00грн., як оплату за комбайн Claas Lexion згідно договору А/12/02/08/1К від 12.02.2008р, що підтверджується випискою з особового рахунку Приватного підприємства "Компанія Автоленд" (а.с. 25).

Отже, відповідачем за отриманий комбайн Claas Lexion 460 було сплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 1017700,00грн.

Непогашеною залишилась заборгованість у відповідача перед позивачем в сумі 70149,00грн. (108749,00грн. - 1017700,00грн.).

30.10.2008р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію-попередження з вимогою сплатити заборгованість в сумі 70149,00грн. (а.с. 14), яку відповідачем було отримано 13.11.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням № 21988 (а.с.15).

Проте, вказана претензія-попередження була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України кореспондується з положеннями ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На час розгляду справи, Приватна агрофірма "Лан" не надала суду доказів погашення заборгованості в розмірі 70149,00грн. перед позивачем.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 70149,00грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач у заяві про зміну позовних вимог просить стягнути з відповідача 64537,08грн. пені, 50885,00грн. штрафу, 4486,73грн. - 3% річних та 19992,47грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу № А/12/02/08/1К сторони встановили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,5% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 64537,08грн., нараховану на суму заборгованості в розмірі 70149,00грн. за період з 21.04.2008р. по 21.10.2008р.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків проведення розрахунків, а також зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГПК України, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8348,88грн., нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.04.2008р. по 20.10.2008р. на суму заборгованості 70149,00грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8348,88грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 56188,20грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Крім того, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання відповідачем зобов’язань по договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 50885,00грн., що становить 5% від ціни товару (1017700,00грн.).

Частиною 2 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.5 договору № А/12/02/08/1К сторони передбачили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від ціни товару зазначеною в п. 4.3. цього договору.

Саме з посиланням на наведену умову договору № А/12/02/08/1К від 12.02.2008р. позивач здійснив нарахування штрафу у сумі 50885,00грн., що становить 5% від ціни товару, яка зазначена у п. 4. 1 договору - 1017700,00 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 50885,00грн. є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено порушення виконання своїх зобов’язань зокрема, щодо сплати у повному обсязі вартості отриманого від позивача товару.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 50885,00грн. штрафу, суд, водночас, враховує наступне.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Справедливість - одна з основних засад права, властивість права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, яка виражається, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичною відповідальності вчиненому правопорушенню.

Тому, визначаючи по справі відповідальність Приватної агрофірми "Лан", суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, розмір штрафу є неспіврозмірним із наслідками порушення грошового зобов'язання, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими йому правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 25000,00 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.04.2008 року по 31.03.2010р. у сумі 4486,73грн. та інфляційні в сумі 19992,47грн. за період з квітня 2008 року по травень 2010 року.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних на суму заборгованості в розмірі 70149,00грн., що становить 4089,61грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 4089,61грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 397,12грн. суд відмовляє за необґрунтованістю їх нарахування.

Стосовно позовних вимог про стягнення 19992,47грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 18231,49грн. нарахованих за період з травня 2008 року по травень 2010 року на суму заборгованості 70149,00грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 18231,49грн. В частині стягнення 1760,98грн. інфляційних необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 70149,00грн. основної заборгованості, 8348,88грн. пені, 25000,00грн. штрафу, 4089,61грн. - 3% річних та 18231,49грн. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 56188,20грн. пені, 397,12грн. - 3% річних, 1760,98грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.

Позивач в заяві про зміну позовних вимог від 09.06.2010р. просив повернути ПП "Компанія Автоленд" надмірно сплачене державне мито в сумі 725,21грн.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Стосовно поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" в якому наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

За наведених обставин, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 725,21 грн.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, ч. 3 ст. 551, ч.ч.2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч.1 ст.193, ч. 6 ст. 232, ст. 233 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 25000,00грн.

3. Стягнути з Приватної агрофірми "Лан" (13225, Житомирська область, Чуднівський район, с.Бабушки, ідентифікаційний код 31624499)

на користь Приватного підприємства "Компанія Автоленд" (35709, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Здовбиця, вул. Шосова, 95, ідентифікаційний код 31690582):

- 70149,00грн. основної заборгованості;

- 8348,88грн. пені;

- 25000,00грн. штрафу;

- 4089,61грн. - 3% річних;

- 18231,49грн. - інфляційних;

- 1517,04грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 170,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Відмовити позивачу у задоволенні вимог про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 725,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання "05" липня 2010 року

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам