Постанова № 10653024, 16.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2010 року 16:03 № 2а-8709/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія "Транссервіс"

до Київської регіональної митниці

про визнання недійсним акту №2/9/100000000/32156302 від 09.02.2009р. та податкові повідомлення форми "Р" №7,№8 від 25/05/2009р.

За участю представників сторін:

позивача: Бабченко А.М., Таранюк Н.К.

відповідача : Маньковська К.Е.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс»з позовом до Київської регіональної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень форми «Р»№7 та №8 від 25.05.2009р. та акту №2/9/100000000/32156202 від 09.02.2009р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, посадовими особами Київської регіональної митниці помилково збільшена митна вартість вантажного тягача Mersedes - Bens 1844 LS за рахунок збільшення транспортних витрат в які перевіряючи ми були включені особисті речі водія ОСОБА_4, придбаних ним по власному розумінню та власних потреб, які не мають жодного відношення до фактичних транспортних витрат, понесених підприємством в звязку з перегоном вантажного автомобіля. Крім того, позивач вважає, що акт перевірки №2/9/100000000/32156202 від 09.02.2009р. складений з грубим порушенням чинного законодавства, а тому просить суд визнати недійсними акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення форми «Р».

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що за наслідками перевірки встановлено, що позивачем, через порушення норм ст. 267 Митного кодексу України в частині правильності декларування митної вартості товарів, було занижено податкові зобовязання по сплаті мита на суму 3396,46 грн. та податку на додану вартість на суму 679,29 грн. За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення №7, 8 від 25.05.2009р., які вважає правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київською регіональною митницею проведена планова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс» законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2006р. по 30.09.08р. за результатами якої складено акт №2/9/100000000/32156302 від 09.02.2009р.

Перевірка проведена на підставі Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2004р. №1730, на підставі наказів Київської регіональної митниці від 25.12.08р. №1219 та від 28.01.09р. №75, посвідчень на право проведення перевірки від 29.12.08р. №10-35/29, №10-35/30 та №10-35/31.

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення форми «Р»від 25.05.2009р. № 7 та № 8, про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій по сплаті мита на суму 5094,69 грн. та з податку на додану вартість на суму 1028,87 грн.

Позивач не погодився з вказаними повідомленнями та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ звернувся зі скаргами до відповідача та Державної митної служби України. За результати розгляду первинної та повторної скарг, податкові повідомлення № 7 та № 8 залишені без змін, а скарги Товариства без задоволення.

В акті перевірки вказано, що за період що перевірявся позивачем, через порушення норм ст. 267 Митного кодексу України в частині правильності декларування митної вартості товарів, було занижено податкові зобовязання по сплаті мита на суму 3396,46 грн. та податку на додану вартість на суму 679,29 грн. Розміри витрат, зазначених у довідках про транспортні витрати, наданих до митного оформлення не відповідають фактичним витратам, які підтверджені документально в калькуляціях до довідок про транспортні витрати, а також в авансових звітах водіїв про відрядження.

На підставі чого відповідачем було здійснено донарахування мита, та податку на додану вартість, що вказано у Акті перевірки.

Позивач з вказаними висновками про порушення митного законодавства не погоджується та вказує на те, що посадовими особами Київської регіональної митниці помилково збільшена митна вартість вантажного тягача Mersedes - Bens 1844 LS за рахунок збільшення транспортних витрат в які перевіряючи ми були включені особисті речі водія ОСОБА_4, придбаних ним по власному розумінню та власних потреб, які не мають жодного відношення до фактичних транспортних витрат, понесених підприємством в звязку з перегоном вантажного автомобіля. Згідно інструкції інформаційних митних служб України, про порядок переміщення товарів через державний кордон України, фізичним особам дозволяється придбавати речі вартістю до 200 Євро і вагою не більше 50 кг. Без надання митної декларації.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи помилки, допущені перевіряючими в акті перевірки від 09.02.2009р., податкові повідомлення форми «Р»від 25.05.2009р. №7, 8 підлягають скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Протягом періоду, що перевірявся, Позивач здійснював експортно-імпортні операції, зокрема, поставку товарів від іноземних суб'єктів підприємництва, що знаходяться в Німеччині.

За період, що перевірявся було оформлено 19 вантажних митних декларацій, у тому числі: 14 декларацій у митному режимі імпорту та 5 декларацій у митному режимі експорту.

Фактурна вартість ввезених товарів по імпортним ВМД за період, що перевірявся склала 4 556 350,14 грн. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят гривень чотирнадцять копійок).

Товариством за період, що перевірявся були укладені та виконувалися імпортні контракти з Koegel Fahrzeugwerke GmbH та Daimler Chrysler AG.

Загалом за звітний період Товариством виконувалися 6 зовнішньоекономічних угод на покупку товарів з:

Koegel Fahrzeugwerke GmbH:

1.контракт від 22.12.05 №610049;

2.контракт від 09.08.06 №1133;

3.контракт від 22.11.06 № 1143;

Daimler Chrysler AG:

1.контракт від 06.07.06 №13-UKR/06(K);

2.контракт від 16.01.07 №01-UKR/07(K);

3.контракт від 05.04.07 №07-UKR/07(K).

Постачання товарів здійснювалось на умовах EXW відповідно до правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000. Перевезення вантажів як до митної території України, так і по ній забезпечувало Товариство (само вивіз).

Перевіркою рахунків-фактур, виписок із банківських рахунків Товариства, авансових звітів посадових осіб Товариства на відрядження за кордон підтверджено, що оплата протягом періоду, що перевірявся, транспортних витрат здійснена у повному обсязі в розмірах, зазначених у первинних бухгалтерських документах Товариства.

Товариством на підтвердження задекларованої митної вартості товару подавались до митного оформлення документи, які регламентовані п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375 та від 20.12.2006 №1766.

Відповідно до частини третьої статті 267 Митного кодексу України, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

В акті перевірки зазначено, що розміри витрат, зазначених у довідках про транспортні витрати, наданих до митного оформлення не відповідають фактичним витратам, які підтверджені документально в калькуляціях до довідок про транспортні витрати, а також в авансових звітах водіїв про відрядження.

Відповідачем надані додаткові письмові докази, а саме: копії ВМД, ДМВ-1, СМR, що подавалися позивачем до митного оформлення й використовувались для узагальнення інформації щодо розміру не сплачених при проведені митного оформлення податків та зборів ТОВ «ТК «Транссервіс». Вказані документи свідчать про те, що заявлена вартість транспортних витрат фігурує тільки в графі 17 ДМВ-1, довідки про транспортні витрати до митного оформлення ВМД не подавилася, що підтверджується відсутністю відповідного запису у графі 44 під кодом 9000.

Загалом, за період, що перевірявся Позивачем, через порушення норм ст.267 Митного кодексу України в частині правильності декларування митної вартості товарів, було занижено податкові зобов'язання по сплаті мита на суму 3 396, 46 грн. та податку на додану вартість на суму 679, 29 грн. Належні до бюджету платежі розраховано з відповідним розподілом витрат Товариства пропорційно вазі товарів та з урахуванням ставок мита за кожною товарною позицією.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що Позивачем в 2006-2007 роках було порушено вимоги Митного Кодексу України та Законів України «Про Митний тариф України»та «Про податок на додану вартість»в частині правильності визначення бази оподаткування, що спричинило заниження податкових зобов'язань Товариства при сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів). Дані документальної перевірки результатів фінансово-господарської діяльності платника податків ТОВ «ТК «Транссервіс» свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (вантажних митних деклараціях). У відповідності до ст.4.2.2.а Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Київська регіональна митниця, як контролюючий орган самостійно визначила суму податкового зобов'язання Товариства.

Суми податкових зобов'язань Позивача за 2006-2007 pp., які не сплачені до бюджету внаслідок заниження митної вартості товарів через подання недостовірних відомостей про транспортні витрати та неправильне декларування митної вартості товарів наведено у додатку №2, який є невід'ємною частиною акту перевірки.

Щодо речей (куртка - 80 евро; взуття - 50 евро; рукавиці - 40 евро; тобутова щітка - 60 евро), ввезених водієм ОСОБА_4

Вказані речі внесені власноруч водієм ОСОБА_4 до авансових звітів, що відносяться до первинних бухгалтерських документів Товариства у якості спецодягу. Відповідно до п.2 розділу II наказу ДМСУ від 24.07.08 №811 „Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо оподаткування товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" при митному оформленні товарів, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажу, несупроводжуваному багажі або пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, які надходять в Україну в одній депеші від одного відправника на адресу одного одержувача (незалежно від кількості відправлень):

б) сумарна митна вартість яких перевищує 200 євро, (до 1000 євро включно), а загальна вага не перевищує 50 кг оформлюється за уніфікованою митною квитанцією МД-1 (оглядовим розписом М-15) нараховуються такі види податків і зборів: ввізне мито за ставкою в розмірі 20 відсотків від митної вартості товарів, податок на додану вартість, акцизний збір та плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів у випадках та за ставками, установленими чинним законодавством.

Таким чином, суд погоджується з висновками митного органу, про те що вказані речі ввезені водієм ОСОБА_4 не для власного користування, а для потреб підприємства, що підтверджено також і відповідним авансовим звітом водія, відповідного до якого зазначені витрати були оплачені підприємством (копія додається).

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митна митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно з статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 88 цього ж Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару. Митна вартість товару - це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст. 259-273 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із статтею 267 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV встановлено, що для визначення митної вартості товарів до ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно до цих норм до митної вартості включається: ціна товару зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості). Серед таких витрат основною складовою є транспорті витрати.

Транспорті витрати розподіляються між продавцем та покупцем товару залежно від умов поставки товару, про що торгуючі сторони домовляються при укладенні контракту. Якщо умови поставки передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару (EXW, FCA, FOB відповідно до правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000), то такі витрати додаються до фактурної вартості. При цьому, відповідно до зазначених вище норм законодавства, до фактурної вартості додаються транспорті витрати до моменту перетинання товаром митного кордону України, якщо вони підтверджуються документально. А саме, ст. 267 Митного кодексу України, що цей метод застосовується, якщо: „використані декларантом відомості підтверджені документально та є кількісно вираженими та достовірними".

Належність витрат до предмету перевезень і об'єктів витрат визначається за первинними документами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених відповідно наказами Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 і від ЗО листопада 1999 року № 291, роботи, пов'язані з транспортуванням запасів, включаються до транспортно-заготівельних витрат за виробничою собівартістю послуг допоміжних (підсобних) виробництв (господарств) підприємства з перевезення таких запасів.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, пов'язані з обслуговуванням і загальним управлінням підприємством, включаються до адміністративних витрат.

Крім того, відповідно до статті 69 Митного кодексу України митні органи здійснюють митний контроль і після митного оформлення товарів, які ввозилися на митну територію України, в тому числі шляхом проведення перевірок суб'єктів ЗЕД. Повноваження митних органів при здійсненні перевірок визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730 „Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України".

Митний кодекс України закріплює принцип вибірковості здійснення митного контролю. Вибір форм митного контролю та його обсягу здійснюється у відповідності з принципом достатності для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з урахуванням положень статті 40 Кодексу стосовно проведення мінімуму митних процедур.

Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них, не звільняє громадян і підприємства від обов'язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.

Згідно з абз. 3. п. 1.4. п. 1.14. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України „Про податок на додану вартість", поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Як встановлено пп. 3.1.1, 3.1.2 ст. З Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 6.2.4. ст. 6 „Про податок на додану вартість" встановлено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з висновками акту перевірки щодо заниження податкових зобовязань, отже, правомірністю винесених податкових повідомлень форми «Р»№7, 8 від 25.05.2009р.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обовязків платника податків, не містить обовязкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транссервіс»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В адміністративному позові відмовити.

2.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович