Постанова № 10651212, 07.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 червня 2009 року Справа № 2-2/1257-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача:          нез'явився;

відповідача: Алексєєвої Тетяни Володимиріни, довіреність № б/н від 03.04.09;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Скіфія-тур" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 07-22.04.2009 у справі №2-2/1257-2009

за позовом Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (вул. Амет-Хана Султана, 31, місто Алупка, 98676)

до приватного підприємства "Скіфія-тур" (пров. Елеваторний, 16, офіс 14, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 211230,09 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-22.4.2009 у справі № 2-2/1257-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Скіфія-тур" на користь позивача 209018,50 грн. основного боргу, 2090,19 грн. державного мита, 116,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. У позовних вимогах в частині стягнення 1050,09 грн. річних відмовлено.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін.

Вимоги на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді процентів річних суд залишив без задоволення, оскільки позивачем не було направлено вимоги кредитора.

В частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено з підстави сплати вказаної суми відповідачем.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення 2090,19 грн. державного мита, 116,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач зазначає, що у даній справі між сторонами взагалі відсутній спір, так як приватне підприємство "Скіфія-тур" визнає суму основного боргу. За таких обставин заявник апеляційної скарги вважає, що суд не повинен був стягувати з відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Скіфія-тур" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2008 між Алупкінським центральним військовим клінічним санаторієм (виконавець) та приватним підприємством "Скіфія-тур" (замовник) укладено договір № 04-08 про санаторно-курортне лікування.

Відповідно до п.1.1 договору предметом являється надання виконавцем послуг по санаторно-курортному лікуванню представників замовника у об'ємі та на умовах, обумовлених сторонами у договорі.

Згідно з умовами договору сторони домовилися на підставі розрахунків, представлених у додатках 1 та 2, які являються невід'ємною частиною договору, встановити планові строки, об'єми послуг та їх вартість. Графік заїздів та планова кількість путівок у договорі вказана виходячи з тривалості лікування 10 днів та може змінюватися за згодою сторін договору при зміні тривалості лікування, (п. 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3.4, 3.2.1 та 3.2.3 договору замовник зобов'язався забезпечувати своєчасну попередню оплату та доплату за виділені відповідно до графіку путівки та у продовж 10 календарних днів отримувати їх у виконавця. Без попередньої оплати та без путівок відпочиваючи замовника не приймаються. Розрахунок за путівки здійснюється у національній валюті України у вигляді попередньої оплати у розмірі 100 % вартості путівок на підставі рахунків - фактур або відповідно до графіку передоплати, але не пізніше, ніж за 10 днів до начала заїзду при безготівковій оплаті. Замовник оплачує виконавцю аванс у розмірі 90 000,00 грн.

Судом встановлено, що за період з 25.04.2008 по жовтень 2008 року відповідачу надані позивачем послуги на загальну суму 815195,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 67521GS/5Р від 31.05.2008, № 67521GS/6Р від 30.06.2008, № 67521GS/7Р від 31.07.2008, № 67521GS/8Р від 31.08.2008, № 67521GS/9Р від 30.09.2008 (том 1, а. с. 10 –30).

В порушення умов договору № 04-08 від 28.01.2008 про санаторно-курортне лікування оплата отриманих послуг відповідачем повністю здійснена не була, так відповідачем було сплачено 618720,00 грн., в результаті чого за відповідачем станом на 31.10.2008 склалася заборгованість у розмірі 210018,50 грн., що підтверджується матеріалами справи а саме: актом від 31.10.2008 звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня по 31 жовтня 2008 року підписаним сторонами (том 1, а. с. 32).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума в розмірі 1000,00 грн. позивачем включена до суми основного боргу і, відповідно, до суми позовних вимог, при тому, що вона була погашена відповідачем 07.11.2008 (згідно з квитанцією № 24 від 07.11.2008). В цій квитанції вказано як призначення платежу - оплата за путівки відповідно до договору № 04-08 від 28.01.2008 без ПДВ від приватного підприємства "Скіфія-тур" (том 1, а. с. 46).

Таким чином, вбачається, що позов в цій частині є необґрунтованим і у задоволенні в частині вимог про стягнення 1000,00 грн. належить відмовити. Однак, суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши, що в цій частині відсутній предмет спору.

Колегія суддів звертає увагу на Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами, в пункті 3 яких зазначено наступне.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користування ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У даному випадку спірна сума (її частина в розмірі 1000,00 грн.) була погашена боржником до звернення кредитора до суду з позовом. Отже, підстави для припинення провадження у справі відсутні. У позові в цій частині належить відмовити, а рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Позов в частині стягнення 209018,50 грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення суми процентів річних, місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки в силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, лише на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Позивач не представив суду доказів пред'явлення відповідачу вимоги про сплату річних, а тому у позові в частині вимог про стягнення 1050,09 грн. господарський суд Автономної Республіки Крим відмовив правомірно.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що у даній справі між сторонами взагалі відсутній спір і тому суд не повинен стягувати з відповідача судові витрати є неспроможними.

Так, статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється судом частково, з відповідачеві належить стягнути на користь позивача суму судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, на наявність спору у даній справі вказує відсутність оплати боржником суми боргу у повному обсязі до звернення позивача до суду.

Яку саме процесуальну норму порушив суд першої інстанції в частині розподілу судових витрат, заявником апеляційної скарги не наведено.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Скіфія-тур" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-22.04.2009 у справі №2-2/1257-2009 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину у наступній редакції.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з приватного підприємства "Скіфія-тур" (95000, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16, оф.14, р/р 26008054912704 в КРУ "Приватбанкк", МФО 322658, ЗКПО 33434277) на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (м. Алупка, вул. Амет-Хана-Султана,б.31, р/р 35228001000140 УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ІНН 083965401129, св-во ПДВ 00494773) 209018,50 грн. боргу, 2090,19 грн. державного мита та 116,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

6. В інший частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді