Постанова № 10652602, 27.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2010 року 13:48 № 2а-12739/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2009 р. № 0006472304/0

за участю представників:

від позивача: Вдовенко С.М.(довіреність б/н від 04.11.2009р)

від відповідача: Купальський О.М.(довіреність від 21.01.2010р. №184/9/10/214)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27.05.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бравіс» (позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 25.09.2009 р. №0006472304/0 щодо донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1126550,00 грн., з яких 866577,00 грн. основного платежу та 259973,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході судового розгляду справи позивач ТОВ «Бравіс», 17.12.2009 р. подав заяву про зміну предмету адміністративного позову, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 25.09.2009 р. №0006472304/0, яким донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1126550,00 грн., з яких 866577,00 грн. основного платежу та 259973,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що при проведенні перевірки ТОВ «Бравіс», ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшла до помилкового висновку щодо порушення Товариством п.п.7.2.6, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 168/97-ВР) в частині включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2009 р. загальну суму 1010354,00 грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Пулінг»за товар, який поставлений в листопаді 2007 року. Представник позивача зазначив, що господарська операція за договором поставки, який був укладений між сторонами, підтверджується податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та іншими документами. Позивач включив суми ПДВ по операціях, які відбулися в листопаді 2007 р. до складу податкового кредиту в червні 2009 р. в звязку з отриманням податкових накладних від ТОВ «Пулінг»із запізненням. Оскільки підставою для включення до сум податкового кредиту є податкова накладна. А тому, в податкового органу не було жодних правових підстав для донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що ТОВ «Бравіс»мало право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду за наявності певних підстав, а саме списання коштів з банківського рахунку та отримання податкової накладної. І оскільки, позивач не виконав умови п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині подання до податкового органу разом з декларацією по ПДВ скарги на такого постачальника щодо відмови у видачі податкової накладної, то, на думку відповідача, ТОВ «Бравіс»сформувало податковий кредит з порушенням вимог цього Закону, що призвело до завищення відємного значення сум податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за червень 2009 р. в сумі 866577,00 грн. А тому, донарахування позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1126550,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»з питань декларування податкового кредиту та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пудлінг»(код ЄДРПОУ 32203965) за червень 2009 року. За результатами перевірки був складений акт від 08.09.2009 р. № 1629/23-04/33833650 та прийняте податкове повідомлення рішення від 25.09.2009 р. №0006472304/0 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1126550,00 грн., з яких 866577,00 грн. основного платежу та 259973,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з висновками акта перевірки, ТОВ «Бравіс»були порушені вимоги п.п.7.2.6, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27 Декларації по ПДВ) за червень 2009 р. на суму 866577,00 грн.

Позивач вказує на те, що право на податковий кредит у нього виникло після отримання податкової накладної, як цього вимагає п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А тому, твердження податкового органу про неправомірність прийняття рішення Товариством на формування податкового кредиту за червень 2009 р. в розмірі 866577,00 грн. з використанням зазначених сум податку, на підставі того, що одночасно з поданням декларації по ПДВ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позивач не подав скаргу стосовно контрагента, який не видав податкові накладні, є безпідставним.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бравіс» (покупець) та ТОВ «Пулінг»(постачальник) був укладений господарський договір поставки від 01.03.2006 р. № 0103-01. За умовами вказаного Договору ТОВ «Пулінг»зобовязувався поставити товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «Бравіс»сплатити суму коштів за них.

На виконання Договору № 0103-01 ТОВ «Пулінг»були видані податкові та видаткові накладні, а ТОВ «Бравіс»перевів на банківський рахунок контрагента грошові кошти (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пункт 4.1 ст. 4 цього Закону встановлює, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж: вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168/97-ВР) із змінами та доповненнями.

Пунктами 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної»від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку суду, включення Товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у податкових накладних, які були отримані з запізненням, у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, є правомірним.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

На думку суду, в даному випадку слід застосовувати норми ст.. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ про строки давності та їх застосування. Положення цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобовязань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обовязкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобовязань платника, строки позовної давності, також, поширюються і на податкову накладну.

Отже, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, з урахуванням строків давності, визначених ст.. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Такий платник податку не позбавляється права на включення вказаної в податковій накладній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Проаналізувавши вказану норму, суд приходить до висновку, що звернення зі скаргою платника податків, в даному випадку ТОВ «Бравіс», до податкового органу, є його правом, а не обовязком. Недотримання Товариством порядку, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не є підставою для висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Також, неподання відповідної скарги не позбавляє платника податку його законного права на податковий кредит, не використаний у відповідному періоді з незалежних від нього обставин.

Згідно з п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;податковий номер платника податку (продавця та покупця);місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які складені у відповідності до вищевказаного підпункту та, які були надані Товариством до перевірки, що не заперечується відповідачем.

ТОВ «Бравіс»отримало податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи) після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту за червень 2009 року, тобто в тому податковому періоді, в якому вони були отримані, як це передбачено вимогами Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані податкові накладні включені Товариством до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у наступних випадках: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У відповідності до п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач не надав належно допустимих доказів, що контрагент позивача ТОВ «Пулінг»на момент здійснення господарської операції був не зареєстрований як платник ПДВ, а тому не мав права видавати податкові накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до п.п. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.09.2009 р. №0006472304/0 винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складення постанови в повному обсязі 01.06.2010 р.