Постанова № 10651304, 02.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 29/48-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –Литвиненка В.В. (дов. № б/н від 25.05.2010р.)

відповідача - Радіновича В.С. (дов. № 7/03 від 05.03.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків) (вх. 1991 Х/3) та Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків) (вх. № 1992 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.10 р. по справі № 29/48-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків)

до Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків)

про стягнення 208 926,62 грн.

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків)

про визнання договору недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА:

16.02.2010р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –Акціонерного товариства "Лізингової компанії "Сприяння" 173152,80 грн. боргу, який виник у зв’язку з несплатою вартості виконаних проектних робіт за Договором № 1-ДМП, що укладений між сторонами у справі 12.01.2009р., 17972,30 грн. пені, 14371,68 грн. індексу інфляції, 3429,84 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, 2089,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач не в повному обсязі оплатив виконані позивачем проектні роботи за договором № 1-ДМП від 12.01.2009р. Заборгованість складає 173152,80 грн. Позивач стверджує, що проектні роботи за вказаним Договором були виконані ним належним чином і в належному обсязі, про що свідчить підписаний обома сторонами акт приймання-здачі робіт № 1 від 10.06.2009р. без зауважень.

В процесі розгляду справи відповідач - Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" звернувся до суду в порядку ст. 60 ГПК України із зустрічним позовом, в якому з урахуванням уточнень (вх. № 11565 від 25.05.2010р.), просив суд стягнути з ТОВ "Донецькенергомережпроект" суму спричиненої моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та визнати недійсним договір №1-ДМП від 12.01.2009р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при подачі виконаного позивачем робочого проекту на узгодження в АК "Харьківобленерго", відповідачем було отримано лист АК "Харьківобленерго" від 28.07.2009р. у якому зазначено, що в наданій проектною організацією - позивачем ліцензії № 445808 від 23.12.2008р. відсутні пункти, які дають позивачу право виконувати такі проекти, що є порушенням вимог законодавства й Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції №112 від 16.07.2008р. Вимоги з приводу стягнення моральної шкоди, відповідач обґрунтував тим, що ТОВ "Донецкенергомережпроект" до винесення рішення поширює інформацію про хід розгляду даної справи й через третіх осіб надає діловим партнерам відповідача неправдиві й неточні відомості, а також конфіденційні відомості, які стали йому відомі і які можуть нашкодити господарської діяльності АТ "Лізингова компанія "Сприяння".

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2010р. по справі № 29/48-10 (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

02 липня 2010 року до Харківського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків) та Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків) надійшли апеляційні скарги на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2010р., в якій позивач за первісним позовом просить рішення по цій справі в частині відмови позивачеві за первісним позовом у задоволенні його позовних вимог - скасувати, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відповідача - залишити без змін. Відповідач за первісним позовом просить рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відповідача - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог в цій частині, а в частині відмови ТОВ "Донецькенергомережпроект" у задоволенні первісних позовних вимог відповідач просить рішення суду залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків) обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги статтею 853 ЦК України, а також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором № 1-ДМП від 12.01.2009р., що підтверджується актом прийомки-здачі виконаних робіт від 10.06.2009р., та пунктом 3.4. зазначеного Договору, зокрема відсутністю буд-яких зауважень з боку відповідача стосовно виконаного робочого проекту. З цих обставин позивач вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків) у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд неправильно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди. Відповідач вважає, що спірний Договір слід визнати недійсним з тих підстав, що наданий на узгодження АК "Харківобленерго" робочий проект містить вказівку, що він виконаний позивачем, а не МПП "Атос", який має ліцензію на проведення даного виду робіт. Іншу частину зустрічного позову відповідач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків) спричиняє шкоду його діловій репутації та шкодить господарській діяльності, що є порушенням ч. 1 ст. 201 ЦК України, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст. 23 цього ж Кодексу.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги позивача, Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків) надало свої заперечення, відповідно до яких просило рішення суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог залишити без змін.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом - АТ "Лізингова компанія "Сприяння", діючи як генеральний підрядник, уклав із ЗАТ "Тмм-Энергобуд" договір №77/12 від 18.12.2008р., згідно якого зобов'язався розробити робочий проект "Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд" (реконструкції ПС 110 "Малинівка") і виконати роботи відповідно до розробленого робочого проекту.

Для розробки технічної документації - робочого проекту зовнішнього електропостачання, АТ "Лізингова компанія "Сприяння" звернулося до позивача - ТОВ "Донецькенергомережпроект" і уклало договір № 1-ДМП від 12.01.2009р., відповідно до якого позивач зобов’язався виконати робочий проект "Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд".

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд послався на те, що відповідно до пункту 3.2. Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання виконати робочий проект протягом 60 календарних днів з моменту одержання передоплати (по першому етапу, пункт 2.3.1. Договору) у сумі 57717,60 грн., однак після перерахованої йому суми попередньої оплати 09.02.2009р. в зазначеному розмірі, позивач у кінцевий термін до 10.04.2009р. (протягом 60 днів) робочий проект не передав. Робочий проект передано лише 10.06.2009р., про що свідчить копія двостороннього акту приймання-здачі робіт № 1. Однак оскільки цей проект не відповідав усім необхідні вимогам, при його узгодженні відповідачем з АК "Харьківобленерго" до нього були заявлені претензії, у результаті чого проект був погоджений лише 19.08.2009р. Після узгодження проекту, виник ряд технічних питань, які були вирішені наприкінці грудня 2009 року.

Крім того, в процесі розгляду справи по суті господарським судом з’ясовано, що робочий проект був виконаний позивачем не в повному обсязі, оскільки не був виконаний проект прокладки двох кабельних ліній (КЛ) довгої 0,4 км. від ПС 110/6 кВ "Малинівка" (передбачена технічним завданням на проектування й розділом 9 Кошторису №1 на проектні роботи) і не надані результати інженерно-геологічних і інженерно-геодезичних вишукувань (передбачені технічним завданням на проектування, кошторисом №2 і кошторисом №3 до договору). З цих обставин господарський суд визначився, що позивач прострочив виконання робочого проекту за договором № 1-ДМП від 12.01.2009р. та не виконав його в повному обсязі, чим порушив положення статей 526, 530, 890 Цивільного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 173152,80 грн.

Проте, з даними висновками місцевого господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги фактичні обставини та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що призвело до прийняття неправомірно рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

Так, відповідно до умов Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. Замовник (відповідач у справі) доручає та оплачує, а Виконавець (позивач) розробляє робочий проект "Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд".

За змістом статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. відповідач зобов’язався здійснити передплату в розмірі 50 % від суми Договору у два етапи:

- 1-й етап: на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання даного Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця передплату у розмірі 25% від вартості робіт, що складає 57717,60 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9619,60 грн.;

- 2-й етап: на протязі 40-ка календарних днів з моменту підписання даного Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця передплату у розмірі 25% від вартості робіт, що складає 57717,60 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9619,60 грн.

Відповідач 09.02.2009р. перерахував позивачеві суму попередньої оплати по першому етапу, яка складає 57717,60 грн.

Згідно з пунктом 3.1. Договору датою початку робіт вважається дата надходження на рахунок Виконавця авансу (етап 1) у відповідності з пунктом 2.3.1. Договору та отримання Виконавцем матеріалів по КЛ 6кВ у відповідності з пунктом 12.2.2. Завдання на проектування.

Пунктом 3.2. обумовлено, що строк виконання робіт складає 60 календарних днів з дати початку виконання робіт.

Відповідно до частини 1 статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт та пошукових робіт замовник зобов’язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Таким чином, зі змісту положень чинного законодавства та умов спірного Договору випливає, що передумовами початку робіт є отримання позивачем від Замовника (відповідача) передоплати та узгоджених із землекористувачами траси з актами відводу землі по КЛ, але оскільки друга умова відповідачем виконана не була (на чому наполягає позивач, а відповідач не спростував жодними доказами), тому початок строку робіт є невизначеним. З цих підстав, твердження господарського суду про закінчення строку виконання робочого проекту до 07.04.2009р. є безпідставним.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.3.2. Договору).

Пунктами 3.4. та 3.5. Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. передбачено, що Замовник на протязі 5-ти банківських днів від дня отримання матеріалів, вказаних в пункті 3.3. зобов’язаний їх розглянути та направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийомки проекту. У разі мотивованої відмови Замовника, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок та строків їх виконання.

Згідно з пунктом 3.6. даного Договору у разі неотримання оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт та відсутності мотивованої відмови в установлений Договором строк, акт вважається підписаним, а робота – прийнятою.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

10.06.2009р. між сторонами складено акт прийомки-здачі виконаних робіт за № 1 (том 1 аркуш справи 23). Згідно цього акту позивач у повному обсязі виконав роботи по розробці робочого проекту "Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд", які відповідають умовам Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. Роботи виконані на суму 230870,40 грн., сплачені відповідачем на суму 57717,60 грн., слідує до оплати 173152,80 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

На підтвердження своєї позиції у справі позивач надав до матеріалів справи засвідчену копію відзиву АТ "Лізингової компанії "Сприяння" (за вих. № 15-06 від 04.06.2009р.), в якому останній підтвердив виконання ТОВ "Донецькенергомережпроект" проектних робіт "Зовнішнє електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд" ПС 110/6кВ "Малинівка", при цьому зауваживши, що роботи виконані якісно, професійно та вчасно, без зауважень та претензій з боку відповідача. (том 1 аркуш справи 49). Крім того, в обґрунтування первісних позовних вимог ТОВ "Донецькенергомережпроект" надано докази реалізації робочого проекту та проектних рішень, виконаних позивачем за спірним Договором № 1-ДМП від 12.01.2009р. та докази погодження АК "Харківобленерго" проекту зовнішнього електропостачання виробничого комплексу по виробництву трубопроводів ЗАТ "Тмм-Енергобуд" та тимчасового підключення електроустановок ЗАТ "Тмм-Енергобуд" до ПС 110/6 кВ "Малинівка" для виконання випробувань, пусконалагоджувальних та пробних робіт вже змонтованого обладнання, зокрема листи АК "Харківобленерго" (том 1 аркуш справи 123-128).

Проте відповідач обумовлену Договором та актом прийомки-здачі виконаних робіт за № 1 від 10.06.2009р. суму не сплатив.

28.10.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 2810092 з вимогою про сплату основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних за Договором № 1-ДМП від 12.01.2009р. на загальну суму 192188,38 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком № 6270 від 28.10.2009р. (том 1 аркуш справи 27).

У відповідь на цю вимогу у грудні 2009 року на адресу позивача надійшов лист за вих. № 475 від 10.12.2009р., в якому відповідач зазначав про порушення позивачем строків виконання проектних робіт, обумовлених Договором, та виявлення цілого ряду недоліків в належним чином зданій та прийнятої за актом № 1 від 10.06.2009р. документації робочого проекту "Зовнішнє електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ "Тмм-Энергобуд".

Однак до теперішнього часу відповідач не перерахував на поточний рахунок позивача остаточну вартість виконаних проектних робіт.

Відповідальність сторін за порушення умов Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. передбачена розділом 4, зокрема позивач, як Виконавець, відповідає за недоліки виготовленої проектної документації, з урахуванням недоліків, виявлених у процесі будівництва, а також у процесі експлуатації об’єкта, збудованого у відповідності з проектною документацією (пункт 4.2. Договору). У разі виявлення недоліків у проектній документації з вини Виконавця, останній по вимозі Замовника зобов’язаний переробити за власний рахунок проектну документацію, а також відшкодувати спричинені збитки (пункт 4.3. Договору).

Відповідач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі стверджує, що позивач негайно повідомлявся відповідачем щодо виявлених в процесі узгодження недоліків, а позивач добровільно і самостійно усував недоліки, виявлені в його роботі. Наявні у справі листи АК "Харківобленерго" із зауваженнями та виявленими невідповідностями по розглянутій проектній документації направлялися на адресу позивача, про що останній не заперечує.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням всіх матеріалів справи позиція відповідача про те, що роботи були виконані позивачем не в повному обсязі, не знайшла свого підтвердження. Жодних аргументованих доказів того, що позивачем були порушені умови Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р., у тому числі не своєчасно або не в повному обсязі виконані проектні роботи, відповідач до матеріалів справи не надав. Натомість всі матеріали справи свідчать про те, що роботи за вказаним Договором позивачем виконані та прийняті Замовником без зауважень, що підтверджується підписаним між сторонами двостороннім актом № 1 від 10.06.2009р. Між тим, відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснив при цьому прострочення платежу, яке тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 4.4. Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. (нарахування пені за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), та відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України (нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України) колегія суддів вважає, що підстави для звільнення відповідача від обов’язку сплатити іншу частину вартості проектних робіт в сумі 173152,80 грн., пені за прострочку платежу в сумі 17972,30 грн., 3% річних в сумі 3429,84 грн. та інфляційних в сумі 14371,68 грн. –відсутні, а тому рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Що стосується вимог Акціонерного товариства "Лізингової компанії "Сприяння" - позивача за зустрічного позовом про визнання Договору № 1-ДМП від 12.01.2009р. недійсним та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., колегія суддів повністю погоджується із висновками господарського суду про відмову в позові в цій частині.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач послався на те, що в ліцензія позивача № 445808 від 23.12.2008р. не містить пунктів, які дають позивачеві право виконувати предмет оскарженого договору, що є порушенням вимог чинного законодавства та наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції №112 від 16.07.2008р.

Однак, колегія суддів визначає, що преамбула спірного Договору посилається на ліцензію позивача № 445808 від 23.12.2008р., з якою відповідач не був позбавлений права ознайомитись в процесі підписання і узгодження умов Договору та перевірити її відповість відповідним нормам. Крім того, господарським судом за наявними у справі матеріалами правомірно встановлено, що для фактичного виконання робот з архітектурного та будівельного проектування за договором № 1-ДМП від 12.01.2009р., позивач на підставі окремого договору № 7-ДМП від 01.05.2009р. залучив до участі у виконанні робіт субпідрядника –Мале приватне підприємство "АТОС", яке має відповідну ліцензію серії АВ №119491 від 26.07.2006р.

В своїй апеляційній скарзі відповідач звертає увагу не те, що наданий на узгодження АК "Харківобленерго" робочий проект містить вказівку, що він виконаний саме позивачем, а не МПП "Атос", який має ліцензію на проведення даного виду робіт, однак при цьому не наводить жодних правових підстав, котрі б даному випадку могли б бути підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої –п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За наявними у справі матеріалами факт недодержання сторонами при укладенні спірного Договору будь-яких вимог, що встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України не знайшов свого підтвердження, і господарським судом це повністю враховано.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів визначилась, що підстав для визнання спірного Договору недійсним також не вбачається, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

У своїй зустрічній позовній заяві відповідач такожпосилається на те, що діями позивача йому спричинено моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. На думку відповідача позивач розповсюджує дані, які порушують права підприємства відповідача на захист від економічної конкуренції, шкодять діловій репутації та дискредитують відповідача перед діловими партнерами, а тому відповідач вважає, що позивач порушив його права на честь, гідність, ділову репутацію та захист від недобросовісної конкуренції, передбачені ч. 1 ст. 201 ЦК України.

Однак вказані доводи відповідача не підтверджені жодними належними аргументами. Докази наявності моральної шкоди, яка заподіяна відповідачу, як юридичній особі, у справі не містяться. Відповідач також не довів, що йому завдано збитків у вигляді моральної шкоди у розумінні ст. 23 Цивільного кодексу України, на яку він також посилається у зустрічній позовній заяві.

Згідно статті 201 цього кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина 1).

Таким чином юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З врахуванням наявних у справі матеріалів колегія суддів вважає, що жодних вищевказаних складових відповідачем судам не доведено, а тому правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні і позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

Дійшовши до висновку про часткове скасування рішення господарського суду у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (м. Харків) задовольнити.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (м. Харків) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2010 р. по справі № 29/48-10 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Первісні позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61022, м. Харків, вул. Чубаря 3/5, р/р 2600781935168 в ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607, код 24347487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергомережпроект" (61001, м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 15/17, р/р 260058118769901 в 1-му Кіровському відділенні ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016, код 35586363) - 173152,80 грн. заборгованості, 17972,30 грн. пені, 14371,68 грн. індексу інфляції, 3429,84 грн. 3 % річних, 3133,91 грн. державного мита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення суду залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 02 серпня 2010 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя