Постанова № 10652367, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2010 року 12 год. 24 хв. № 2а-16561/09/2670

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Нерухомість столиці»

до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Миронець Р.А.

Представники сторін:

від позивача: Богатирьова С.С., Шайгородський В.Г., Коваль М.О.

від відповідача: Хоменко Л.М., Євтіч І.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Нерухомість столиці” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень №0001572302/0 від 07.05.2009 р., №0001572302/1 від 17.07.2009 р., №0001572302/2 від 09.10.2009 р., №0001572302/3 від 09.12.2009 р. про донарахування позивачу податку на додану вартість.

Позивач оскаржує прийняті відповідачем повідомлення-рішення , вважаючи, що висновки контролюючого органу є неаргументованими, а повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, просить суд визнати їх нечинними та скасувати .

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив вимоги пп.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р №168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 22532,52 грн. За таких підстав, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. та валютного законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт №5336/23-02-30965299 від 22.04.2009р.

Під час перевірки встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ВАТ «Нерухомість столиці»безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по товарах та послугах, що не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, а саме: 516 грн. - ПДВ З вартості листівок «8 березня», 791 грн. 67 коп. - ПДВ з вартості чашок металевих, 4005 грн. 9 коп. - ПДВ з вартості виготовлення брошур, пластикових карток, карток, буклетів, 5833 грн. 33 коп. - ПДВ з вартості СБ - презентації двома мовами, 3875 грн. 53 коп. -ПДВ з вартості виготовлення каталогу «НЕСТ».

В обґрунтування того, що придбаний позивачем товар та послуги є такими, що не повязані з господарською діяльністю Позивача, Відповідач зазначає, що як вбачається з довідки ЄДРПОУ серії АБ №179054 видами діяльності ВАТ «Нерухомість столиці»є здавання в оренду власного нерухомого майна, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, купівля та продаж власного нерухомого майна. Придбання та розповсюдження рекламної продукції як господарська діяльність Позивача не визначена.

За таких обставин неможливо погодитись з твердженням підприємства про правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ сплаченого при придбанні товарів, які з господарською діяльністю підприємства не пов'язані.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами даної перевірки податковий орган не дослідив усі необхідні документи на предмет їх наявності та належного оформлення, та не надав їм належної оцінки, в звязку з чим прийшов до невірних та необгрунтованих висновків стосовно правильності податкового обліку та винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Всі спірні суми ПДВ включені Позивачем до складу податкового кредиту правомірно, на підставі таких первинних документів:

податкова накладна № 7 від 06.02.08 та видаткова накладна № М-00000007 від 29.02.08 на суму ПДВ - 516,00 грн. (придбання у ТОВ «Марка Твен»листівок «8 березня»); податкова накладна № 65 від 06.02.08 та видаткова накладна № РН-0000007 від 18-04.08 на суму ПДВ - 791,67 грн. (придбання у ТОВ «Медіамаркет Груп»металевих чашок з логотипом); податкова накладна № 177 від 27.06.08 та видаткова накладна № РН-0000006 від 27.06.08 на суму ПДВ - 4 005,00 грн. (придбання у ТОВ «Варрантед Інвестмент Партнер Груп»рекламних брошур та дисконтних карток з логотипами); податкова накладна № 87 від 27.06.08 на суму ПДВ - 5 833,00 грн. (придбання у ТОВ «Марка Твен»послуг по розробленню презентації об'єктів Товариства двома мовами). Факт надання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): № М-0000083 від 01.10.08 на загальну суму 51 000,00 грн.

податкова накладна № 175 від 23.06.08 та видаткова накладна № РН-0000005 від 01.09.08 на суму ПДВ - 3 875,00 грн. (придбання у ТОВ «Варрантед Інвестмент Партнер Груп»рекламних каталогів).

Позивач зазначає, що безпосередній зв'язок зазначених операцій з придбання рекламних послуг та продукції з господарською діяльністю Позивача підтверджуються тим, що на придбаних рекламних матеріалах відображується назва та/або логотип знак, що належить Позивачеві.

У зв'язку з викладеним всі рекламні матеріали, придбання яких підтверджено вищезазначеними первинними документами, призначені виключно для підвищення обізнаності потенційних та наявних споживачів щодо послуг Позивача та орієнтовані на його популяризацію.

Такими матеріалами є заявки на виготовлення рекламної продукції з затвердженими макетами та звіти відділу маркетингу «Про виконання заходів щодо розповсюдження рекламно-інформаційної продукції»та внутрішні Звіти відділу маркетингу про роздачу рекламних матеріалів серед орендарів бізнес-центрів по вул. Урицького, 45, вул. Інститутська, 28, вул. Димитрова, 14 а, вул. Димитрова, 14 б. Зазначені документи не були взяті Відповідачем до уваги при здійсненні перевірки.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав .

Так, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 даної статті якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже право платника податку на формування податкового кредиту нерозривно пов'язано з використанням товарів, в зв'язку з придбанням яких формується податковий кредит, у власній господарській діяльності.

Визначення поняття «господарська діяльність»міститься в п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого під такою діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР реклама - це спеціальна інформація про осіб або продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб.

Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі про товариство та його господарську діяльність, є рекламою.

Оскільки одним з основних видів діяльності Товариства є надання в оренду власних нежитлових приміщень, то дана рекламна акція була орієнтована на залучення як потенційних орендарів, так і привернення уваги вже залучених орендарів, та збільшення доходів Товариства, відповідно, вона безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю Товариства.

За таких обставин, Відповідач не довів обґрунтованості висновків акту перевірки щодо порушення Позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податку на додану вартість є незаконним.

Окрім того, за результатами розгляду первинної скарги платника податків ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято рішення №16624/10/25-010 від 15.07.2008р., яким скаргу підприємства задоволено частково: скасовано податкове повідомлення рішення №0001572302/0 від 07.05.2009 р. в частині нарахованого податку в сумі 29669 грн. та застосованої штрафної (фінансово) санкції в сумі 14834,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі даного рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572302/1 від 17.07.2009 р.

Рішенням ДПА у м. Києві №4051/10/25-114 від 25.09.09р. повторну скаргу ВАТ «Нерухомість столиці»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001572302/1 від 07.05.2009р. в частині 6913,32 грн. податку на додану вартість та 3456,66 грн. штрафної (фінансової) санкції.

З урахуванням зазначеного рішення ДПА у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0001572302/2 від 17.07.2009р.

Рішенням ДПА України №11950/6/25-0115 від 20.11.2009р. скаргу ВАТ «Нерухомість столиці»залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572302/3 від 09.12.2009 р.

Відповідно до пп. «б» п. 6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на викладені вище обставини та положення нормативно правових актів податкові повідомлення-рішення №0001572302/0 від 07.05.2009р. та №0001572302/1 від 17.07.2009р. вважаються відкликаними, а тому вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Однак, слід зазначити, що суд вважає необґрунтованим часткове скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки донарахування податку на додану вартість відбулось за одним епізодом, а саме: придбання рекламної продукції, що не повязане, на думку Відповідача, з господарською діяльністю Позивача. Таким чином, незрозуміло, з яких міркувань податковий орган частину рекламної продукції, придбаної Позивачем, повязує з його господарською діяльністю, а придбання іншої частини такої ж рекламної продукції кваліфікує як порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково. Враховуючи те, що позивач не заявляв вимог щодо стягнення судових витрат, суд не виходив за межі позовних вимог та не вирішував дане питання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково;

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001572302/2 від 09.10.2009 р.;

3. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001572302/3 від 09.12.2009 р.

4. В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 01.03.2010р.