Постанова № 10652360, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2010 року 10 год. 18 хв. № 2а-13131/09/2670

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»

до відповідача Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Миронець Р.А.

Представники сторін:

від позивача: Капанистий В.І.

від відповідача: Немчук М.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія „Укргазвидобування” НАК «Нафтобаз України»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0000051501/0 від 30.03.2009 р., №0000051501/1 від 01.06.2009 р., №0000061501/0 від 30.03.2009 р., №0000061501/1 від 01.06.2009 р. про застосування штрафних санкцій.

Позивач оскаржує прийняті відповідачем повідомлення-рішення , вважаючи, що висновки контролюючого органу є неаргументованими, а повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, просить суд визнати їх протиправними та скасувати .

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні За таких підстав, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати донарахованих сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" від 12.03.2009 року №216/152-30019775, Диканським відділенням Полтавської міжрайонної ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2009 року №0000051501/0 про застосування штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 56 348,63 грн., та №0000061501/0 про застосування штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 223 889,94 грн., згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року.

За наслідком апеляційного узгодження вказаного повідомлення-рішення скарги платника були залишені без задоволення, а Диканським відділенням Полтавської міжрайонної ДПІ були винесені податкові повідомлення рішення №0000051501/1 від 01.06.2009 р та №0000061501/1 від 01.06.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що рентна плата не встановлена як податок чи збір, вказуючи, що Відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення керується ст.14 Закону України „Про систему оподаткування", зокрема п.9, яким передбачено, що до загальнодержавних податків та зборів належать рентні платежі.

Однак, дане посилання відповідача є хибним, оскільки дія Закону України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" від 5 лютого 2004 року N 1456-ІУ зупинена.

Відповідач застосував до позивача штрафні санкції з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, які не є рентними платежами в розумінні п.9 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування".

При цьому Позивач ніяким чином не спростовує факту пропущення ним встановленого законодавством строку для сплати зобовязань з рентної плати до Державного бюджету України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Позивачем самостійно, подано до Диканського відділення Полтавської МДПІ податковий розрахунок рентної плати за нафту за січень та травень 2008 року, в яких застосовані ставки рентної плати за нафту та коригуючі коефіцієнти, які встановлені на 2008 рік саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування»№398-V , а саме:

-в податковому розрахунку за січень 2008 року Позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з рентної плати в сумі 2 308 317,96 грн., з них: за природний газ - 531 279,95 грн.; за газовий конденсат - 1 777 038,01 грн.;

-в податковому розрахунку за травень 2008 року Позивачем визначено податкове зобов'язання з рентної плати в сумі 2 299 537,28 грн., з них: за природний газ 516692,40 грн.; за газовий конденсат - 1 782 844,88 грн.

Згідно пп.14.1.3 п.14.1 статті 14 Закону №2181-ІІІ платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

За заявою Компанії та у відповідності до статті 14 Закону №2181-ІІІ органом ДПС прийняті рішення: №33 і №34 від 27.03.08. та №50 і №51 від 27.06.08. про розстрочення податкових зобов'язань з рентної плати з 03.03.08 р. до 11.12.08 р. та з 01.07.08 р. до 23.12.08 р. відповідно, а також укладені договори між Компанією та органом ДПС про розстрочення податкових зобов'язань з цих платежів: №3 і №4 від 03.03.08. та №5 і №6 від 01.07.08. шляхом надання бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

У зв'язку з порушенням Позивачем пп.6.4 п.6 даних Договорів, пов'язаного з накопиченням платником нового податкового боргу з рентної плати, який виник після їх укладення та, керуючись абз. «б»пп.14.5.1 п. 14.5 ст.14 Закону №2181-ІІІ, п.4.3 наказу ДПА України від 18.09.2001р. №378 «Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків», ДПА у Полтавській області були прийняті рішення від 14.10.2008р. №№1,2,13 та 14 про скасування розстрочених сум податкових зобов'язань з рентної плати за січень та травень 2008 р.

На день розірвання договорів про розстрочення, а саме - 14.10.08. за Позивачем рахувалися податкові зобов'язання з несплачених сум рентної плати в наступних розмірах

- за природний газ сума несплати розстроченого податкового зобов'язання склала відповідно: за січень 2008 р. - 219026,30 грн., за травень 2008 р. - 344460,00 грн., а всього 563486,30 грн.;

за газовий конденсат сума несплати розстроченого податкового зобов'язання склала відповідно за січень 2008 р. - 753194,53 грн., за травень 2008 р. - 1485704.80 грн.. а всього-2238889,30 грн.

Позивач зазначені суми податкового боргу сплатив з порушенням десятиденного терміну, встановленого пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону №2181-ІІІ. із затримкою до 30 календарних днів, а саме провів сплату 30.10.08 р. та 05.11.08 р. шляхом перерахування коштів через банківську установу.

За таких обставин Диканським відділенням Полтавської МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка Позивача у межах повноважень, наданих органу ДПС п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»з підстав несвоєчасності сплати платником податкового зобов'язання з рентної плати за нафту.

Проаналізувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у справі, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-ХП платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Рентні платежі, відповідно до п. 9 ч.1 ст. 14 цього Закону , належать до загальнодержавних податків і зборів.

Сплата податкових зобов'язань по рентній платі за природний газ та газовий конденсат та рентній платі за нафту в 2008 році регламентувалася Законом України від 30.11.2006р. N398-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування" (надалі по тексту - Закон №398-V). Відповідним законом законодавець встановив обов'язок справляння рентної плати та визначив ставки рентної палати. Крім того ч. 3 розділу II „Перехідні положення" Закону №398- V законодавець визначив, що рентна плата вноситься у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №256 (надалі по тексту - Порядок №256).

Слід зазначити, що Закон №398-V , прийнятий відповідно до норм Конституції України, набрав чинності з 1 січня 2007 року та діяв протягом 2008 року. Норми цього Закону у визначеному порядку неконституційними або такими, що суперечать іншим законодавчим актам не визнавалися, а тому є обов'язковими до виконання на всій території України усіма суб'єктами права. В Законі №398-V дійсно законодавцем застосовано поняття „рентна плата", а не „рентні платежі", як зазначено в п. 9 ст. 14 даного Закону.

Наказом Мінекобезпеки, Мінпраці, Державної податкової адміністрації, Держкомгеології "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" від 30.12.1997р. №207/472/51/157, надається поняття платежів та плати, а саме:

-платежі за користування надрами для видобування корисних копалин - це форма реалізації економіко-правових відносин між власником ресурсів надр в особі держави та суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють видобування корисних копалин (надрокористувачами);

-плата за користування надрами для видобування корисних копалин - справляється за обсяги погашених у надрах балансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин.

Отже, застосовані законодавцем в правових актах: Законі №1251-ХП та Законі №398-V поняття "рентні платежі" та "рентна плата" є за своєю суттю тотожними, як до об'єкту справляння (нафта, природний газ і газовий конденсат), так і до зобов'язання здійснити розрахунки з власником ресурсів (державою) в залежності від обсягів видобутих корисних копалин та за ставками, визначеними законом про оподаткування на 2008 рік.

Законом №398-V законодавець встановив обов'язок справляння рентної плати та визначив ставки рентної палати за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ), газовий конденсат та нафту у спосіб, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 6 і 7 постанови КМУ України відт 22.03.2001 р. №256 податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджена наказом ДПА України №610 від 28.12.05., який зареєстрований в Мін'юсті України 17.01.06 за № 31/11905.

Пункт 5.1 статті 5 даного Закону №2181-ІІІ передбачає самостійне узгодження податкового зобов'язання, яке вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи те, що позивач не заявляв вимог щодо стягнення судових витрат, суд не виходив за межі позовних вимог та не вирішував дане питання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 01.03.2010р.