Постанова № 10652998, 26.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2010 року 13:29 № 2а-6420/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.04.2010р. №0000584110/0

Представники: від позивача Силенок В.А.(довіреність від 22.07.2009р. №27)

від відповідача Риженкова Катерина Володимирівна (довіреність від 23.06.2009р. №923/9/10-010)

26.07.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 12.04.2010р. №0000584110/0 на загальну суму 87478 грн. 88 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем ч. 3 п.2 ч.1 п. 4 Порядку встановлення нормативів збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, п. 1 р.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 зареєстровано в Мінюсті України 09.08.1999р. за №544/387. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що знаходження на території ДПЗД «Укрінтеренерго»відпрацьованих люмінесцентних ламп не підпадає під термін «зберігання відходів»чи «розміщення відходів», а тому підприємство не повинно сплачувати у звязку із таким знаходженням збір на забруднення навколишнього природного середовища. На думку позивача, податкове повідомлення рішення від 12.04.2010р. №0000584110/0 на загальну суму 87478 грн. 88 коп., яким нараховані штрафні фінансові санкції у розмірі 19738 грн. 50 коп. та основний платіж у розмірі 67740 грн. 38 коп. є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки позивач у перевіряємому періоді являвся власником відходів та розміщував їх на своїй території, то відповідно чинного законодавства України повинен сплачувати збір на забруднення навколишнього природного середовища. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

BСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р., валового та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. За результатами перевірки був складений акт від 29.03.2010 р. № 163/41-10/19480600 та прийняте податкове повідомлення рішення від 12.04.2010р. №0000584110/0, за яким нараховане податкове зобовязання у розмірі 87478 грн. 88 коп., у тому числі основний платіж 67740 грн. 38 коп. та штрафні (фінансові) санкції 19738 грн. 50 коп. відповідно до пп.. «б»п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою було встановлено порушення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», зокрема ч. 3 п.2 ч.1 п. 4 Порядку встановлення нормативів збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, п. 1 р.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 зареєстровано в Мінюсті України 09.08.1999р. за №544/387 в звязку із чим донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 67740 грн. 38 коп. в тому числі по періодам за ІV квартал 2007р. в розмірі 5210 грн. 80 коп., І квартал 2009р. 416 грн. 86 коп., ІІ квартал 2009р. 12089 грн. 05 коп., ІІІ квартал 2009 р. 20843 грн. 19 коп., ІV квартал 2009р. 29180 грн. 47 коп.

Поняття відходів визначено Законом України «Про відходи», зокрема стаття 1 даного Закону визначає, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Також ст.. 1 Закону України «Про відходи»дає поняття « зберігання відходів»- тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Відповідно до ст.. 17 вищезазначеного Закону суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Стаття 26 Закону України «Про відходи»передбачає, що система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, відповідно до Державного класифікатора України «Класифікатор відходівДК 005-96»що затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 р. N 89, відносяться до відходів з кодом 7710.3.1.26.

В судовому засіданні представник позивача щодо розміщення на підприємстві списаних люмінесцентних ламп не заперечив.

В силу ст.. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища, зокрема встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. N 1218 затверджено Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (далі Порядок №1218).

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно п. 10 Порядку №1218 місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

В п. 12 Порядку №1218 встановлено, що власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

В силу п. 20 Порядку №1218 відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції „Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.99 №162/379 (далі - Інструкція 162/379) Платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про відходи" власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Тобто якщо підприємство своєчасно не передало відходи іншим спеціалізованим підприємствам (комунальним підприємствам) у встановлені договором терміни, тобто це підприємство протягом відповідного часу здійснювало розміщення відходів на власних об'єктах, з власної вини та/або з вини комунального підприємства, яке всупереч договору станом на кінець звітного кварталу не вилучив відходи шляхом їх вивезення, то таке підприємство має сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища за фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщувалися на його власних об'єктах протягом відповідного часу.

Також відповідно до п. 2.3. Інструкції 162/379 територіальні органи Мінприроди України до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян -суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють зміни до переліку до ЗО числа місяця, наступного за кварталом, у якому вони виникли, за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції.

Невключення підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності до зазначеного переліку не звільняє їх від сплати збору.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору, та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку № 303 (п. 6.4 Інструкції № 162/379 та абзац другий п. 4 Порядку № 303).

Дана позиція також підтверджується листом ДПА України від 28.05.08 №6208/5/15-0215, що міститься в матеріалах справи, а саме: „Листом Мінприроди від 11.07.2007 N 7650/19/3-5 було надано роз'яснення ДПА України стосовно окремих питань застосування норм податкового законодавства при справлянні збору за забруднення навколишнього природного середовища. Так, Мінприроди України вважає, що збір за забруднення навколишнього природного середовища повинна сплачувати організація, яка безпосередньо виконує операцію видалення відходу на звалище (тобто власник або орендар), якщо у договорі про передачу відходів від утворювача до іншої організації не передбачений інший порядок оплати цього збору.

Визначення переліку підприємств, що повинні отримати ліміти, належить до компетенції місцевих органів виконавчої влади та територіальних органів Мінприроди. Остаточне вирішення питань щодо необхідності одержання ліміту зазначеним підприємством можливе лише після перевірки його територіальним органом Мінприроди.

Однак суд приходить до висновку, що це не може стосуватися порушеного питання, оскільки якщо суб'єкт господарювання своєчасно не передав відходи іншим спеціалізованим підприємствам (комунальним підприємствам) у встановлені договором терміни, тобто суб'єкт господарювання впродовж відповідного часу здійснював розміщення відходів на власних об'єктах, з власної вини та/або з вини комунального підприємства, який всупереч договору станом на кінець звітного кварталу не вилучив відходи шляхом їх вивезення, то такий суб'єкт господарювання має сплати збір за забруднення навколишнього природного середовища за фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщувалися на його власних об'єктах протягом відповідного часу."

В судовому засіданні представник позивача щодо розміщення на підприємстві люмінесцентних ламп не заперечив, доказу щодо укладення договору про передачу відходів іншим спеціалізованим підприємствам не надав.

Таким чином, позивач є утворювачем та власником відходів у вигляді списаних люмінесцентних ламп що розміщує зазначені відходи на власному підприємстві.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 №303 та п. 1.4 Інструкції №162/379 збір за забруднення справляється, зокрема, за розміщення відходів.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюється платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку №303 (п. 6.4 Інструкції №162/379 та абзац другий п. 4 Порядку №303).

Відповідно до п.3 Порядку №303 нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 до Порядку №303

Відповідно п.8 Порядку №303 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір за 2007 2008 роки обчислюється в установленому порядку у пятикратному розмірі.

Відповідно п.8 Порядку №303 “Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища” із змінами та доповненнями від 5 серпня 2009 року N 912, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір за 2009 рік обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Враховуючи аналіз вищезазначених норм законодавства позивач зобовязаний сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища, обчислений з урахуванням кількості списаних ламп, нормативу збору за одиницю та відповідних коефіцієнтів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актам використання господарчих товарів за період : 2007 рік. - ІV квартал 2007 року було списано 25 люмінесцентних ламп, Акт №15 від 29.12.2007 року;

За період 2009р. - І квартал 2009 року було списано 1 люмінесцентна лампа, Акт №6 від 16.03.2009 року; ІІ квартал 2009 року було списано 29 люмінесцентних ламп, Акт №12 від 30.04.2009 року 11 люмінесцентних ламп, Акт №14 від 29.05.2009 року 1 люмінесцентна лампа, Акт №17 від 30.06.2009 року 17 люмінесцентних ламп; ІІІ квартал 2009 року було списано 50 люмінесцентних ламп, №9 від 31.07.2009 року 1 люмінесцентна лампа, Акт №7 від 31.08.2009 року 3 люмінесцентних ламп, Акт №7 від 30.09.2009 року 46 люмінесцентних ламп; ІV квартал 2009 року було списано 70 люмінесцентних ламп, Акт №5 від 30.10.2009 року 56 люмінесцентних ламп, Акт №11 від 30.11.2009 року 1 люмінесцентна лампа, Акт №15 від 30.12.2009 року 13 люмінесцентних ламп.

Судом не береться до уваги посилання позивача, що зазначені лампи були розміщені на підприємстві тимчасово, оскільки в матеріалах справи міститься письмове пояснення наданого за підписом провідного бухгалтера ДПЗД «Укрінтеренерго» - О.І. Андріяш, на запит №5 від 10.02.2010 року, в якому зазначено, що за період з 2007 2009 роки в приміщенні ДПЗД «Укрінтеренерго», за адресою м. Київ, вул.. Фрунзе, 85 (5 та 6 поверхи), було замінено 175 люмінесцентних ламп, а саме :

- ІV квартал 2007 р. - 25 люмінесцентних ламп.

- І квартал 2009 р. - 1 люмінесцентна лампа.

- ІІ квартал 2009 р.- 29 люмінесцентних ламп.

- ІІІ квартал 2009 р. - 50 люмінесцентних ламп.

- ІV квартал 2009 р. - 70 люмінесцентних ламп.

Відповідно вищезазначених актів, за перевіряємий період підприємством було використано люмінесцентні лампи, які знаходились на території підприємства протягом відповідного часу в загальній кількості 175 шт. (ІV кв. 2007р.- 25 шт., - І кв. 2009 р. 1 шт., ІІ кв. 2009 р.- 29шт., ІІІ кв. 2009 р. 50 шт., ІV кв. 2009 р. 70шт.)

Як вже було зазначено вище люмінесцентні лампи не були вивезені підприємством для утилізації, або передані іншому підприємству.

Таким чином, в порушення п.2 Порядку №303 та п. 1.4 Інструкції №162/379, та ст. 44 Закону України від 25.06.1991р. №1264-ХІІ “Про охорону навколишнього природного середовища” було встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природно середовища за ІV квартал 2007 р. в розмірі 5 210,80 грн., І квартал 2009 р. в розмірі 416,86 грн., ІІ квартал 2009 р. 12 089,05 грн., ІІІ квартал 2009 р. 20 843,19 грн., ІV квартал 2009 р. 29 180,47 грн.

-за ІV кв. 2007р. - 5 210,80 грн. (25*1,5*2,373*1,116*1,166*3*3*5).

-І квартал 2009 р. - 416,86 грн. (1*1,5*2,373*1,116*1,166*3*3*10).

-ІІ квартал 2009 р.- 12 089,05 грн. (29*1,5*2,373*1,116*1,166*3*3*10).

-ІІІ квартал 2009 р. - 20 843,19 грн. (50*1,5*2,373*1,116*1,166*3*3*10).

-ІV квартал 2009 р. - 29 180,47 грн. (70*1,5*2,373*1,116*1,166*3*3*10).

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пп. «б»п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, зокрема контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули..

Отже враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним, винесено відповідно до законодавства та скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів в суді правомірності винесеного рішення.

Натомість позивач обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Керуючись ст.ст. 94. 98, 117, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволені позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 28.07.2010 року