Рішення № 106511373, 29.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7242/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Івано-Франківській області № 134650016981 від 05.04.2022 щодо відмови мені, ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити мені, ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення.

Позовні вимоги позивач аргументує тим, що рішення №134650016981 від 05.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській прийнято протиправно в супереч Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України та № 1-р/2020 від 23.01.2020 року та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що оскільки згідно з пунктом 1 резолютивної частини зазначеного рішення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ(далі-Закон №1788-ХІІ) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та відповідно до пункту 3 резолютивної частини цього ж рішення, застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-ХІІ із змінами, внесеними Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Вважає, що оскільки досягнула 50-ліття 15 червня 2019 року та загальний стаж роботи більше 31 року з яких більше 10 років на посаді водія міського пасажирського транспорту (трамвая), а відтак має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

30.05.2022 від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначалось, що після прийняття рішення Конституційним Судом України від 23.01.2020 зміни до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 не внесені та немає порядку виконання даного рішення. Вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

03.06.2022 року від представника відповідача- Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов до суду відзив на позовну заяву, свою позицію обгрунтовує тим, що на даний час до статті 114 Закону № 1058-ІV не внесені зміни, даний Закон є чинний та не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а враховуючи основні правила розв`язання колізій між діючими актами права, які є рівними за своєю юридичною силою, застосовуються пізніше прийнятий акт. Отже, в даному випадку застосовується Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року. Оскільки за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 07 місяців 10 днів (до страхового стажу зараховані всі періоди), спеціальний стаж становить 01 рік 10 місяців 00 днів (до спеціального стажу зараховані всі періоди), а відтак у Головного Управління відсутні будь які підстави для призначення останньому пенсії за віком на підставі пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що питання призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 ст. 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування може розглядатись після досягнення позивачем 54 роки 6 місяців, а на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 52 рок 10 місяців 00 днів. Просить суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

16.06.2022 року через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзиви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому стверджує, що немає необхідності додатково спростовувати аргументи, оскільки протиправність дій відповідачів наведені в позовній заяві. Зокрема зазначає, що відповідачем є помилковими твердження про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки протилежне підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

24.06.2022 року до суду від представника відповідача -Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача на позовну заяву, в якому зазначається, що Головним управлінням чітко зазначено причини з яких відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Окрім цього, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213. Разом з тим, стаття 114 Закону № 1058 є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Отже, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою від 28.04.2022 про призначення пенсії до органу Пенсійного фонду України, пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону № 1058.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з метою реалізації свого права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, про що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийнято Рішення №134650016981 від 05.04.2022 року про відмову в призначені такої на підставі пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки особа не досягла віку визначеного законодавством.

В даному рішенні зазначено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку: 54 роки 6 місяців з 01.04.1969 року по 30.09.1969 року. Страховий стаж особи становить 31 рік 4 місяці; стаж на пільгових умовах становить 30 років 16 днів (до спеціального стажу зараховані всі періоди).

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.02.2022 № 46 страховий стаж позивача становить 31 рік 07 місяців 10 днів (до страхового стажу зараховані всі періоди), спеціальний стаж становить 01 рік 10 місяців 00 днів (до спеціального стажу зараховані всі періоди).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року (далі Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить пункт 8 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажу роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажу роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.».

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний суд України (далі-КСУ) визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах для водіїв міського пасажирського транспорту, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд приходить до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Слід зазначити, що суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону» , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

«Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

Відтак, збільшений Законом №213-VIII віковий ценз (після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років) був зменшений Законом № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ) (після досягнення 50 років і при стажі роботи, зокрема для жінок - не менше 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років).

Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 (9901/32/20), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зважаючи на те, що позивач на час звернення до органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла 50 років, що є достатнім віком для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), рішення прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 134650016981 від 05.04.2022 року про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним.

Відтак, суд вирішив, зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, рішенням у справі визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області про відмову в призначення пенсії, а зобов`язання щодо відновлення порушеного права позивача покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то суд доходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 496,20 грн., сплаченого судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) № 134650016981 від 05.04.2022 щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (вул.Тичини, 21/32, м.Львів, РНОКПП 2536807949) призначити ОСОБА_1 пенсію ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 496,20 грн., сплаченого судового збору.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 496,20 грн., сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2022.

Суддя Костецький Н.В.