Постанова № 10652368, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2010 року 08 год. 42хв. № 2а-13992/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Миронець Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

до відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-простір»

про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою

за участю представників:

від позивача: Радутний О.С.

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2 не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.05.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва (позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»(відповідач-2) про зобовязання ТОВ „Основа-простір” повернути ТОВ „Карат-2000” одержані за договором №16-01/09 від 16.01.2009 року, який має ознаки нікчемного правочину, грошові кошти в розмірі 43163,10 грн. та стягнення з ТОВ „Карат-2000” в дохід держави повернутих ТОВ „Основа-простір” грошових коштів в розмірі 43163,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні господарські зобовязання між ТОВ «Карат-2000” і ТОВ «Основа-простір» були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на створення взаємних прав та обовязків. Натомість метою було ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платників податків та зборів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач-1 та Відповідач-2 в судове засідання не зявились, заперечень на позовні вимоги не надіслали, про дату та час розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомлено.

Незявлення представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва на підставі постанови слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Зозулі О.П. була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»за період 2008-2009 р.р., про результати якої було складено акт від 15 жовтня 2009 року № 13093/23-11/30181625.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Карат-2000»(за договором - замовник) та ТОВ «Основа-простір»(виконавець) укладено договір № 16-01/09 від 16 січня 2009 року, предметом якого є надання комплексу послуг із розробки дизайну та технічних креслень металічних стійок ТМ „Tefal”.

Відповідно до умов договору загальна ціна робіт по договору складає 43163,10 грн. (в т.ч. 7193,85 грн. ПДВ).

27 січня 2009 року сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору, з якого видно, що сторони виконали свої зобовязання у повному обсязі і взаємних зауважень не мають.

Після цього ТОВ «Карат-2000»здійснило повну оплату договору, про що свідчить платіжне доручення № 57 від 11лютого 2009 року на суму 43163,10 грн.

Зі свого боку ТОВ «Основа-простір»виписало ТОВ «Карат-2000»податкову накладну від 27.01.2009 р. № 27.01.01 на загальну суму 43163,10 грн. (в т.ч. 7193,85 грн. ПДВ), яка була відображена ТОВ «Карат-2000»в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у січні 2009 року під порядковим номером 18 На підставі зазначеної податкової накладної ТОВ «Карат-2000»включило до складу податкового кредиту за січень 2009 року суму сплаченого за договором № 16-01/09 від 16.01.2009 року податку на додану вартість в розмірі 7193,85 грн. Це підтверджується

розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, поданої ТОВ Карат-2000»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва вважає, що договір №16-01/09 від 16 січня 2009 року, укладений між ТОВ «Карат-2000»та ТОВ «Основа-простір» є нікчемним, скільки укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Дана позиція ДПІ у Солом'янському районі м. Києва обґрунтовується виходячи з наступних обставин.

В провадженні СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №74-00137, порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ „Основа-простір», що заподіяло значну матеріальну шкоду державі, тобто, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно матеріалів даної справи в ході досудового слідства було отримано фактичні дані про те, що невстановленими слідством особами здійснюється незаконна діяльність під прикриттям суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, в тому числі, під прикриттям ТОВ «Основа-простір». Вказана незаконна діяльність полягає у і документальному оформленні фіктивних договорів про нібито поставлений товар або надані послуги (виконані роботи) від імені службових осіб ТОВ «Основа-простір»та незаконному переведенню отриманих із рахунків інших підприємств безготівкових коштів у готівку, з метою мінімізації сплати податків легально діючими підприємствами.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Основа-простір»було зареєстровано Дніпровською районною державною у м. Києві адміністрацією 4 серпня 2008 року. Відповідно до установчих документів єдиним засновником підприємства є ОСОБА_3, він же займає посаду керівника ТОВ «Основа-простір».

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 квітня 2009 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В мотивувальній частині даного вироку суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 вступив з невстановленою слідством особою у попередню змову на створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Невстановлена слідством особа пообіцяла заплатити ОСОБА_3 грошову винагороду у розмірі 300 доларів США за реєстрацію в органах державної влади на його ім'я суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «Основа-простір».

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «Основа-простір», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти, ОСОБА_3 погодився на цю пропозицію.

Створення та державна реєстрація статутних документів ТОВ «Основа-простір»дозволило невстановленій слідством особі отримати необхідні реквізити вказаного суб'єкту підприємницької діяльності - його назву, юридичну адресу, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та печатку. Вказане дозволило невстановленій слідством особі, прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ «Основа-простір», здійснювати незаконну діяльність. Використовуючи ТОВ «Основа-простір»в якості прикриття, невстановлена слідством особа позбулася контролю за своєю діяльністю зі сторони податкових органів, завдяки чому отримала можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні документи первинного бухгалтерського обліку, в яких вказувати такі ціни на товари, роботи чи послуги, які дозволяють занижувати необхідні до сплати суми податків.

Згідно акту про результати невиїзної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Основа-простір»№229/23-200-36069198 від 10 лютого 2009 року, проведеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, встановлено, що ТОВ «Основа-простір»за жовтень 2008 року здійснювалась діяльність з порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого до державного бюджету України підприємством не сплачено податку на додану вартість на загальну суму 2 087 837,00 гривень, що більше ніж в 1000 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, участь ОСОБА_3 у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Основа-простір»заподіяла державі велику матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до бюджету України податку на додану вартість в сумі 2 087 837,00 гривень.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) визначено право органів державної податкової служби подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим ст. 228 ЦК України вказує на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно абзацу 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 року № З «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»та абзацу 1 п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких правочинів, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Подібне положення містить роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», яке міститься в абзаці 2 п. 11: «До угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян».

Отже, виходячи з положення ст. 204 ЦК України про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та, враховуючи те, що згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є недійсним договір №16-01/09 від 16 січня 2009 року, укладений між ТОВ «Карат-2000»та ТОВ «Основа-простір»є недійсним в силу закону, тобто нікчемним.

Зважаючи на те, що ТОВ «Основа-простір»не сплачено податок на додану вартість з договору №16-01/09 від 16 січня 2009 року слід стверджувати про наявність наміру на вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однієї із сторін угоди - ТОВ «Основа-простір».

Вищезазначене свідчить про те, що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державного бюджету на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

За таких умов до даної угоди належить застосувати наслідки ст. 208 Господарського кодексу України.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Карат-2000” отримані за договором кошти в сумі 43163,10 грн.;

3.Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю „Карат-2000” на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ „Основа-простір” кошти в розмірі 43163,10 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення постанови в повному обсязі 02.03.2010 р.