Постанова № 10652470, 08.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2010 року 12:40 № 2а-4464/09/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: Шамшуріна М.В. (довіреність №б/н від 11.01.2010р.),

від відповідача: Перепилицький Д.Г. (довіреність №7083/9/10/-008 від 25.11.2009р.),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.10.2008 р. № 0002162308/0 на загальну суму 7 043 373,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2009р. відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-4463/09/2670.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 09.06.2008 р. № 0001922308/0 на загальну суму 5 808 114,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4464/09/2670.

У судовому засіданні постановлено ухвалу про обєднання в одне провадження для спільного розгляду справи № 2а-4463/09/2670, № 2а-4464/09/2670 та присвоєно № 2а-4464/09/2670.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ «Боріваж»вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку щодо про рушення підприємством вимог п. 1.4 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки право на виникнення податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Також послався на положення, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на формування податкового кредиту у звязку із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів не ставлять в залежність від того, чи введені такі основні фонди в експлуатацію.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що позивачем порушено вимоги п. 1.4 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», та завищив суму бюджетного відшкодування за 2006 - 2008 р.р.у розмірі 7043373,00 грн. та за березень 2008 року 5808114 грн., оскільки позивач має право на формування податкового кредиту, але не має права на отримання бюджетного відшкодування так як підприємство мало за останні 12 місяців менші обсяги оподаткованих операцій, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а також основні фонди, внаслідок придбання яких було сформовано податковий кредит, не введені в експлуатацію на момент проведення перевірки та не прийняті на баланс підприємства, не проводилися амортизаційні відрахування, у позивача не було оподаткованих операцій в період формування податкового кредиту, витрати підприємства на таке придбання відображені на окремих рахунках.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ «Боріваж»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 31.05.2008 р. № 281-23-8-32307678 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період березень 2008 року в сумі 5808114 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922308/0 від 09.06.2008 р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року на загальну суму 5 808 114,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Боріваж»уклало договір оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року з Одеською обласною державною адміністрацією ЄДРПОУ 00022585), на підставі Закону України «Про оренду землі»та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 1031/А-. від 24.12.2003 року «Про вилучення та передачу земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району», для будівництва та експлуатації терміналу по перегрузці нафтопродуктів, зернопродуктів прийнявши у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 13,48 га, що знаходиться на території Новобілярської селищної Комінтернівського районі Одеської області. Термін дії договору - 49 років.

Дана земельна ділянка була придбана в строкове користування для здійснення будівельних робіт по спорудженню зернового терміналу в порту Южний Одеської області, що не заперечується відповідачем.

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно забудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними по рушеннями будівельних норм і правил, то такі дії вважаються самочинне будівниц тво неру хомого майна, не набуває права вл асності на нього (ст. 376 Цивільного кодексу від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями).

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній надходять до відповідних бюджетів, розподіляються й використовуються відповідно до закону може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюються Законом України № 2535-ХІІ 03.07.1992 року «Про плату за землю»(у редакції Закону України від 19.09.1996 року № 31 змінами та доповненнями), та перевищувати 10% їх нормативної грошової одиниці.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем податковий кредит у вказаній вище сумі в перевіряємому періоді виник за рахунок операцій, проведених на внутрішньому ринку України, а саме: ТОВ «Боріваж»включило до складу податкового кредиту ПДВ за операціями зі спорудження зернового терміналу в порту Южний Одеської області.

До перевірки були надані документи, що засвідчують виконання будівельних робіт зі спорудження зернового терміналу в порту Южний Одеької області. В договорі генпідряду вказано строк дії договору з моменту підписання договору до завершення робіт. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що сума податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає 5808114,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 незавершеними капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося ,а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Це є загальне визначення незавершених капітальних інвестицій, трансформувавши його стосовно незавершеного будівництва це означатиме, що це капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію, придбання будівель і споруд, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем було подано декларацію з ПДВ за лютий 2008 р., в якій відображено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та податкового кредиту в сумі 3223385,00 грн.(р.18.2). а в березні 2008 р. заявило згідно декларації суму б»юджетного відшкодування 5 808 114,00 грн. Від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та податкового кредиту складає за березень 2008 р. в сумі 2071774,00 грн.

ТОВ «Боріваж»подано до ДШ у Оболонському районі м. Києва податкову декларацією з ПДВ за березень 2008р. (вх. № 47847 від 21.04.2008р.) згідно до якої Підприємство заявило . до бюджетного відшкодування (рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період) 5 808 114,00 грн.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету України або відшкодуванню, та строки проведення розрахунків встановлено п.п 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При від»ємному значені суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума розрахована відповідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від»ємне значення:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг);

- залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п.7.7 статті 7 зазначеного вище Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпункт 7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, ВМД у разі наявності митних декларацій, копії погашених податкових векселів.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою центральним податковим органом.

ТОВ «Боріваж»не було подано у встановлені строки заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відтак , позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок банку у сумі 5808114,00грн.

Також за результатами перевірки за період з грудня 2006 р. по груднь 2007 р та за червень 2008 р. було складено Акт від 15.10.2008 р. № 613-23-8-32307678 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, яким встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме : п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року. На підставі Акта перевірки від 15.10.2008 р. № 613-23-8-32307678, винесено податкове повідомлення-рішення № 0002162308/0 від 16.10.2008 р., та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 7 043373,00 грн. в тому числі по періодах:

-грудень 2006 року - 2 732 152,00 грн.

-квітень 2007 року - 1 188 054,00 грн.

-травень 2007 року - 1 348 589,00 грн.

-грудень 2007 року - 539 319,00 грн.

- червень 2008 року - 1 235 259,00 грн.

Вказаний податковий кредит був сформований по господарських

операціях за міжнародними договорами внаслідок придбання зерносушильного елеваторного комплексу.

Вищевказані суми бюджетного відшкодування були сформовані за рахунок від»ємного значення, тобто різницею між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту, яку було сформовано від сплати ПДВ на митниці при імпорті товарно-матеріальних цінностей (обладнання). Вказані ТМЦ в бухгалтерському обліку позивача відображені на рахунку № 15 як незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи. Введення яких на дату проведення перевірки не відбулося.

У відповідності до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 335/94-ВР від 28 грудня 1994 року із змінами і доповненнями під терміном «основні фонди»-

слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичними або моральним зносом.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 незавершеними капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося , а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Це загальне визначення незавершених капітальних інвестицій. Трансформувавши його стосовно незавершеного будівництва, отримаємо, що це капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію, придбання будівель і споруд, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося.

В ході перевірки акт вводу в експлуатацію основних засобів до

ДПІ не надавався . Тобто відсутні документи, які б підтверджували належність до основних виробничих фондів, які мають використовуватись у виробництві та поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку..

Підпунктом 7.4.4. п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У податковому періоді 2007 рік, що передує періоду, який перевіряється, суб'єкт господарювання не нараховував податок на прибуток.

В свою чергу, ТОВ «Боріваж»звітувало про відсутність обсягів оподаковуваних операцій та про відсутність основних засобів.

Отже, отримані товари (роботи, послуги) від постачальника фактично не були використані в оподаткованих операціях звітного періоду, місце надання яких знаходиться на території України.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, визначальним фактором для отримання права платника податку на податковий кредит є придбання або виготовлення товарів з метою подальшого використання отриманих товарів (роботи, послуги) в оподаткованих операціях, тобто наявність факту отримання товарів (роботи, послуги).

Отже, має бути здійснено операцію з поставки товарів (послуг).

Згідно з визначенням п. 1.4 ст. 1 Закону №168/97-ВР, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари (роботи, послуги) за компенсацію незалежно від строків її надання.

Оскільки покупцем товар (роботи, послуги) від постачальника не отримано, то такий платник втрачає право на отримання податкового кредиту у зв'язку з невикористанням товарів (роботи, послуги) в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності через їх відсутність.

Тобто, при отриманні підтвердження, що товари (роботи, послуги) не будуть поставлені, покупець повинен зменшити свій податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого у складі авансового платежу.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Посадовими особами ДПІ у Оболонському районі, що проводили перевірку 31.05.2008 року встановлено, що ТОВ «Боріваж»заявлено до бюджетного відшкодування за березень 2008 року 5 808 114,00 грн.

Перевіркою, що проводилась 15.10.2008 року встановлено, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування за грудень 2006 року - 2732 152 грн., квітень 2007 року - 1 188 054 грн., травень 2007 року - 1 348 589 грн., грудень 2007р. 539 319 грн., червень 2008 року - 1235259 грн. на загальну суму 7 043 373 грн.

Суми заявлених бюджетних відшкодувань були сформовані за рахунок від'ємного значення (різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту) за відповідні періоди та розрахунком сум бюджетного відшкодування.

Відтак, на думку позивача, суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок банку, складають 5 808114,00 грн. та 7 043373,00 грн.

Податковий кредит у перевіряємих періодах виник за рахунок операцій, проведених на внутрішньому ринку України та по господарським операціям з нерезидентами, а саме: ТОВ «Боріваж»включило до складу податкового кредиту ПДВ з операціями, що стосуються спорудження зернового терміналу в порту «Южний» Одеської області та придбанню товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Боріваж»та Одеська обласна державна адміністрація уклали договір оренди земельної ділянки від 30.12.2003 року для будівництва та експлуатації терміналу по перегрузці нафтопродуктів (копія міститься в матеріалах справи).

За даним договором позивач прийняв у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 13,48 га, що знаходиться на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області. Термін дії договору - 49 років.

Суд звертає увагу, що 19.05.2006 року сторони за договором уклали угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, якою виклали у новій редакції п.п. 2.1 п.2 Договору, а саме: «Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації терміналу по перегрузці сільськогосподарської продукції». Вищезазначене визнано сторонами, в судовому засіданні не оскаржувалось.

Згідно п.1.4. ст.1 вказаного Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Вказана земельна ділянка належить на праві власності Новобілярській селищній раді Комінтернівського району Одеської області.

Також ст. 376 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями встановлено, якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно забудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними по рушеннями будівельних норм і правил, то такі дії вважаються самочинне будівниц тво неру хомого майна, не набуває права вл асності на нього.

На час складання вищезазначених актів від 31.05.2008 року та від 15.10.2008 року термінал по перегрузці зернових не був введений в експлуатацію що і не заперечує позивач, однак вважає, що дана обставина не може впливати на відмову у бюджетному відшкодуванні.

Положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»встановлюють, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 незавершеними капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося , а також авансові платежі для фінансування будівництва. Це загальне визначення незавершених капітальних інвестицій.

Враховуючи вищезазначені статті, суд приходить до висновку, що у даному випадку капітальні інвестиції , реконструкцію, модернізацію, придбання будівель і споруд, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, відноситься до незавершених капітальних інвестицій у будівництво.

Згідно пп.5.12.2 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/5.12.2. бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп.5.12.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, дана сума підлягає відображенню у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду, як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 р. N 244 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050 встановлено, що у розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Згідно п.8.2 вищевказаного Порядку облік імпортованих на митну територію України товарів проводиться покупцем (імпортером) на підставі належним чином оформленої вантажної митної декларації.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплаті податку.

Перевіркою від 15.10.2008 року посадовими особами податкового органу було встановлено, що підприємство не вело належним чином облік реєстрів отриманих податкових накладних, оскільки отримані товари від постачальника фактично не були використані оподаткованих операціях звітного періоду, місце надання яких знаходиться на території України.

Підпунктом 7.4.4. п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У п.п..7.4.5 пю7 ст. 7 вищезазначеного Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальніактиви), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, посилання податкового органу про порушення позивачем положень ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає обґрунтованими.

Підпунктом 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлений перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме ними є:

а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців);

б)особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Перевіркою встановлено, а позивачем не спростовано, що протягом попередніх 12-ти місяців ТОВ “Боріваж»задекларувало до сплати податок на додану вартість у сумі 0,00 грн.

Протягом останніх 12-ти місяців ТОВ “Боріваж»мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі 60660,00 грн., що менше ніж заявлена сума до бюджетного відшкодування.

При судовому розгляді справи було встановлено, що відповідач не заперечує щодо правомірності формування податкового кредиту, однак право позивача на відшкодування сум з податку на додану вартість, можливий після введення терміналу по перегрузці зернових в експлуатацію.

При придбанні (спорудженні) основних засобів у первісну вартість входять витрати на їх доставку, монтаж, обладнання та інші витрати пов»язані з доведенням таких основних засобів до стану , придатного до експлуатації.

Особливістю відображення в бухгалтерському обліку операцій придбання (спорудження ) основних засобів є те, що витрати на таке придбання вважаються капітальними інвестиціями з відповідним відображенням на рахунку 15 «капітальні інвестиції (субрахунку 152«придбання спорудження основних засобів »

і 153 «придбання спорудження інших необоротних матеріальних активів».

Наявність таких рахунків дозволяє протягом всього терміну акумулювати по дебету цих рахунків усі витрати з таким придбанням чи спорудженням (будівництва).

Таким чином визначається первісна вартість придбаного чи спорудженого об»єкта. Після введення в експлуатацію основних засобів з наступного місяця починається нарахування амортизації на їхню вартість.

З огляду на зазначене та виходячи з системного аналізу вище зазначених норм суд приходить до висновку ДПІ у Оболонському районі м. Києва правомірно винесено податкові повідомлення рішення від 16.10.2008 року №0002162308/0 та від 09.06.2008 року №0001922308/0. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 5 808 114,00 грн. та за грудень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, грудень 2007 року, червень 2008 року у сумі 7 043 373 грн.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 13.04.2010 р.

Суддя Я.І. Добрянська