Постанова № 10651000, 12.04.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.03.2010 р. справа №37/173пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів

Представники сторін: від позивача:

від відповідача: не зявився;

не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року

у справі № 37/173пн (суддя Попков Д.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каскад", м.Донецьк

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Каскад", м.Донецьк (позивач) із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору недійсним.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги та заявами від 27.10.2008р. та від 06.11.2008 р. просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу між Відкритим акціонерним товариством „Каскад” та громадянином ОСОБА_2 на частину нежилого приміщення кузню (літ. Д-1), загальною площею 433,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 21600 грн., у тому числі ПДВ, від 06.10.2000р., відновивши строк позовної давності;

- визнати за Відкритим акціонерним товариством „Каскад” (ідентифікаційний код 21969142) право власності на: водопровідну мережу Д-100 мм від водоводу, що належить ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-300 мм (місце приєднання у колодязі ВК-1 біля житлового будинку №15 по вул. Батищева) до не житлового приміщення під літерою Д-1 кузня, довжиною 130 м; каналізаційну мережу Д-80 мм від приймальної камери насосної ВАТ „Каскад” до колектору ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-100 мм по вул. Батищева, довжиною 50 м; підземний резервуар технічної води на 200 куб.м, розташований впритул до будівлі не житлового приміщення під літ. Д-1 кузня за адресою м. Донецьк, вул. Батищева, 10;

- встановити заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) використовувати у своїй підприємницькій діяльності наступне майно: водопровідну мережу Д-100 мм від водоводу, що належить ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-300 мм (місце приєднання у колодязі ВК-1 біля житлового будинку №15 по вул. Батищева) до не житлового приміщення під літерою Д-1 кузня, довжиною 130 м; каналізаційну мережу Д-80 мм від приймальної камери насосної ВАТ „Каскад” до колектору ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-100 мм по вул. Батищева, довжиною 50 м; підземний резервуар технічної води на 200 куб.м, розташований впритул до будівлі нежитлового приміщення під літ. Д-1 кузня за адресою м. Донецьк, вул. Батищева, 10; частину нежилого приміщення кузню (літ. Д-1), загальною площею 433,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуально права.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою судової колегії від 11.03.09 р. провадження по справі було зупинено у звязку з призначенням судово-технічної експертизи.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.02.10 р. за № 5102715 в Єдиному державному реєстрі від 12.10.2009 року внесено запис про припинення державної реєстрації позивача у звязку із визнанням його банкрутом.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.10 провадження по справі № 37/173пн було поновлено через надходження висновку № 6671/23 від 01.02.2010р. будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки заявником апеляційної скарги є відповідач, який вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права, судова колегія вважає за необхідне продовжувати перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у відсутності позивача, для забезпечення права відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідач до судового засідання не зявився та надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з зайнятістю в іншому судовому процесі їх представника. Судова колегія вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідач є юридичною особою, мав можливість направити до суду іншого представника. Отже причина неявки представника заявника апеляційної скарги не є поважною. За таких підстав відкладення розгляду справи є неоправданим затягуванням строку розгляду справи по суті, тому судова колегія вважає за необхідне розглянути скаргу у відсутності представника відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не оспорювались наступні фактичні обставини справи постановою (а.с.10 т.1) Арбітражного суду Донецької області від 02.08.1999р. у справі №69/1-9Б, відносно ВАТ „Каскад” була відкрита ліквідаційна процедура.

Додатковою ухвалою Арбітражного суду Донецької області у справі №69/1-9Б від 15.05.2000р. ліквідатором Позивача було призначено Лукянчикова В.В. (а.с.11 т.1)

Комітетом кредиторів 21.08.2000р. встановлений порядок продажі майна ВАТ „Каскад”, зокрема, споруд та приміщень - шляхом відкритих торгів (аукціону) (а.с. 15 т.1).

Комітетом кредиторів 06.10.2000р. Позивача (а.с.49 т.1) надано згоду на реалізацію будівлі кузні за ціною 18 000 грн. без ПДВ.

Встановлено, що 06.10.2000р. між Позивачем в особі ліквідатора Лукянчикова В.В. та Відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір купівліпродажу, згідно умов якого останній купив частину нежитлового приміщення кузню (літер Д-1) площею 433,20 кв.м., що знаходиться у м. Донецьку по вулиці Батищева, буд.10 (а.с.16 т.1).

Відчужувана частина нежитлового приміщення кузня (літер Д-1) належала продавцю Позивачу на підставі акту передачі за №34 від 07.06.1998р. (а.с.а.с.50-51 т.1), виданого Донецьким регіональним відділенням держмайна України та зареєстрованого в Донецькому інвентар бюро 13.07.1998р. в реєстровій книзі №16-В за реєстровим №6982 (а.с.52 т.2).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.02.2002р. (а.с.12, т.1) провадження у справі №69/1-9Б було припинено, через задоволення вимог кредиторів в повному обсязі.

Ухвалою від 01.07.08 р. за заявою ОСОБА_4 господарським судом Донецької області порушена нова справа про банкрутство Позивача.

Постановою Господарського суду Донецької області у справі №45/166Б від 09.07.2008р. (а.с.14 т.1) ВАТ „Каскад” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором було призначено Матлаєва О.І.

На підставі наведеного, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно і встановлення заборони в його використанні Відповідачем в своєї підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання Договору купівлі-продажу від 06.10.2000 р. недійсним, позивач посилається на відсутність погодження Фонду державного майна України на відчуження вказаного нерухомого майна Відповідачу та недотримання порядку відчуження, встановленого комітетом кредиторів.

Надаючи правову оцінку укладеному Договору в межах вирішення позовних вимог, суд першої інстанції вірно встановив статус відчужуваного майна на момент укладення Договору, що воно не мало статус державного, а отже і доводи позовних вимог щодо необхідності дотримання процедури погодження з Фондом державного майна України обґрунтовано визнані судом безпідставними.

Разом з тим, визнаючи спірний Договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР за мотивами невідповідності його вимогам ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та не зясував, яким чином укладений Договір порушує права Позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

За вимогами ст. 48 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент укладення Договору), якою Позивач обґрунтовує позовні вимоги, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на невідповідності вимогам якої наполягає Позивач, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Отже вказана норма Закону забезпечує права кредиторів щодо встановлення порядку продажу майна боржника та безпосередньо не встановлює вимог щодо самих угод.

Відповідачем наданий протокол засідання комітету кредиторів ВАТ «Каскад»від 06.10.2000 року, згідно до якого комітетом кредиторів надана згода на реалізацію спірного нерухомого майна за ціною в 18 000 грн. без ПДВ певній особі.

Встановлено, що спірний Договір укладений повноважними представниками сторін, за суттю та за формою відповідає вимогам діючого на той період цивільного законодавства, що предявлялись до угод цієї категорії.

Недотримання лише відкритої форми проведення продажу спірного майна на торгах не є обставиною, що автоматично тягне за собою недійсності укладеної угоди. Таких вимог ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить.

А ні в позовній заяві, а ні в послідуючих змінах та доповненнях, Позивач не вказує, яке саме його право порушено укаладенням спірного Договору та яким чином воно буде відновлено внаслідок задоволення позову в цій частині.

Відсутнє таке посилання також і в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В межах заявлених позовних вимог будь-яких порушень прав або охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок укладення оспорюваної угоди не встановлено.

Отже вимоги Позивача про визнання Договору купівлі-продажу від 06.10.2000 р. недійсним є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких підстав дослідження питання щодо правомірності поновлення господарським судом строку позовної давності в вісім років для захисту порушеного права в судовому порядку є взагалі безпідставним, оскільки такого порушення не встановлено.

Щодо позовних вимог стосовно визнання права власності позивача на водопровідну мережу, каналізаційну мережу, підземний резервуар технічної води та встановлення заборони відповідачу використовувати у своїй підприємницькій діяльності зазначене майно, то зазначені вимоги також є безпідставними за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України у разі невизнання або оспорювання права власності, власник може предявити позов про визнання його прав власності.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на балансову належність цього майна саме йому, але будь-яких доказів цього не надано.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на неможливість відокремлення підземного резервуару від приміщення кузні, власником якого він є на підставі спірного договору купівлі-продажу, щодо водопровідної та каналізаційної мережі.

Крім того, відповідач посилається на відсутність такого майна позивача в натурі, стверджуючи про будування власної мережі після 2001 року, надавши відповідні договори про водопостачання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які правоустановчі документи на спірне майно, момент його створення, технічні характеристики та призначення, судовою колегією було призначено будівельно-технічну експертизу, за висновком №6671/23 від 01.02.10 р. якої:

- водопровідна мережа Д-100 мм від водоводу, що належить ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-300 мм (місце приєднання у колодязі ВК-1 біля житлового будинку №15 по вул. Батищева) до не житлового приміщення під літерою Д-1 кузня, довжиною 130 м;

- каналізаційна мережа Д-80 мм від приймальної камери насосної ВАТ „Каскад” до колектору ВАТ „Донвуглеводоканал” Д-100 мм по вул. Батищева, довжиною 50 м.;

- підземний резервуар технічної води на 200 куб.м, розташований впритул до будівлі не житлового приміщення під літ. Д-1 кузня за адресою м. Донецьк, вул. Батищева, 10. є обєктами нерухомості є інженерними спорудженнями, що нерозривно повязані із землею та їх демонтаж призведе до їх руйнування та не дасть можливості використовувати їх в якості інженерних споруджень.

Висновком встановлено неможливість зясування часу (до або після червня 2000 року) та виду (нове або реконструкція) будівництва, а також визначення конкретну мету будівництва.

За вимогами ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем не тільки не надано доказів набуття права власності на спірне майно, але і не зазначено про наявність підстав набуття такого права. У переліку майна, що було передано Позивачу за актом передачі за №34 від 07.06.1998р. (а.с.а.с.50-51 т.1), виданого Донецьким регіональним відділенням держмайна України, спірне майно відсутнє.

За вимогами ст. 33-34 ГПК України, саме позивач має надати належні докази в обґрунтування права власності на спірне майно, але таких доказів ним не надано.

За таких підстав позивачем не доведено право власності на спірне майно, наявність будь-яких законних підстав щодо обмеження користування відповідача цим майном також не встановлено, отже судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Визначаючи за позивачем право власності на спірне майно, суд першої інстанції послався тільки на акт розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж (аюа.с.31т.1), що складений та підписаний двома особами, але даний документ не може бути правоустановчим документом на спірне майно, оскільки, по-перше, він не містить дати та підстави складення, по-друге посилання на повноваження осіб, по-третє зазначені в ньому мережі не співпадають із спірним, а за змістом цей акт тільки підтверджує факт обслуговування обєктів позивача певними водопостачальними організаціями та розмежування обслуговування між споживачем та водопостачальником. Будь-якого відношення до предмету спору даний акт не має та належним доказом права власності позивача (або іншого законного права) на спірне майно не є.

Отже суд першої інстанції при розгляді позовних вимог в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на майно і встановлення заборони в його використанні відповідачем в своєї підприємницької діяльності визнав встановленим обставини, які не підтверджуються належними доказами.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 104 ГПК України, через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права рішення господарського суду від 06.11.08р. по справі №37/173пн підлягає скасуванню.

По справі необхідно прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу між Відкритим акціонерним товариством „Каскад” та громадянином ОСОБА_2 на частину нежилого приміщення кузню (літ. Д-1), загальною площею 433,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 21600 грн., у тому числі ПДВ, від 06.10.2000р. недійсним, визнання права власності на майно і встановлення заборони в його використанні відповідачем в своєї підприємницької діяльності - слід відмовити через недоведеність.

З урахування припинення позивача, як юридичної особи, відповідно до вимог ст.. 48 ГПК України, судова колегія вважає за необхідне відшкодувати експертній установі витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 459,60 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.08 року у справі №37/173пн задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.11.08 року у справі №37/173пн скасувати.

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Каскад", м.Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно і встановлення заборони в його використанні ФОП ОСОБА_1 м. Донецьк своєї підприємницької діяльності відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Донецьк витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 459,60грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС