Постанова № 10652999, 20.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2010 року 13:55 № 2а-16107/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції

до відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія» відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамира Естейт»

про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином

участю представників:

від позивача: Копко О.В. (довіреність від 19.07.2010р. №16)

від відповідача 1: Токарчук В.М. (довіреність від 19.05.2010р. №77)

Забелін І.Б. (довіреність від 21.05.2010р. №73)

від відповідача 2 не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20.07.20010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Володимир-Волинська обєднана державна податкова інспекція звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамира Естейт»про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином у розмірі 9810000 грн. 00 коп., в якому, враховуючи зміну позовних вимог просить: стягнути з ТОВ «Вамира Естейт»в дохід держави, все одержане ним (кошти в оплату товару (метіоніну ) в сумі 9810000 грн. 00 коп. за нікчемним правочином; стягнути з ТОВ «Агрокорміндустрія»в доход держави все одержане ним (вартість поставленого товару (метіоніту) в кількості 1,5 тон на суму 60000 грн.) за нікчемним правочином (договором купівлі-продажу метіону від 10.02.2009.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні господарські зобовязання між відповідачами були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на створення взаємних прав та обовязків. Натомість метою було ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платників податків та зборів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача -1 позов не визнали, в запереченнях на позовну заяву зазначили, що для задоволення позовних вимог немає підстав, оскільки ТОВ «Агрокорміндустрія»при укладанні договору з ТОВ «Вамира Естейт»та мало на меті навмисного ухилення від сплати податків.

Відповідач - 2 про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений за адресами відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Враховуючи вищезазначене відповідач-2 про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Володимир Волинською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрокорміндустрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2008р по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р по 30.06.2009р.

За результатами перевірки позивачем було складено Акт від 02.10.2009 р. № 966/23-31602999.

В ході перевірки було встановлено, порушення ТОВ «Агрокоміндустрія»п.п. .7.2.1, пп.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.4.1, 7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість", а саме в 2009 році зайво віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 1 635000,00 гри., в т.ч. в лютому 2009р. -266 666,00 грн., в березні 2009 року - 691 667,00 грн., в червні 2009 року - 676 667,00 грн. на підставі документів, виписаних ТОВ „Вамира Естейт" на виконання умов договору купівлі-продажу від 10.02.09р.

Відповідно до укладеного договору купівлі-продаж від 10.02.09 між ТОВ «Вамира Естейт»(Продавець) та ТОВ «Агрокорміндустрія'' (Покупець) продавець зобовязується поставити покупцю метіонін в кількості 250 т на суму 10 000000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ „Агрокорміндустрія" перераховано кошти в сумі 9 810 000.00 грн. згідно платіжних доручень:

№ 263 від 19.02.09 на суму 600000,00 грн.;

№ 267 від 20.02.09 на суму 500000,00 грн. ;

№ 268 від 23.02.09 на суму 500000,00 грн.;

№ 295 від 02.03.09 на суму 1 000 000,00 грн.;

№ 290 від 03.03.09 на суму 1 000000,00 грн.;

№ 332 від 12.03.09 на суму 400000,00 грн.;

№ 333 від 13.03.09 на суму 550000,00 грн.;

№ 337 від 18.03.09 на суму 1 200 000 грн.;

№ 339 від 19.03.09 на суму 1 000000,00 грн.;

№ 347 від 23.03.09 на суму 1 000000,00 грн.;

№ 380 від 14.04.09 на суму 1 000000,00 грн.;

№ 393 від 16.04.09 на суму 1 060000,00 грн.

ТОВ «Ваміра-Естейт" виписано податкові накладні на суму 9 810 000.00 гри. В т.ч. ПДВ - 1 635000,00 грн. а саме:

№ 021908 від 19.02.09р. на суму 600 000.00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2009 року;

№ 022004 від 20.02.09р. на суму 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2009 року;

№ 022301 від 23.02.09р. на суму 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ 83 333.33 гри., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2009 року;

№ 030206 від 02.03.09р. на суму 1 000000,00 грн. в т.ч. ПДВ 166 666.67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року;

№ 030309 від 03.03.09р. на суму 1 000 000.00 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року;

№ 031203 від 12.03.09р. па суму 400000,00 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року;

№ 031305 від 13.03.09р. на суму 550000,00 грн. в т.ч. ПДВ 91666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року;

№ 031807 від 18.03.09р. на суму 1 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 200 000.00 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року;

№ 031911 від 19.03.09р. на суму 1 000 000.00 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року;

№ 032318 від 23.03.09р. на суму 1 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року;

№ 041412 від 14.04.09р. на суму 1 000 000.00 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року;

№041615 від 16.04.2009р. на суму 1060000, 00 грн. в т. ч. ПДВ 176666, 67 грн., яку покупцем включено до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009р.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Тобто, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Тобто, як видно з аналізу норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, законодавцем передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку.

Крім того, в матеріалах справи міститься доповнення №1 від 12.11.2009р. до Договору купівлі продажу від 10.11.2009р.в якому зазначено, що враховуючи неспроможність продавця виконати умови Договору купівлі продажу від 10.02.2009р. в частині поставки залишу товару (метіоніну) сторони дійшли згоди про те, що продавець зобовязується в строк до 30.11.2009р. повернути покупцю суму попередньої оплати в розмірі 9750000 грн. 00 коп. Забезпеченням зобовязання за Договором купівлі-продажу від 10.02.2009р. є Договір поруки від 12.11.2009р., згідно якого поручитель (ТОВ «Індент») приймає на себе зобовязання перед кредитором (ТОВ «Агрокорміндустрія»за своєчасне та в повному обсязі повернення грошових коштів в сумі 9750000 грн. 00 коп.

Також в матеріалах справи міститься договір поруки від 08.04.2010р., відповідно до якого ТОВ «Агрокормінструкція»- кредитор , ПП. «Астарта-К»- поручитель, за умовами якого поручитель поручається перерд кредитором за виконання боржником (ТОВ Вамира-Естейт»усіх зобовязань, що випливають з Договору купівлі-продажу від 10.02.2009р. і додаткових до нього доповнень.

Представник позивача посилається на те, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва реєстрацію ТОВ «Ваміра Естейт»анульовано.

Однак в листі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.09.2009р. №3266/7/1510, на яки посилається представник позивача, зазначено, що ТОВ «Вамира Естейт»перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зі станом «запит на встановлення місцезнаходження».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних доказів щодо анулювання підприємницької діяльності ТОВ «Вамира Естет».

З витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником ТОВ «Вамира-Естейт»є Бенис Катерина Володимирівна, однак відмітки щодо припинення підприємницької діяльності не міститься.

На виконання вищезазначеного доповнення до Договору від 10.11.2009р. та договорів поруки від 12.11.2009р. та від 08.04.2010р. ТОВ «Індент»здійснило перерахування коштів ТОВ «Агрокорміндустрія», а саме:

- меморіальний ордер № авт./38/авт. від 30.12.2009 р. на суму 300 606,00 грн.;

- платіжне доручення № 336 від 14.01.2010 р. на суму 320 773,60 грн.;

- платіжне доручення № 380 від 26.01.2010 р. на суму 336 140,00 грн.;

- платіжне доручення № 408 від 02.02.2010 р. на суму 469 224,00 грн.;

- платіжне доручення № 418 від 08.02.2010 р. на суму 434 777,00 грн.;

- платіжне доручення № 419 від 11.02.2010 р. на суму 771 740,00 грн.;

- платіжне доручення № 433 від 16.02.2010 р. на суму 204 820,00 грн.;

ПП. «Астарта-К»здійснило перерахування коштів ТОВ «Агрокорміндустрія», а саме:

- платіжне доручення № 56 від 13.04.2010 р. на суму 250 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 57 від 16.04.2010 р. на суму 400 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 71 від 22.04.2010 р. на суму 350 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 79 від 27.04.2010 р. на суму 300 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 80 від 29.04.2010 р. на суму 200 000,00 грн,;

- платіжне доручення № 1 від 06.05.2010 р. на суму 200 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 9 від 07.06.2010 р. на суму 150 000,00 грн.

Довідкою Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»від 07.06.2010р. підтверджено надходження коштів на рахунок ТОВ «Агрокоміндустрія»від ТОВ «Індент»та ТОВ «Астарта-К»

Позивач, посилається на те, що укладений між відповідачами договір від 10.02.2009р. є нечинним.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим, ст.. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд звертає увагу на практику судів вищої інстанції, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі №АС-04/298-06 за позовом прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Харкова до Приватного підприємства «Громада», Науково-виробничого обєднання корпорації «Укрспецмонтаж»про визнання господарського зобовязання недійсним та стягнення 280 800,00 грн., в якій зазначено, що «…. відповідно до ст. 288 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Представник позивача посилається на те, що старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області була порушена кримінальна справа по факту порушення податкового законодавства директором ТОВ «Агрокорміндустрія»Карпінського О.Р., про що винесена постанова про порушення кримінальної справи і прийнятті її до провадження від 28.10.2009р. наявна в матеріалах справи.

Однак суд звертає увагу, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.04.2010р. дана постанова слідчого від 28.10.2009р. скасована.

У суду відсутні підстави вважати, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.04.2010р. не набрало законної сили. Крім того, ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів щодо оскарження даного рішення, а вказали на відсутність інформації щодо оскарження.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача, що в діях відповідачів при укладанні договору від 10.02.2009 року була присутня мета, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Підстав для визнання договору купівлі-продажу від 10.02.2009 року нечинним судом не вбачається, оскільки повернення коштів за непоставлений товар відбулася поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамира Естейт», докази чого заявні у матеріалах справи.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий звязок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість та їх відшкодуванням.

Так, оскільки зменшення податкових зобовязань платника (або відшкодування суми ПДВ платнику, у звязку зі включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Вищезазначене свідчить про те, що від укладання та виконання угоди, яка суперечить інтересам держави, державі та суспільству завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державного бюджету на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст.. 7 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону встановлює, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ «Агрокорміндустрія»не порушила вимоги п.п. .7.2.1, пп.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.4.1, 7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість", оскільки на момент перерахування коштів за договором від 10.02.2009р. та включення до складу податкового кредиту ПДВ за договором від 10.02.2009р. підприємство не передбачало неспроможності продавця ТОВ «Вами-Естейт»щодо виконання умов договору від 10.02.2010р.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, угода укладена між відповідачами 10.02.2009 р. №29К є правомірною, не визнана судоми нечинною. Позивачем не доведено в судовому засіданні, що дана угода є нечинною та сторони при укладанні даного договору мали на меті ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування до відповідачів положень ст.. 208 ГК України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Представник відповідача не довів правомірності заявлених позовних вимог.

Натомість представники відповідача 1 обгрутнували правомірність своєї позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволені позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення постанови в повному обсязі 21.06.2010 р.