Рішення № 10650848, 29.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 8/49-966 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, с. Високе, Харківський район, Харківська область, 62460

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 4 243 246 грн. 78 коп.

За участю представників:

позивача: Новохацької Н.Є. – представника, довіреність, б/н від 29.06.2010 р.

відповідача: Дегтярьова Л.В. - представника, доручення № 1/06 від 20.07.10 р., Немцевої Л.В. - представника, доручення № 1/07 від 06.10.09 р., Гарагуца І.Ф. - представника, довіреність, б/н, від 07.07.10 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Приватне підприємство "Аркада", м. Харків, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 5 318 246грн. 78 коп. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.07.2010 року)

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №03/03-1 від 03.03.2010р., зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого, станом 05.07.2010 року його заборгованість становить 2 405 208 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 2 025 017,28грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 120 969,50грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 767 052 грн. штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 5 318 246 грн. 78 коп.

В підтвердження викладеного надано: договір № 03/03-1 від 03.03.2010 р., додаток №1 до договору №03-03/1 від 03.03.2010р., розрахунок штрафних санкцій, видаткову накладну №РН-0000081 від 01.04.2010р., довіреність №11 від 26.03.2010р., банківські виписки, як доказ часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:00 год. 05.07.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:50 год. 21.07.2010р., у зв’язку із неявкою та клопотанням відповідача, а також неподання ним витребовуваних судом документів.

В судовому засіданні 21.07.2010 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд, враховуючи часткове погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 575000грн., стягнути з ТзОВ "Агро-Рось" заборгованість за договором №03/03-1 від 03.03.2010р. на загальну суму 4 743 246,78грн.

В судовому засіданні 21.07.2010 року, в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 10:00 год. 29.07.2010 року з метою вивчення судом наданих сторонами документів.

В судовому засіданні 29.07.2010 року, в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:30 год. 29.07.2010р.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2010 року прибув та, в порядку ст. 22 ГПК України, знову звернувся до суду із письмовою заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд, враховуючи погашення відповідачем 27.07.2010 року боргу в сумі 500 000грн., стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 4 243 246,78грн., з яких: 1 330 208 грн. –основний борг, 2 025 017,28грн. –неустойка (пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання); 120 969,50 грн. –проценти за користування грошовими коштами (30% річних) та 767 052грн. –сума штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання. Позовні вимоги, з врахуванням наданої заяви про уточнення від 29.07.2009 року, підтримав в повному обсязі.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяви позивача від 21.07.2010 року та від 29.07.2010 року про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, як такі, що подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 4243246,78грн., з яких: 1 330 208 грн. –основний борг, 2 025 017,28грн. –неустойка (пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання); 120 969,50 грн. –проценти за користування грошовими коштами (30% річних) та 767 052грн. –сума штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання.

Представники відповідача в судовому засіданні 29.07.2010 року вимоги позивача визнають частково, а саме в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. Позовні вимоги в частині заявлених позивачем до стягнення сум штрафних санкцій заперечують. Зокрема, вважають, що позивачем невірно проведений розрахунок щодо заявленої до стягнення суми пені, оскільки ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" чітко визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Щодо заявленої позивачем до стягнення суми штрафу, вважають, що звертаючись з вимогою про стягнення з ТзОВ "Агро-Рось" пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач порушує приписи ст. 61 Конституції України, тобто двічі за одне і теж саме порушення притягує товариство до відповідальності. Окрім того, відповідач просить суд врахувати, що ТзОВ "Агро-Рось" є сільськогосподарським виробником, невчасне проведення розрахунків з позивачем спричинено: світовою фінансовою кризою, обвалом цін на сільгосппродукцію, суттєвим подорожчання паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин та комплектуючих, підвищенням відсоткової ставки по кредитам, підвищенням орендної плати за землю, фінансовою неспроможністю покупців сільськогосподарської продукції, кризою неплатежів, не відшкодуванням компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами з бюджету. Звертає увагу на те, що підприємство зазнало значних втрат внаслідок стихійного лиха 26.07.2009 року. В підтвердження наведеного представив відповідні документи. Окрім того, в судовому засіданні 29.07.2010 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією про укладення мирової угоди, однак остання була відхилена позивачем. Між тим, просить суд, при умові відсутності підстав для відмови у стягненні штрафу, його зменшити в порядку ч.3. ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України (письмові пояснення б/н, б/д; зареєстровано канцелярією суду 29.07.2010р. за вх. № 15846 (н)).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:

03 березня 2010 року між Приватним підприємством "Аркада", - Продавець, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", - Покупець, з другої сторони, укладено договір №03/03-1, за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця товар, а Покупець –оплатити його вартість та прийняти товар –зерно кукурудзи фуражної, в кількості 2 145,6 тонн по ціні 1430.00 грн. за 1 метричну тонну, з врахуванням ПДВ на умовах встановлених даним Договором (п.п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна сума договору становить 3 068208грн., в т.ч. 511 368грн. ПДВ.

Датою передачі Товару є дата, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній повноважними представниками обох сторін. Приймання покупцем товару по кількості і якості, а також відсутність зауважень підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (п.п. 2.4,2.5 Договору).

26.03.2010 року між сторонами у справі підписано Додаткову угоду до Договору №03/03-1 від 03.03.2010р., якою змінено дату передачі товару та умови здійснення розрахунків за переданий товар, зокрема, визначено, що передача Товару здійснюється Продавцем Покупцю до 11 квітня 2010р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено повноважними представниками сторін в судових засіданнях, на виконання умов укладеного договору позивач, згідно видаткової накладної №РН-0000081 від 01.04.2010р., передав, а відповідач, на підставі довіреності №11 від 26.03.2010 року, виданої на ім'я Немцевої Л.В., прийняв Товар - кукурудзу для кормових потреб в кількості 2 145, 600 тонн на загальну суму 3 068 208 грн.

Розділом 3 Договору №03/03-1, з врахуванням Додаткової угоди №1 від 26.03.2010 року, сторони встановили порядок здійснення розрахунків. Зокрема: "Покупець здійснює попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця наступним чином:

-          2 000 000 грн. Покупець перераховує Продавцю у строк до 30.04.2010 року включно;

-          1 068 208 грн. Покупець перераховує Продавцю в строк до 20.05.2010р."

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, оплату отриманого товару здійснив не в повному обсязі та з простроченням встановленого терміну сплати. Зокрема, 27.04.2010 року ним перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 200 000грн., 30.04.2010р. –113 000грн., 11.05.2010р. - 50 000грн. та 01.06.2010р. –300 000грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду не сплаченою залишалась заборгованість за отриманий товар в сумі 2 405 208 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в загальній сумі 1 075 000 грн., а саме: 20.07.2010р. –75 000грн.; 21.07.2010р. –500 000грн.; 27.07.2010р. –500 000грн. (належним чином засвідчені копії банківської виписки та платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Відтак, станом на день розгляду спору в суді,- 29.07.2010р. заборгованість ТзОВ "Агро-Рось" перед ПП "Аркада" за отриманий згідно договору №03/03-1 від 03.03.2010 року товар становить 1 330 208грн., які позивач і просить стягнути.

Відповідно до положень статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт отримання товару та часткове погашення його вартості відповідачем не заперечено, суму боргу за отриманий товар, станом на день проведення судового засідання, в розмірі 1 330 208 грн. визнано в повному обсязі, доказів сплати даної заборгованості суду не надано, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" заборгованості за отриманий товар в сумі 1 330 208 грн., згідно договору №03/03-1 від 03.03.10р. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України).

П.3.3 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання (платежу) визначеного п. 3.1 Договору, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 30% річних від простроченої суми.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 120 969,50грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами (30% річних), згідно якого суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 120 969,50 грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 4.2 Договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару визначених у п.3.1 Договору, покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 1% від загальної суми Договору, зазначеній в п.1.3, за кожен календарний день прострочки оплати Товару, за весь період прострочки оплати.

На підставі вищенаведеного, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню в сумі 2 025 017,28грн. за період з 01.05.2010 року по 05.07.2010 року.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, який проведений останнім відповідно до умов договору, суд вважає, що нарахування пені від суми договору, а не від суми прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, суперечить самій юридичній природі пені, як штрафної санкції та способу забезпечення зобов’язань.

Так, відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, особливістю пені є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене та беручи до уваги правову природу пені, як різновиду неустойки, а також те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені (з врахуванням термінів здійснення платежів та суми боргу), згідно якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 79 894 грн. 86 коп. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково,- на суму 79 894 грн. 86 коп. Позов в частині стягнення 1 945 122 грн. 42 коп. пені задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована безпідставно.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у Постанові №6/272-32/533 від 06.04.2010р.)

Окрім того, п.4.3 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару більш ніж на 5 календарних днів понад встановлений у п. 3.1 Договору строк, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві штраф у розмірі 25% від загальної вартості товару за Договором, визначеної у п.1.3 Договору.

На підставі вищенаведеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 767 052грн. штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що:

-          термін прострочення виконання грошового зобов'язання не є надмірно великим;

-          відповідачем частково погашено суму основного боргу (1 738 000грн.);

-          договором передбачено і пеню і штраф, а також збільшено встановлений законом розмір відсотків за користування коштами до 30 % річних;

-          застосування санкцій у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великим порівняно із сумою боргу;

-          відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт, а також те, що відповідач теж зазнав збитків, зокрема: завданих стихійним лихом, яке мало місце у липні 2009 року (1 607 520грн. збитків);

-          існування заборгованості держави по компенсації відсоткової ставки за залученими підприємствами агропромислового комплексу кредитами в сумі 1 027 739грн. (докази на підтвердження зазначеного знаходяться в матеріалах справи),

суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем до 50 %, що складатиме 383 526 грн. (767 052 грн. / 2 = 383 526 грн.)

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд задовольняє частково на суму 383 526 грн.

(Судом враховано, що аналогічної правової позицій дотримується і Вищий господарський суд України у Постанові №8/136-2844 від 22.06.2010р.)

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 13810,70грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 127,80 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеного судом в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України розміру штрафу).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 31973651) на користь Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, с. Високе, Харківський район, Харківська область (ідентифікаційний код 31465044):

- 1 330 208 грн. основного боргу;

- 79 894 грн. 86 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання;

- 120 969 грн. 50 коп. процентів за користування грошовими коштами;

- 383 526 грн. штрафу за порушення грошового зобов’язання;

- 13 938 грн. 50 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат

3. В задоволенні вимог щодо стягнення 1 945 122 грн. 42 коп. пені та 383 526 грн. штрафу за порушення грошового зобов'язання - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Накази видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –30.07.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя