Постанова № 10652471, 20.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2010 року 15:21 № 2а-6057/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги

Представники: від позивача Куницький В.В. (довіреність від 04.01.2009р. №14-010)

від відповідача Риженкова К.В. (довіреність від 23.06.2009р. №923/9/10-010)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20.04.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»за позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.10.2008 р. №0001734120/0, від 16.12.2008 р. №0001734120/1, від 25.02.2009 р. №0001734120/2 та від 13.05.2009 р. № 0001734120/3 та рішення про результати розгляду скарги від 10.12.2008 р. № 13267/10/25-020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач НАК «Нафтогаз України», вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №263/97-ВР (далі Закону України № 283/97-ВР) в частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 47 746 736,45 грн.

Позивач зазначає, що Компанією правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства України відносилися до складу валових доходів кредиторської заборгованості, по який минув строк позовної давності, суму заборгованості за векселями, отримувача яких ліквідовано та суму заборгованості перед юридичною особою, яка визнана банкрутом. НАК «Нафтогаз України»також, вказує на те, що перевірка була проведена з порушенням наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідач СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, проти позовних вимог заперечує, з огляду на те, що суми кредиторської заборгованості підлягали включенню до валових доходів в 2002 та 2003 роках, але визнані та включені до складу валових доходів НАК «Нафтогаз України»лише в ІІІ кварталі 2007 року, Компанією ні під час перевірки ні під час розгляду скарги не були надані документи, які б підтверджували списання кредиторської заборгованості зі сплати нарахованої суми збору до Державного інноваційного фонду, що призвело до заниження валового доходу. Також, позивачем не були надані документи, які б підтверджували правонаступництво за векселями, а також, позивач не включив до валових доходів суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Юридична фірма «Апріорі», а тому донарахування НАК «Нафтогаз України»зобовязань з податку на прибуток відповідає чинному законодавству України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 р. було закрито провадження по справі № 2а-6057/09/2670 в частині позовних вимог відносно визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.12.20008 р. №13267/10/25-020.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена невиїзна позапланова перевірка Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складений акт від 23.09.2008 р. № 522/41-20/20077720 та встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями. Відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 06.10.2008 р. №0001734120/0, яким визначено суму податкового зобовязання НАК "Нафтогаз України" за платежем податок на прибуток в сумі 95 953 530,58 грн. (в т. ч. 47746 736,45 грн. за основним платежем та 48 206 794,13 грн. за штрафними санкціями).

НАК "Нафтогаз України" не погодилася з вказаним рішенням податкового органу, та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржила зазначене податкове повідомлення-рішення до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Компанія 15.12.2008 р. отримала рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10.12.2008 р. № 13267/10/25-020 про результат розгляду скарги, яким в задоволенні скарги НАК "Нафтогаз України" відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

НАК "Нафтогаз України" 19.12.2008 р. отримала також податкове повідомлення-рішення від 16.12.2008 р. № 0001734120/1, яким до Компанії застосовано штраф в тому ж розмірі та з тих же підстав, що й в попередньому податковому повідомленні-рішенні.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результат розгляду первинної скарги були оскаржені НАК "Нафтогаз України" до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Однак, 20.02.2009 р. Компанія отримала рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.02.2009 р. № 589/10/25-114 про результати розгляду повторних скарг. Цим рішенням оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення залишено без змін, а скарги НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної та повторної скарги НАК "Нафтогаз України" оскаржила до Державної податкової адміністрації України.

Позивач 05.05.2009 р. отримав рішення Державної податкової адміністрації у м.Києві від 28.04.2009 р. № 1549/10/25-114 про внесення змін до рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.02.2009 р. №589/10/25-114, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги скасовано в частині застосованих штрафних санкцій на суму 345 043,26 грн., а в іншій частині залишені без змін.

Також, 05.05.2009 р. на адресу НАК "Нафтогаз України" надійшло рішення Державної податкової адміністрації України від 29.04.2009 р. №3987/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 06.10.2008 р. №0001734120/0 (від 16.12.2008 р. №0001734120/1) з урахуванням рішення Державна податкова адміністрація України у м. Києві від 18.02.2009 р. №589/10/25-114, із змінами від 28.04.2009 р. №1549/10/25-114, а скаргу НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

На думку НАК "Нафтогаз України", спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги прийняті з порушенням вимог закону та є такими, що повинні бути визнані нечинними.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 23.09.2008 р. №522/41-20/20077720 “Про результати невиїзної позапланової перевірки Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.” (далі Акт перевірки). Однак, всі висновки, що стосуються порушення вимог податкового законодавства, наведені в зазначеному вище акті перевірки, містяться також в акті перевірки №397/41-20/20077720 від 15.07.2008 р. “Про результати виїзної планової перевірки Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007 р.”

Позивач вказує, що в обох зазначених актах перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, констатуючи факт вчинення платником податків порушення, повідомляє, що надіслала запити щодо застосування штрафних санкцій та правомірності не включення до валових доходів сум кредиторських заборгованостей.

Такі дії свідчать про те, що фактично планову перевірку не було завершено 15.07.2008 р. і продовжено її до отримання висновків від податкових органів вищого рівня. За наслідками отримання таких висновків було складено окремий акт перевірки (від 23.09.2008 р. №522/41-20/20077720), однак, за тими обставинами, що були предметом дослідження в акті планової перевірки (від 15.07.2008 р. №397/41-20/20077720).

На думку НАК «Нафтогаз України», такі дії відповідача свідчать про порушення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вимог закону щодо обмеження тривалості перевірки: частиною девятою статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

Також, позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо не застосування штрафних санкцій за несвоєчасне включення до складу валових доходів кредиторської заборгованості, по який минув строк позовної давності на загальну суму 9201153,40 грн., також, з висновком про те, що НАК «Нафтогаз України»неправомірно не включено до складу валового доходу заборгованість по якій минув термін позовної давності по сплаті внесків до Державного інноваційного фонду у розмірі 163116 154,79грн., з висновком щодо не включення до валового доходу суми заборгованості за векселями, отримувача, яких ліквідовано на суму 2700000,00 грн., а також не включення до складу валових доходів в І кварталі 2007 р. кредиторської заборгованості в розмірі 25170791,01 грн. за договорами та додатковими угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Апріорі», що є порушенням п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

В суму податкового зобовязання, яка визначена в податковому повідомленні рішенні від 13.05.2009 р. № 0001734120/3 включені санкції за порушення строків включення до складу валових доходів протермінованої кредиторської заборгованості за обовязковими платежами до Державного інноваційного фонду в розмірі 40779038,70 грн., кредиторська заборгованість по векселях в сумі 675000,00 грн. та кредиторська заборгованість перед ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»в розмірі 6292697,70 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»відображала в податковому обліку шляхом включення до складу валових доходів заборгованість, за якою минув строк позовної давності (1999 2000 р.р.), з наступними контрагентами Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України та Міністерство охорони здоровя України, на загальну суму 9201153,40 грн. Вказана кредиторська заборгованість була включена позивачем в ІІІ кварталі 2007 р.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України № 2181-ІІІ), за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ, податкове зобовязання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобовязання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання.

Відповідач не надав належно допустимих доказів щодо неподання НАК «Нафтогаз України» податкової декларації, також, відсутні судові рішення, яким встановлено скоєння злочину посадовими особами щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання. Отже, на думку суду, в цьому випадку норми пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ не підлягають застосуванню, а мають застосовуватися загальні положення пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

За даними відповідача суми кредиторської заборгованості, зазначені у таблиці 3.1.1, підлягали включенню до валових доходів в 2002 та 2003 роках.

Таким чином, оскільки протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій за 2002 та 2003 роки, тобто до 09.02.2006 року, податковий орган не визначав суму податкових зобовязань за вказаними заборгованостями, тому станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення НАК "Нафтогаз України" вважається вільною від такого податкового зобовязання.

Тому, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що НАК«Нафтогаз України»не повинна нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне включення до складу валових доходів у 2007році сум кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності у 2002-2003 роках.

Щодо правомірності не включення до складу валового доходу заборгованості, по якій минув строк позовної давності за обовязковими платежами до Державного інноваційного фонду, суд зазначає наступне.

Як стверджує відповідач, станом на 01.01.2007 року на балансі НАК «Нафтогаз України»рахується кредиторська заборгованість за обовязковими платежами до Державного Інноваційного фонду в розмірі 163 116 154,79грн., яка підлягала сплаті станом на 01.09.2002 рік.

Згідно протоколу від 03.12.2007р. №7 засідання комісії НАК «Нафтогаз України»із списання дебіторської та кредиторської заборгованості, кредиторську заборгованість зі сплати нарахованої суми збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 163116154,79грн. визнано такою, що не підлягає погашенню у звязку з закінченням строку позовної давності.

В порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.97р. №238/97-ВР, в податковому обліку списання вказаної заборгованості не відображено (сума заборгованості до складу валових доходів не включена).

За даними перевірки заборгованість по якій минув термін позовної давності вважається доходом, та відповідно підлягає віднесенню до складу валових доходів в декларації з податку на прибуток за 2007 рік.

Суд погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в бухгалтерському обліку НАК «Нафтогаз України»з 2000р. обліковується кредиторська заборгованість з розрахунків по обовязковим платежам, зокрема нарахована сума збору в розмірі 163116154,79грн. до Державного інноваційного фонду, який був створений відповідно до ст. 38 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»з метою фінансового забезпечення проведення державної політики у науковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні.

Згідно з даними бухгалтерського обліку заборгованість виникла протягом 1999 2000 років.

В грудні 2007 року кредиторську заборгованість зі сплати нарахованої суми збору до Державного інноваційного фонду в розмірі 163 116 154,79грн. визнано такою, що не підлягає погашенню у звязку з закінченням строку позовної давності та списано в бухгалтерському обліку Компанії.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2000 рік зараховується збір до Державного інноваційного фонду. А статтею 11 цього Закону установлено, що з метою формування Державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності, що відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є платниками податку на прибуток підприємств (крім підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, визначених пунктом 7.12 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), незалежно від форм власності сплачують до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Відповідно до п. 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Згідно з нормами ч. 1 ст. 3 цього Кодексу, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

З огляду на визначення терміну “закон про Державний бюджет України”, наведеного в п. 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України та визначення бюджетного періоду, наведеного в статті 3 цього кодексу, передбачений ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” обовязок мав бути виконаний до 31.12.2000 року. Отже, строк позовної давності за зобовязаннями перед Державним інноваційним фондом сплинув 01.01.2004 року. Таким чином, валовий доход в звязку з закінченням строку позовної давності за кредиторською заборгованістю перед Державним інноваційним фондом мав би бути відображений в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2004 року, а 1095 днів від граничного строку подання такої декларації сплинули 10.05.2007 року.

Податкове зобовязання НАК "Нафтогаз України" в звязку закінченням строку позовної давності за кредиторською заборгованістю перед Державним інноваційним фондом до 06.10.2008 р. (дати прийняття податкового повідомлення-рішення №0001734120/0) податковими органами не визначалось.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, здійснивши системний аналіз правових норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що твердження податкових органів щодо необхідності віднесення до складу валових доходів в декларації з податку на прибуток за 2007 рік заборгованості, за якою минув термін позовної давності в розмірі 163116154,79грн., є неправомірним, а тому податкове повідомлення рішення має бути скасованим в частині донарахування податкового зобовязання на суму 40779038,70 грн.

Окрім того, суд не погоджується з висновком відповідача, викладеного в п. 3.1.1 Акту перевірки (стор. 9-10) щодо не включення НАК «Нафтогаз України»до валового доходу суму заборгованості за векселями, отримувача яких ліквідовано, а саме станом на 01.01.07р. згідно даних синтетичного обліку на балансовому рахунку 51.1 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті»підприємства обліковується кредиторська заборгованість по векселям 3204781871, 3204781872, 3204781873, 3204781874, 3204781877, 3204781879, 3204781893, 3204781894, 3204781895, 3204781896, 3204781897, 3204781898, 3204781899, 3204781903, 3204781904, 3204781905, 3204781908, 3204781909, 3204781910, 3204781911, 3204781912, 3204781913, 3204781914, 3204781915, 3204781916, 3204781917, 3204781918, 3204781919, 3204781920, 3204781921, 3204781922, 3204781924, 3204781927, перед ремітентом ТОВ “ННТ”, код ЄДРПОУ 16397985, у сумі 2700000 грн.

Згідно інформаційної бази ДПА у м. Києві «АІС Податки», контрагент-постачальник ТОВ «ННТ»знято з обліку 02.11.2000, в звязку з ліквідацією підприємства за рішенням власника.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги. Безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання.

Таким чином, у разі якщо підприємство-кредитор (ТОВ «ННТ») ліквідовано, то господарське зобовязання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється.

Отже, сума заборгованості за векселями, отримувача якого ліквідовано, включається до валового доходу відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в облікових регістрах НАК«Нафтогаз України»враховано векселі, що видані на користь ТОВ «ННТ», зі строком погашення після 01.01.2009р. Загальна сума виданих векселів склала 2 700000,00 грн. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем (ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»). Таким чином у НАК«Нафтогаз України»виникли зобовязання з платежу за векселями, строк сплати за якими виникає лише після 01.01.2009р.

Згідно з вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає і доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти:

суму коштів, передану платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основну суму кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Тобто, відповідно до вищевказаних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», грошові зобовязання щодо платежу за векселем, строк платежу за яким не настав, не відповідають критеріям визначення безповоротної фінансової допомоги.

Висновок податкових органів, щодо визначення заборгованості за векселями, отримувача, яких ліквідовано, заборгованістю платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності є не вірним.

Відповідно до ст. 11 гл. ІІ Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. (Згідно з ст. 77 даного Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів).

Індосамент передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи; індосант - фізична або юридична особа, яка є власником ордерного цінного паперу і вчиняє індосамент (стаття 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Відповідно до ст. 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Чинне законодавство не передбачає обовязковості інформування емітента векселя в кожному випадку вчинення індосаменту на векселі, тому НАК«Нафтогаз України»не володіє інформацією, щодо наявності чи відсутності індосаментів на емітованих нею векселях, тобто в Компанії відсутня (а перевіркою не встановлена) інформація щодо власника веселів на теперішній час.

За таких обставин факт ліквідації ремітента, який є лише першим векселедержателем переказного векселя (особою, на користь якої виданий переказний вексель) не може бути підставою для висновку про те, що заборгованість платника податку залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Крім того, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 251, 252 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що переказний вексель строком за предявленням підлягає оплаті при його предявленні. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за предявленням не може бути предявленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для предявлення починається від зазначеної дати.

Згідно ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Оскільки строк предявлення векселів, виданих Компанією на користь ТОВ«ННТ», настає з 01.01.2009р., то і початок перебігу позовної давності повинен обчислюватись з цієї ж дати.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд дійшов до висновку, що грошове зобовязання щодо платежів за векселями, які емітовані НАК«Нафтогаз України»на користь ТОВ «ННТ», не відповідає критеріям визначення безповоротної фінансової допомоги, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, НАК «Нафтогаз України»правомірно не включено до валового доходу за 2007р. грошове зобовязання щодо платежів за векселями, отримувача яких ліквідовано, у сумі 2700000,00 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства України. А тому, спірні податкові повідомлення рішення повинні бути скасовані в частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 675000,00 грн.

Однак, суд погоджується з правомірністю донарахування відповідачем податкового зобовязання в сумі 6292697,70 грн. НАК «Нафтогаз України»за порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки щодо включення до складу валового доходу в І кварталі 2007 року суми кредиторської заборгованості в сумі 25170791,01 грн. по розрахункам з підприємством ТОВ “Юридична фірма “Апріорі”, що визнано банкрутом та зазначає, що заборгованість перед ТОВ “Юридична фірма “Апріорі” не підпадає під жодну з ознак безповоротної фінансової допомоги, в тому числі, і під заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як свідчать обставини справи, на балансі підприємства обліковується кредиторська заборгованість в сумі 25170791,01 грн. Вказана кредиторська заборгованість виникла за договорами про надання юридичних послуг № 14/358/05 від 25.03.2005 р. та додатковими угодами № 27 від 28.11.05 р., № 37 від 23.02.2006 р. та № 39 від 02.03.2006 р., укладеними між НАК «Нафтогаз України»та ТОВ «Юридична фірма «Апріорі».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. за заявою ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»порушено провадження у справі № 43/325 про його банкрутство в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Господарського суду м. Києва від 09.06.2006 р. ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, станом на 14.03.2007 р. ліквідовано ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»як юридичну особу та припинено провадження у справі. Постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 р. та Вищого господарського суду України від 26.09.2007 р. скарги НАК «Нафтогаз України»залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2007 р. у справі № 43/325 - без змін.

Як встановлює ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання.

Таким чином, зобовязання НАК «Нафтогаз України»стосовно погашення заборгованості за отримані від ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»по договору № 14/358/05 від 25.03.2005 р. та додатковими угодами № 27 від 28.11.2005 р., № 37 від 23.02.2006 р. та № 39 від 02.03.2006 р. юридичні послуги припиняються в звязку з ліквідацією кредитора.

Сума кредиторської заборгованості НАК «Нафтогаз України»перед ТОВ «Юридична фірма «Апріорі»в розмірі 25170791,01 грн. відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР повинна включатись до складу валового доходу в І кварталі 2007 року.

Згідно з підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР, до складу валового доходу платника податку включаються, зокрема, доходи з інших джерел. Оскільки вказаним Законом не надано термін “дохід” (від продажу), то, враховуючи положення пункту 1.43 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР, застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 14.12.1999 №860/4153.

Відповідно до вказаного пункту, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобовязання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Враховуючи зазначене, у разі якщо підприємство кредитор ліквідовано, то господарське зобовязання щодо погашення заборгованості припиняється.

Якщо кредитор ліквідується без правонаступництва, то сума заборгованості платника податку перед цим кредитором включається до валового доходу цього платника відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, на думку суду, донарахована відповідачем сума податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 6292697,70 грн. НАК «Нафтогаз України»відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення рішення від 06.10.2008 р. №0001734120/0, від 16.12.2008 р. № 0001734120/1, від 25.02.2009 р. №0001734120/2 та від 13.05.2009 р. № 0001734120/3 в частині на суму 41454038,70 грн.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 26.04.2010 р.