Постанова № 10653021, 23.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2010 року 16:14 № 2а-14507/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача : не зявились;

відповідача: Литвинчук В.О.;

прокуратури: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський граніт”

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

за участю Прокуратури Дарницького району міста Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Житомирський граніт” (далі по тексту позивач, ТОВ “Житомирський граніт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2009 року №0002762304/0/36292.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14507/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 21 грудня 2009 року.

21 грудня 2009 року судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 лютого 2010 року. Всудовому засіданні 04 лютого 2010 року оголошено перерву до 02 березня 2010року.

24 лютого позивач подав заяву про зміну вимог адміністративного позову, згідно якого просить: об'єднати до спільного розгляду в адміністративній справі №2а-14507/09/2670 вже заявлені позовні вимоги про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002762304/0/36292 від 17 серпня 2009 року та нові однорідні вимоги про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002802304/0 від 17 серпня 2009 року; задовольнити змінені позовні вимоги та визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №0002762304/0/36292 від 17 серпня 2009 року та №0002802304/0 від 17 серпня 2009 року.

В судовому засіданні 02 березня 2010 року суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог та оголосив перерву до 29 квітня 2010 року.

29 квітня 2010 року судом оголошувалась перерва до 01 червня 2010 року, в звязку з зобовязанням відповідача надати докази. В судовому засіданні 01 червня 2010 року для надання додаткових доказів оголошено перерву до 06 липня 2010 року. 06 липня 2010 року судом оголошено перерву до 23 липня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2008 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0002762304/0, яким ТОВ “Житомирський граніт” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1354733,00 грн. за серпень 2009 року.

Зазначене рішення прийнято на підставі акта від 22 липня 2009 року №3662/2304/34183041 “Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ “Житомирський граніт” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.08 по 31.07.08” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та зазначено, що ТОВ “Житомирський граніт” не має права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1354733,00 гривні за серпень 2008 року.

Актом перевірки встановлено, що протягом останніх 12-ти місяців ТОВ “Житомирський граніт” мало обсяги оподатковуваних операцій у розмірі 116414,00 грн., що менше заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року. Причиною виникнення відємного значення з податку на додану вартість є будівництво заводу обробки природного каменю у м. Житомир по вул. Льонкова, 12. Але оскільки згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 28 травня 2009 року порушено провадження у справі №44/303-б про банкрутство ТОВ “Житомирський граніт”, то, на думку відповідача, придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з будівництва не може в подальшому використовуватись в господарській діяльності підприємства (використовуватися в якості основних фондів).

Виходячи з таких міркувань, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийшла до висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1354 733,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2008 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з таким висновком ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 19 вересня 2008 року ТОВ “Житомирський граніт” подало до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування.

Згідно з рядком 25.2 вказаної податкової декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, становить 1354733,00 грн.

За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлено: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 2140959,00 грн.; частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) дорівнює 1354733,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1354733,00грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції від 03 червня 2008 року №309-VI, чинній на момент подання позивачем податкової декларації за червень 2008 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що виходячи зсистемного аналізу наведених норм права, порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачає, що відємне значення, розраховане згідно зпідпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, абюджетному відшкодуванню підлягає сума відємного значення (розрахована згідно зпідпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”) такого наступного податкового періоду, лише в частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, для одержання ТОВ “Житомирський граніт” права на бюджетне відшкодування за серпень 2008 року у розмірі 1354733,00 грн. необхідно: наявність суми відємного значення за липень 2008 року; зарахування до складу податкового кредиту за серпень 2008 року суми відємного значення за липень 2008 року; наявність суми відємного значення за серпень 2008 року; сума відємного значення за серпень 2008 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню має дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Так, сума відємного значення в податковій декларації ТОВ “Житомирський граніт” з податку на додану вартість за липень 2008 року становить 1447067,00 гривень; сума відємного значення в податковій декларації за серпень 2008 року становить 12595,00 грн.; сума відємного значення в податковій декларації за серпень 2008 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1 354 733 гривні та дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Суд звертає увагу, що зазначені вище обставини визнаються сторонами, при цьому, у відповідача не виникало сумнів у правильності заповнення позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2008 року та у достовірності сформованої суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року.

При визначенні правомірності отримання бюджетного відшкодування необхідно також враховувати обмеження встановлені підпунктом “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції від 03 червня 2008 року №309-VI, чинній на момент подання позивачем податкової декларації за серпень 2008 року), відповідно до яких не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Як зазначалося вище, перевірка встановила, що протягом останніх 12-ти місяців ТОВ “Житомирський граніт” мало обсяги оподатковуваних операцій у сумі 116414,00 гривень, що менше заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року.

За визначенням пункту 1.1 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” оподатковувана операція це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Виходячи з поняття оподатковуваної операції та аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців, що передували звітному періоду за серпень 2008 року (липень 2008 року серпень 2007 року), суд погоджується з твердженням відповідача про те, що обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців склав 116414,00 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 1 354733,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що обмеження визначені в абзаці 3 підпункту “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закон України “Про податок на додану вартість” не застосовується у разі нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

В Акті перевірки зазначено, що на формування показників податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за липень та серпень 2008 року вплинуло здійснення операцій, повязаних зі спорудженням заводу з обробки природного каменю за адресою: м.Житомир, вул. Льонкова, 12. Проте, на думку відповідача, придбання ТМЦ та послуг з будівництва не може в подальшому використовуватись в господарській діяльності підприємства, зокрема, в якості основних фондів, оскільки Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає таку думку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва помилковою та необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.17 Закону України “Про податок на додану вартість”, термін “основні фонди” розуміється у значенні, визначеному Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 “Будівельні контракти”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2001 року №205 визначає будівництво як спорудження нового обєкта, реконструкцію, розширення, добудову, реставрацію і ремонт обєктів, виконання монтажних робіт.

В матеріалах справи міститься Договір генерального підряду від 18 січня 2008 року, укладений між позивачем та ТОВ “Будівельна компанія Україна”, згідно якого останнє зобовязується виконати роботи з реконструкції цеху деревино-стружкових плит з сушкою для тирси під завод по обробці природного каменю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Льонкова, 12, відповідно до проектно-кошторисної документації та здати обєкт в експлуатацію в обумовлений Договором строк.

Судом досліджено копії актів приймання виконаних підрядних робіт та податкових накладних за липень, серпень 2008 року, які складені ТОВ “Будівельна компанія Україна”, та встановлено, що сума податку на додану вартість в звязку з придбанням підрядних робіт становить 1 318 652, 76 грн.

За даними рядка 10.1 податкової декларації ТОВ “Житомирський граніт” з податку на додану вартість за липень 2008 року обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, становлять 7 056499,00 грн.

За даними рядка 10.1 податкової декларації ТОВ “Житомирський граніт” з податку на додану вартість за серпень 2008 року обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, становлять 67876,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що порушень стосовно правильності формування позивачем податкового кредиту за липень та серпень 2008 року відповідачем в Акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що нарахування ТОВ “Житомирський граніт” податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Також, слід зазначити, що основним видом діяльності позивача на момент перевірки та подання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2008року було оброблення і добування декоративного та будівельного каменю. З огляду на це, придбання позивачем основних фондів, а саме спорудження заводу з обробки природного каменю було здійснено в межах його господарської діяльності.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість використання позивачем в якості основного фонду будівлі заводу з причин порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі про банкрутство, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає такої підстави для відмови в наданні бюджетного відшкодування як порушення провадження у справі про банкрутство платника податку та встановлює вичерпний перелік осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування (підпункт 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону).

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ “Житомирський граніт” має право на бюджетне відшкодування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року та правомірно визначило суму у розмірі 1354733,00 грн. як суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2009 року №0002762304/0/36292 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Житомирський граніт” підлягає задоволенню.

Водночас суд враховує, що згідно з частиною третьою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Позовні вимоги ТОВ "Житомирський граніт" про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2009 року №0002762304/0/36292 суд задовольняє частково, виходячи з того, що для захисту права позивача достатньо задоволення однієї із заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський граніт” задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 17 серпня 2009 року №0002762304/0/36292.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський граніт” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко