Постанова № 10653022, 02.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2010 року 16:10 № 2а-14206/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : не зявились;

відповідача: Василевської А.С.

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА”

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “АТА” (далі по тексту позивач, ТОВ “АТА”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2009року № 0008782307/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 285529 грн. (209275 грн. основний платіж, 76254 грн. штрафні (фінансові) санкції).

У запереченнях проти адміністративного позову ДПІ у Печерському районі м. Києва просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх безпідставність.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З 08 вересня 2009 року по 19 жовтня 2009 року фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ “АТА” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатом якої 26 жовтня 2009 року складено акт №646/23-7/25589927 (далі по тексту Акт перевірки). Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ “АТА” порушено вимоги пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: завищено валові витрати на суму у розмірі 394271,00 грн., що є компенсацією витрат Відкритому акціонерному товариству “Квазар” за спожиту електроенергію. Перевіркою встановлено, що ТОВ “АТА” до складу валових витрат віднесло компенсацію за спожиту як субспоживачем електроенергію, отриману від споживача Відкритого акціонерного товариства “Квазар” згідно актів виконаних робіт та наданих послуг. Зазначені акти складено на виконання умов договору оренди від 28 квітня 2000 року № 247/Д-а, в той час, коли на виконання пункту 4.1.6 цього договору Відкрите акціонерне товариство “Квазар” та ТОВ “АТА” 16 грудня 2004 року уклали договір купівлі-продажу орендованого нежилого приміщення.

У звязку з цим ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшла висновку, що витрати компенсація витрат Відкритому акціонерному товариству “Квазар” за спожиту електроенергію не підтверджені документально, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

В Акті перевірки також зазначено, що позивачем до складу валового доходу у 2 кварталі 2009 року не включено вартість безоплатно наданих робіт Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламною агенцією “Сяйво”, яке рішенням господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року № Б14/021-07 визнано банкрутом, чим порушено вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, в Акті перевірки також встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у тому, що позивачем до складу валового доходу не включено суму кредиторської заборгованості у розмірі 235513,47 грн., яка виникла на підставі договорів від 01 лютого 2005 року №5, від 15 жовтня 2003 року №70/03, укладених ТОВ “АТА” відповідно з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, та за якою минув термін позовної давності в 2 кварталі 2009 року.

Також, на думку відповідача, позивачем в порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “АТА” завищено приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат, за 1 півріччя 2009 року на суму 55947,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки 05 листопада 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0008782307/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 285529 грн., в тому числі 209275 грн. основний платіж та 76254 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки з наступних підстав.

В частині включення ТОВ “АТА” до складу валових витрат компенсації за спожиту ним як субспоживачем електроенергії, отриманої від споживача Відкритого акціонерного товариства “Квазар” згідно актів виконаних робіт та наданих послуг, суд звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами. Не включаються до складу валових витрат витрати у разі повної відсутності розрахункових платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для не включення витрат до складу валових Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не визначено.

Зазначена думка відповідає правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27 травня 2010 року у справі №К-11873/08.

Судом встановлено, що позивачем з метою дотримання зазначеної вимоги законодавства та підтвердження фактичності операцій, за результатами їх здійснення складались акти прийому виконаних робіт та наданих послуг, а відтак суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В частині висновків Акту перевірки щодо не включення позивачем до складу валового доходу у 2 кварталі 2009 року вартості безоплатно наданих робіт Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламною агенцією “Сяйво”, яке рішенням господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року № Б14/021-07 визнано банкрутом, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АГ № 938643) від станом на 25 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламна агенція “Сяйво” знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Кредиторська заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламна агенція “Сяйво” у розмірі 1480,00 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) не є безоплатно наданими, оскільки припинення підприємницької діяльності підприємства-кредитора не визначено законодавством як підставу для визнання заборгованості безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) безоплатно наданими.

Посилання відповідача на положення статті 609 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобовязання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобовязання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобовязаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю не приймається судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламна агенція “Сяйво” знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Відповідно до частини пятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у тому, що позивачем до складу валового доходу не включено суму кредиторської заборгованості у розмірі 235513,47 грн., яка виникла на підставі договорів від 01 лютого 2005 року №5, від 15 жовтня 2003 року №70/03, укладених ТОВ “АТА” відповідно з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, та за якою минув термін позовної давності в 2 кварталі 2009 року, суд звертає увагу на наступне.

За визначенням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За правилом, встановленим статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до абзацу другого частини пятої статті 261 цього Кодексу за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини другої статті 530 зазначеного Кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору від 10 жовтня 2005 року (в Акті перевірки помилково зазначений як договір від 01 лютого 2005 року №5), укладеного ТОВ “АТА” з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та договору від 15 жовтня 2003року №70/03, укладеного ТОВ “АТА” з Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, строк виконання позивачем зобовязань визначений моментом предявлення вимог про виконання зобовязань. На час перевірки позивача за зазначеними договорами такі вимоги Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 не предявлялися.

Таким чином, за відсутності факту предявлення кредитором вимоги провести виконання зобовязання з оплати товару, строк виконання зобовязання з оплати придбаного товару (семиденний строк від дня предявлення вимоги кредитором) не розпочався, відповідно, і не закінчився, у звязку із чим у податкового органу відсутні підстави для висновку про закінчення станом на кінець 2 кварталу 2009 року строку позовної давності, а відтак про збільшення у цьому податковому періоді валових доходів на суму 235513,00 грн. і, відповідно, донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток.

Зазначена думка відповідає правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20 січня 2010 року у справі №К-5511/07.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок завищення приросту балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат, за 1 півріччя 2009 року на суму 55947,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

За відсутності в Акті перевірки вказівки на конкретні витрати, посилання на первині документи, на підставі яких встановлено суму недоплати, та норми законодавства, які при цьому позивачем порушені, суд визнає недоведеним відповідачем факт завищення задекларованих показників убутку балансової вартості запасів.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування наявності встановлених Актом перевірки порушень позивачем податкового законодавства.

Оскільки донарахування основних платежів здійснено відповідачем неправомірно, то і нарахування штрафних (фінансових) санкцій також є неправомірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 05листопада 2009року № 008782307/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА” задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05листопада 2009року №0008782307/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко