Рішення № 10650368, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/146-48/22002.08.10 За позовомПриватної фірми "Ультра"

до1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Раритет"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес"

простягнення грошових коштів

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Поляков П.Л.

від відповідача 1:Трегубов С.В.

від відповідача 2:Мельниченко О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма "Ультра" (надалі –ПФ "Ультра") звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Раритет" (надалі –ЗАТ "СК "Раритет") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (надалі –ТОВ "Аеро-Експрес") про стягнення 239 085,00 грн. та зобов’язання визнати факт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 не виконуються умови договору страхування в частині виплати страхового відшкодування за договором №11-2008/629 від 17.04.2008 р. Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані невизнанням факту повної загибелі вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ "СК "Раритет" на користь ПФ "Ультра" страхове відшкодування у розмірі 224 881,47 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 р. скасовано, а справу №31/146 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Вказана постанова мотивована в т.ч. тим, що суди неналежним чином з'ясували фактичні обставини щодо страхування вантажу згідно п.2.3 контракту на постачання годинників № PER-2 від 25.04.2005 р. та наявність передбачених ст. 26 Закону України "Про страхування" підстав для відмови у страховій виплаті або страховому відшкодуванні.

За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. справу прийнято до провадження, присвоєно №31/146-48/220, розгляд справи призначено на 12.05.2010 р.

В судовому засіданні відповідачем 1 надані пояснення, в яких останній проти позову заперечує з огляду на таке:

-позивачем не надано доказів існування інших договорів страхування втраченого вантажу, а з визначених в контракті на постачання годинників умов поставки згідно ІНКОТЕРМС, відповідач припускає існування таких договорів страхування;

-позивачем не доведено існування майнового інтересу у втраченому вантажу та не доведено факт заподіяння збитків.

В судовому засіданні 12.05.2010 р. оголошено перерву до 02.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. розгляд справи відкладено до 16.06.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2010 р. розгляд справи відкладено до 21.07.2010 р. у зв’язку із неявкою позивача.

20.07.2010 р. через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав додаткові пояснення з урахуванням пояснень відповідача 1 та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.06.2010 р. не виконав.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. клопотання відповідача 1 задоволено, розгляд справи відкладено до 02.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, надав пояснення в яких проти позову заперечує. Вказує на те, що відповідно до укладеного між ним та позивачем договору було передбачено відповідальність сторін у рамках, визначених генеральними умовами TNT та діючим законодавством України. Генеральними умовами TNT встановлено порядок настання відповідальності відповідача-2 за втрату, пошкодження або затримку вантажу, відповідно до якого до правовідносин підлягає застосуванню Варшавська конвенція 1929 р. Генеральними умовами TNT було передбачено, що у разі перевезення відповідачем-2 цінних речей за дорученням клієнта, відповідальність за втрату, пошкодження або затримку зазначених цінних речей несе клієнт. Нормами чинного законодавства України та договору перевезення не було передбачено складення відповідачем-2 так званого комерційного акту про втрату вантажу, на чому наполягає позивач.

Представник відповідача 1 у судове засідання з'явився, надав лист ТОВ "Аеро-Експрес" №9-13926/08 від 25.06.2008р. з вхідною відміткою відповідача 1 №124 від 27.06.2008 р. Повідомив, що ЗАТ "СК "Раритет" на виконання Закону України "Про акціонерні товариства" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Раритет".

Відповідно до п. 1.3 Статуту відповідача 1, затвердженого в новій редакції рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол №25 від 04.06.2010 р.), Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Раритет" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Раритет".

Згідно із ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, відповідач 1 у справі –Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Раритет" має бути замінений правонаступником –Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Раритет" (надалі –ПрАТ "СК "Раритет").

У судовому засіданні 02.08.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між ПФ "Ультра" та ТОВ "Аеро-Експрес" –представником світової мережі TNT express у особі директора регіонального представництва у м. Харкові було укладено Договір перевезення №ХА-2007/152 Асс. №5873 (надалі –"Договір перевезення"), відповідно до розділу 1 якого відповідач-2 зобов‘язався надати послуги з доставки відправлень позивача до пункту призначення за адресою, що вказується у Транспортній накладній TNT у відповідності до Генеральних умов перевезень TNT (додаток 31 до Договору перевезення), а позивач зобов‘язався сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату у відповідності з узгодженими тарифами.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.5 Договору перевезення у рамках зазначеного договору під відправленням розуміється відправлення документального характеру або вантаж, який передано/прийнято до перевезення та який перевозиться за транспортною накладною TNT. Вантажем визнається відправлення не документального характеру, що транспортується повітряним чи наземним транспортом або щодо якого відбуваються операції, передбачені Договором перевезення (крім поштових відправлень, що перевозяться згідно з міжнародною поштовою угодою, і багажу, що перевозиться згідно з багажною квитанцією), підлягає митному оформленню, як у країні відправлення, так і у країні призначення (для експортних/імпортних відправлень) та може бути застраховано.

Відповідно до п. 3.1 Договору перевезення відповідач-2 зобов‘язався організовувати та виконувати експрес-перевезення або надавати послуги спеціального сервісу у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезень TNT та положень Договору перевезення (п. 3.1.1), забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення позивачу за адресою, що вказана у Транспортній накладній TNT (п. 3.1.2), видавати відправлення позивачу за адресою, що вказана у Транспортній накладній TNT. Факт одержання відправлення фіксується підписом позивача у листі доставок відправлень (п. 3.1.3).

Згідно з розділом 4 Договору перевезення позивач зобов‘язався здійснити оплату послуг впродовж 7 банківських днів з дати виставлення рахунків і актів виконаних робіт та повернути підписаний примірник акту виконаних робіт відповідачу-2 впродовж 7 банківських днів з моменту його отримання (п. 4.1); розрахунок за надані послуги проводиться в національній валюті України на підставі тарифів і діючих надбавок за курсом Національного банку України на день прийому відправлення до перевезення (п. 4.2); оплата Позивачем вартості експрес-перевезення імпортних відправлень в Україну і відправлень в межах України, коли позивач є одержувачем відправлення та послуг спеціального сервісу здійснюється на умовах 100% передплати; відповідач-2 надає позивачу рахунок, після сплати якого (зарахування коштів на поточний рахунок відповідача-2) відправлення доставляється за місцем призначення, що вказане у Транспортній накладній TNT (п. 4.3).

Пунктом 5.1 Договору перевезення встановлювалося, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язань за Договором перевезення, сторони несуть відповідальність, передбачену Генеральними умовами перевезень TNT та чинним законодавством України.

01.04.2008 р. позивачем та відповідачем-2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору перевезень, відповідно до якої сторони домовилися вважати таким, що втратив чинність, додаток №2 до Договору перевезення (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами "Глобал Експрес"), додаток №3 до Договору (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами "Економ Експрес" з оплатою в Україні), додаток №4 (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами "Глобал Експрес" з оплатою в Україні), додаток №5 (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами "Економ Експрес" з оплатою в Україні) та погодилися застосовувати для розрахунків за послуги TNT з перевезень експортно-імпортних відправлень послугами "Глобал" та "Економ" тарифи, викладені у додатках №№1-3 до Додаткової угоди №1.

17.04.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір страхування на одне перевезення №11-2008/629 (надалі –"Договір страхування").

Пунктом 3 Договору страхування було визначено вантаж, що перевозиться: годинники "Perrelet", вагою брутто 3 100 кг., упаковані у картонний ящик.

Пунктом 6 Договору страхування було визначено умови страхування: від усіх ризиків на випадок пошкодження, знищення або нестачі під час перевезення відповідно та на умовах "Правил добровільного страхування вантажів та багажу" №11-02 від 10.06.2002 р.

Пунктом 7 Договору страхування сторони домовилися про застосування безумовної франшизи у розмірі 1%.

Пунктом 8 Договору страхування страхову суму було визначено у сумі 245285,27грн., страховий тариф –1 226, 43 грн.

Термін дії Договору страхування згідно з п. 9 було встановлено з 17.04.2008 р. до 01.05.2008 р.

Заявою на страхування вантажу визначені реквізити заявника (п.1), опис та вартість вантажу –годинний наручні "Perrelet", загальною вартістю 48 475,35 швейцарських франків, реквізити документа, що є підставою визначення вартості вантажу –контракт PER-2 від 25.04.2005 р., інвойс 61800208 від 17.04.2008 р. (п.2), визначений номер накладної TNT 313029345, Швейцарія (п.3), визначено вантажовідправника (п.4), вид пакування (п.6), засіб перевезення (п.7).

Розділом 11 Договору страхування було встановлено порядок виплати страхового відшкодування, відповідно до якого оплата страхових відшкодувань здійснюється по страхових випадках, визначених у Договорі страхування (п. 11.1.1). Страхове відшкодування виплачується відповідачем-1 на підставі заяви позивача на проведення страхової виплати та страхового акту протягом 5 робочих днів після отримання всіх необхідних документів по страховому випадку (п. 11.1.2). відповідач-1 має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, коли: позивачем вчинені навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку (п. 11.1.3.1), позивач повідомив свідомо неправдиві відомості про об‘єкт страхування (п. 11.1.3.2), позивач несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку без поважних на це причин або створив відповідачу-1 перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 11.1.3.3), позивач не виконав своїх обов‘язків за Договором страхування (п. 11.1.3.4), позивач отримав повне відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (п. 11.1.3.5), а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 11.1.3.6).

Згідно з п. 11.1.5 Договору страхування рішення про відмову у виплаті страхових відшкодувань приймається відповідачем-1 у строк, не більше 5 робочих днів з дня представлення позивачем необхідних документів і відомостей про настання страхового випадку.

17.04.2008 р. відповідачем-2 було виставлено позивачу рахунок №РАС-02766 на оплату послуг з документального оформлення договору страхування та виплату страхової премії на суму 1 471,71 грн. з ПДВ. Оплата страхової премії не заперечується відповідачем 1.

17.04.2008 р. за авіавантажною накладною TNT №313029345 на адресу позивача з Швейцарії фірмою Montres Perrelet SA було відправлено 13 ручних годинників, які було придбано позивачем на підставі Контракту з фірмою Montres Perrelet SA на постачання годинників №PER-2 від 25.04.2005 р. (надалі –"Контракт"), додаткової угоди від 15.04.2008 р. на загальну суму 48 475,35 швейцарських франків (надалі –"Вантаж").

З додаткової угоди та специфікації до Контракту, які укладені 15.04.2008 р. (а.с. 46-48 т.1) вбачається, що вартість Вантажу становить 227 153,00 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру серії 12 ААА3 083599 позивачем сплачено за страхування вантажу 1471,71 грн., що відповідає погодженій в п. 8 Договору страхування сумі страхового платежу.

29.04.2008 р. листом №8 позивач повідомив відповідача-2 про те, що Вантаж позивачем отримано не було та просив повідомити про стан Вантажу.

30.04.2008 р. позивачем було направлено відповідачу-1 заяву, якою відповідача-1 було повідомлено про неотримання Вантажу позивачем.

16.05.2008 р. позивачем було направлено на адресу відповідача-1 заяву, якою позивач просив здійснити страхове відшкодування за втрату Вантажу у сумі 245 285,27 грн. До вказаної заяви додані копії Договору страхування, Контракту, авіа накладної, інвойсу, Договору перевезення.

Зазначена заява з доданими документами була отримана відповідачем-1 20.05.2008 р., що визнається відповідачем-1 в листі (а.с.65-66 т. 2), запереченні на позов (а.с. 56-58 т.1), витягу з журналу вхідної кореспонденції (а.с. 61 т.1) та відміткою на листі, який надано відповідачем-1 (а.с. 62 т.1).

Листом №227 від 06.06.2008 р. відповідач-1 просив позивача для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування надати наступні документи: повідомлення про настання страхового випадку, комерційний акт, підписаний позивачем та відповідачем-2, документ, що підтверджує сплату позивачем страхового платежу за Договором страхування, документи, що доводять майновий інтерес позивача в застрахованому вантажі на момент настання страхового випадку і обґрунтованість вартості вантажу та страхової суми, повідомити про всі існуючі договори страхування Вантажу та надати копії таких договорів, листування з відповідачем-1 стосовно загубленого Вантажу.

Листом №228 від 06.06.2008 р. відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з заявою надати такі документи: документ, який підтверджує, що перевізник отримав вантаж у перевезення; акт огляду відправлення; документ, що підтверджує сплату ПФ "Ультра" страхового платежу до каси або на поточний рахунок ТОВ "Аеро-Експрес".

Листом №9-13926/08 від 25.06.2008 р. ТОВ "Аеро-Експрес" у відповідь на лист №228 від 06.06.2008 р. підтвердило факт прийняття Вантажу до перевезення та те, що Вантаж на територію Україну не надходив. До листа додано копію авіанакладної та витяг з банківського рахунку про надходження страхового платежу. Лист отримано відповідачем-1 27.06.2008 р. (вх. №124), що підтверджується наданою копією вказаного листа, наданого представником відповідача-1 в судовому засіданні 02.08.2010 р.

Позивач звернувся до відповідача-2 з претензією (а.с.22-23 т.1), якою вимагав надати йому комерційний акт про втрату Вантажу.

26.06.2009 р. листом №480 відповідачем-1 було повідомлено позивача про розгляд документів та витребувано у позивача письмове повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку з зазначенням обставин події та розміру збитку, оригінал листа відповідача-2 про підтвердження факту втрати Вантажу, документів, які підтверджують факт втрати Вантажу, документів, які підтверджують факт передачі Вантажу перевізнику, митну декларацію на Вантаж, документ щодо оплати позивачем страхового платежу, документи, що доводять майновий інтерес позивача у застрахованому Вантажі, окрему специфікацію на постачання Вантажу, сертифікат походження Вантажу, виданий ТПП Швейцарії, документи на підтвердження розміру прямих збитків, інформацію про існуючі договори страхування Вантажу, оригінали всіх документів, наданих раніше.

Листом №9-16690/08 від 08.10.2008 р. (а.с.24 т.1) відповідач-2 повідомив позивача про те, що у зв‘язку з ненадходженням на територію України відправлення Вантажу акт огляду відправлення та будь-який інший комерційний акт не складався.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 грошового зобов’язання по виплаті страхового відшкодування, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 224 881,47 грн. В частині вимог до відповідача-2 спір виник у зв’язку із існуванням, на думку позивача, підстав для визнання відповідачем-2 факту повної загибелі вантажу.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем-1 є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи (Договір страхування, заявка на страхування вантажу) підтверджується приймання відповідачем-1 у страхування вантажу –годинники наручні Perrelet, загальною/дійсною вартістю 48 475,35 швейцарських франків, які відправлялися за авіанакладною 313029345WW, від Montres Perrelet SА (Швейцарія) на користь ПФ "Ультра" згідно контракту PER-2 від 25.04.2005 р. та інвойсу 61800208 від 17.04.2008 р., перевізник ТОВ "Аеро-Експрес". При цьому Договором страхування визначено датою відправлення 17.04.2008 р., а датою прибуття –01.05.2008 р. Також квитанцією (а.с.37 т.1) та листом відповідача-2 №9-13926/08 від 25.06.2008 р. (а.с.25 т.1) підтверджується сплата позивачем страхової премії.

При цьому суд відзначає, що за умовами Договору страхування було застраховано не відповідальність перевізника (відповідача-2), а безпосередньо Вантаж "від усіх ризиків" на випадок пошкодження, знищення або нестачі під час перевезення відповідно та на умовах "Правил добровільного страхування вантажу та багажу" №11-02 від 10.06.2002 р. (надалі –"Правила") (п.6 Договору страхування).

Пунктом 3.1 Правил визначено, що у разі укладання договору страхування за типом "з відповідальністю за всі ризики" в межах страхової суми, відшкодовується при дотриманні інших умов Правил, збитки від пошкоджень або повного знищення всього або частини вантажу, що виникли з будь-якої причини, за винятком випадків, зазначених в п.п. 4.1, 4.2, 4.4-4.6 Правил.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із п. 1.22 Правил кражею, пропажею, недопоставкою є неприбуття всього вантажу чи його частини (частин) або цілих місць вантажу в порт чи пункт призначення.

Пунктом 1.33 Правил визначено, що втрата вантажу –збитки, понесені внаслідок недопоставки вантажу за різними причинами, захоплення вантажу чи його дійсної вартості.

Умовами Договору страхування та заявки на страхування вантажу було передбачено страхування Вантажу згідно авіанакладної 313029345WW.

З графи 7 авіанакладної 313029345WW вбачається, що Вантаж було прийнято до перевезення (п.1.26 Правил) 17.04.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Вантаж не було видано одержувачу (позивачу) протягом встановлено строку, а тому такий Вантаж вважається втраченим з 17.05.2008 р., а відтак згідно Договору страхування та п.п. 1.22, 1.33, 3.1 Правил має місце страховий випадок за Договором страхування.

Позивач на виконання ч. 5 ст. 21 Закону України "Про страхування" та п.п. 10.2.5 Договору страхування повідомив відповідача-1 про страховий випадок та надав копію Договору страхування, Контракту, авіанакладної, інвойсу, Договору перевезення. Зазначений лист було отримано відповідачем-1 20.05.2008 р., що визнається відповідачем-1 в листі (а.с.65-66 т. 2), запереченні на позов (а.с. 56-58 т.1), витягу з журналу вхідної кореспонденції (а.с. 61 т.1) та відміткою на листі, який надано відповідачем-1 (а.с. 62 т.1).

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п.11.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється по страховим випадкам, зазначеним в Договорі.

Згідно із п. 11.2 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком (відповідач-1) на підставі заяви страхувальника (позивач) на проведення страхової виплати та страхового акту протягом 5 робочих днів після отримання всіх необхідних документів.

При цьому відповідач-1 ототожнює зміст п.11.2 Договору в частині документів, які має надати страхувальник по змісту словосполучення "всіх необхідних документів", з приписами п.16.1 Правил.

Проте суд відзначає, що положення п.16.1 Правил визначають перелік документів на підставі яких страховиком проводиться страхове відшкодування, а такий перелік містить в т.ч.:

-          страховий акт (п.16.1.3) –документ, який складається безпосередньо страховиком, і не може бути наданий страхувальником;

-          страховий поліс та заява страхувальника (п.п.16.1.1, 16.1.2) –документи, які наявні у страховика, оскільки поліс (договір) складається за участі страховика, а заява подається страховику та зберігається у нього.

Тобто, положення п.16.1 Правил визначають перелік документів на підстав яких страховиком приймається рішення про виплату страхового відшкодування та включає в себе як документи, які наявні у страховика, так і документи, які мають бути подані страхувальником.

В той же час п.16.12 Правил визначає (деталізує) документи, які мають бути надані страхувальником при настанні страхової події –всі документи, що підтверджують настання страхового випадку і розмір завданих збитків.

Тобто, в розумінні п.11.2 Договору страхування до обов’язків страхувальника входить подати заяву та документи, що підтверджують настання страхового випадку і розмір завданих збитків, оскільки інші передбачені п.16.1 Правил документи, що необхідні для прийняття страховиком рішення, у нього наявні.

Враховуючи вид спірного страхового випадку, то згідно із положеннями ч.2 ст. 919 Цивільного кодексу України та п.п. 1.22, 1.33 Правил втрата вантажу підтверджується фактом його відправлення (авіанакладна) та тим, що такий вантаж не було доставлено у визначений строк. При цьому суд відзначає, що вимога страховика надати йому комерційний акт є безпідставною, оскільки положення чинного законодавства не передбачають складання комерційного акту у таких випадках.

Положення п.16.6.3 Правил не застосовуються в даному випадку, оскільки доказів втрати Вантажу разом із транспортним засобом сторонами не надано.

Відповідно до п.1.44 Правил під збитком необхідно розуміти втрати страхувальника в грошовій формі внаслідок настання страхового випадку. Тобто, термін "збитки", який використовується в Правилах тлумачиться згідно п.1.44 Правил, а не в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

В даному випадку із Контракту на постачання годинників від 25.04.2005 р. та інвойсу №61800208 (а.с. 26-34 т.1), посилання на які було зроблено в заяві на страхування вантажу, як підставу визначення застрахованого вантажу та його дійсної вартості, вбачається, що позивач в момент передачі Вантажу до перевезення (17.04.2008 р.) набув право власності на визначені годинники на суму 48 475,35 швейцарських франків.

Зазначена обставина також підтверджується аффідавітом, який підписано Марком Бернхартом (згідно виписки з торгового реєстру є уповноваженим керуючим АТ "Perret"), посвідченого нотаріусом кантону Берн 06.04.2009 р. (а.с. 55-60 т.2).

З огляду на визначене п. 1.44 Правил значення терміну "збитки", яке застосовується в Правилах, суд вважає, що надані страхувальником Контракт від 25.04.2005 р. та інвойс №61800208, отримання яких не заперечується відповідачем-1 (а.с. 65-66 т.2), є достатніми документами, які підтверджують втрати позивача (втрата належного позивачу майна –годинники) та підтверджують грошовий розмір таких втрат (в даному випадку придбання товару здійснювалося у його виробника).

Твердження відповідача 1 (лист №227 від 06.06.2008 р. (а.с. 64 т.1) та лист (а.с. 65-66 т.2)) про необхідність надання позивачем додаткових документів судом відхиляється з огляду на таке:

-          письмове повідомлення про настання події, проте заява була відправлена та отримана відповідачем-1 20.05.2008 р.;

-          оригінал листа ТОВ "Аеро-Експрес" від 27.05.2009 р. №9-24339/09 про втрату вантажу, проте з тексту листа вбачається, що страховиком отримано засвідчену копію такого листа, а аналогічний лист від ТОВ "Аеро-Експрес" (№9-13926/08 від 25.06.2008 р. надійшов безпосередньо страховику 27.06.2008 р.);

-          документом, який підтверджує передачу вантажу перевізнику є авіанакладна (відмітка в графі 7), яка була отримана відповідачем-1 20.05.2008 р.;

-          складання митної декларації у випадку ненадходження вантажу на територію України не передбачена, а Правила чи договір не визначають необхідність подання такого документу;

-          документ, що підтверджує сплату страхового платежу надано листом ТОВ "Аеро-Експрес" (№9-13926/08 від 25.06.2008 р. надійшов безпосередньо страховику 27.06.2008 р.);

-          документом, що доводить майновий інтерес страхувальника є Контракт та інвойс;

-          подача специфікації не передбачена Контрактом чи договором;

-          документом, який підтверджує факт та розмір прямих збитків є Контракт та інвойс, а поняття терміну "збитки" міститься в п. 1.44 Правил;

-          доказів укладання інших договорів страхування матеріали справи не містять;

-          подача оригіналів документів не передбачена ні умовами Договору страхування, ні Правилами.

Судом встановлено, що ТОВ "Аеро-Експрес" (перевізник) листом №9-13926/08 від 25.06.2008 р. (отримано відповідачем-1 27.06.2008 р. за вхідним №124) офіційно повідомило про втрату вантажу, а також додатково надало копії авіанакладної та докази сплати страхової премії.

З таких обставин, з моменту отримання вказаного листа ПрАТ "СК "Раритет" мало всі достатні документи для прийняття рішення та здійснення страхового відшкодування за Договором страхування.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 11.2 Договору страхування проведення страхової виплати та складання страхового акту мало бути здійснене протягом 5 робочих днів, тобто до 07.07.2008 р. (28-30.06, 05-06.07 –неробочі дні). При цьому суд відзначає, що строк, визначений в п.11.1 Договору є спеціальним по відношенню до загального строку, визначеного п. 16.12 Правил. Крім того, невиконання страховиком свого обов’язку по складанню страхового акту, за наявності підстав для проведення страхового відшкодування, не звільняє його від обов’язку провести страхове відшкодування у визначений Договором страхування строк.

Відповідачем-1 не доведено, а матеріали справи не містять передбачених ст. 991 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про страхування", п. 11.3 Договору страхування та Правилами підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Посилання відповідача-1 на укладений Контракт постачання годинників від 25.04.2005 р., відповідно до п. 2.3 якого умовами поставки товару визначено CIP відповідно до ІНКОТЕРМС, як на підставу відмови в позові, судом відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС під терміном CIP необхідно розуміти фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення). За умовами терміна CIP на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, сторонами доказів укладання компанією "Perret SA" договору страхування Вантажу не надано. З аффідавіту, який підписано Марком Бернхартом (згідно виписки з торгового реєстру є уповноваженим керуючим АТ "Perret"), посвідченого нотаріусом кантону Берн 06.04.2009 р. (а.с. 55-60 т.2) вбачається, що договір страхування вантажу не укладався.

Тобто, фактично твердження відповідача-1 про існування іншого договору страхування є припущенням, яке ґрунтується на належному виконанні сторонами Контракту його умов. Оскільки зазначене припущення не підтверджене жодними доказами в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, то суд вважає недоведеним твердження про існування інших договорів страхування.

Також судом відхиляються заперечення відповідача-1 про недоведення майнового інтересу з посиланням на необхідність проведення позивачем розрахунків за отримані у власність годинники. Суд відзначає, що згідно Правил страхувальник має подати документи, які підтверджують розмір його збитків. При цьому, поняття збитків, яке застосовується в Правилах міститься в п.1.44 Правил та не є тотожним з поняттям збитків, закріпленим ст. 22 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, відповідно до п.1.44 Правил під збитком необхідно розуміти втрати страхувальника в грошовій формі внаслідок настання страхового випадку, а матеріалами справи підтверджується набуття Вантажу у власність (в момент передачі вантажу до перевезення, 17.04.2008 р.) та його втрату, а тому втратою страхувальника в грошовій формі (тобто, грошовий еквівалент втрати) є дійсна вартість такого вантажу.

За таких обставин, ПрАТ "СК "Раритет" зобов’язано було до 07.07.2008 р. сплатити на користь ПФ "Ультра" страхове відшкодування за Договором перевезення.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, який підлягав сплаті на користь страхувальника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.16.6.8 Правил якщо вантаж чи його частина/частини викрадені, пропали або недоставлені, сума страхового відшкодування визначається як різниця між підтвердженою документально вартістю вантажу і вартістю частини вантажу, що залишилася, і визначається на підставі аварійного сертифікату чи акту експертизи. Із суми страхового відшкодування вираховується відповідна безумовна франшиза.

При цьому суд відзначає, що визначення вартості частини вантажу, що залишилася, і визначається на підставі аварійного сертифікату чи акту експертизи, здійснюється у випадку якщо викрадено, пропала або недоставлена частина вантажу, і відповідно інша частина (яка оцінюється) залишилася. У випадку повного викрадення, пропажі або недоставляння вантажу за відсутності вартості частини вантажу, що залишилася, сума страхового відшкодування визначається з підтвердженої документальної вартості вантажу.

Згідно п.7.1, 7.2 Правил страхова сума –грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми встановлюється за згодою страхувальника та страховика під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, виходячи з страхової вартості вантажу, яка підтверджується документально.

Пунктом 7.3 Правил передбачено, що страховою сумою для вантажу, що перевозиться в рамках торгівельних контрактів, може бути об'явлена сума контракту.

Пунктом 8 Договору перевезення сторонами визначено страхову суму вантажу у розмірі 245 285,27 грн., а в заявці, Контракті та інвойсі міститься вартість вантажу у розмірі 48 475,35 швейцарських франків (245 293,32 грн. за курсом на момент укладання Договору страхування; 231 812,23 грн. за курсом станом на момент визнання вантажу втраченим). Згідно додаткової угоди та специфікації до Контракту, що укладені 15.04.2008 р. вартість Вантажу становить 227 153,00 грн., що не перевищує визначений судом розмір вартості вантажу за курсом швейцарського франку.

За змістом ст. 9 Закону України "Про страхування", п. 7 Договору страхування та п.7.7.6 Правил розмір страхового відшкодування зменшується на суму франшизи, яка становить 1% від страхової суми –245 285,27 грн. * 1% = 2 452, 85 грн.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який ПрАТ "СК "Раритет" повинно було сплатити на користь ПФ "Ультра" не пізніше 07.07.2008 р. становить 224700,15 грн. (227153грн. –2 452,85 грн.)

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 224 700,15 грн. на підставі Договору страхування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПрАТ "СК" Раритет" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПФ "Ультра" про стягнення з ПрАТ "СК" Раритет" суми страхового відшкодування у розмірі 224 700,15 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 181,32грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем невірно обчислено розмір франшиза, який згідно п.7.7.6 Правил обчислюється від страхової суми по Договору страхування, а не від суми страхового відшкодування, яке підлягає до виплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4 092,84 грн. за прострочення по виплаті суми страхового відшкодування у період з 23.05.2008 р. по 27.11.2008 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 08.07.2008 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно із п. 10.5.2 Договору страхування якщо страхове відшкодування не виплачене страховиком в установлений термін без достатніх на це підстав, страховик виплачує пеню у розмірі 0,01% від розміру належного до сплати страхового відшкодування.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені, починаючи з встановленої судом дати з якої відповідач-1 вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання (08.07.2008 р.) по визначену позивачем дату закінчення періоду нарахування пені (27.11.2008р.), виходячи із встановленої судом суми страхового відшкодування (224700,15 грн.) по визначеній в Договорі страхування ставці (0,01% в день).

За перерахунком суду розмір пені становить 3 213,21 грн. Пеня в іншій частині нарахована безпідставно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6746,44грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період червень-жовтень 2008 року та 3% річних у розмірі 3 364,00грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 23.05.2008 р. по 27.11.2008 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовується за невиконання грошових зобов’язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов’язання" книги п’ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов’язань, тобто до порушення грошових зобов’язань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов’язання –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509, 991 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та Договору страхування у ПрАТ "СК "Раритет" виникло зобов’язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування.

Тобто, має місце правовідношення в якому ПрАТ "СК "Раритет" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ПФ "Ультра" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування, яке за змістом правовідношення є грошовим, ПрАТ "СК" Раритет" у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Право кредитора згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з обставин, наведених при розрахунку пені (дата з якої боржник вважається таким, що прострочив, сума заборгованості).

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 4 943,40 грн., а 3 % річних –2 641,00 грн. Інфляційні втрати та 3% річних в іншій частині нараховані неправильно.

Вимога позивача до відповідача-2 в частині зобов’язання визнати факт повної загибелі вантажу не підлягає задоволенню судом, оскільки ні чинне законодавство, ні Договір перевезення не передбачають обов’язку відповідача-2 до вчинення відповідних дій, а приписи ст. 919 Цивільного кодексу України пов'язують факт втрати вантажу з його неприбуттям у пункт призначення, а не визнанням перевізником цього факту. Відсутність вказаного обов’язку унеможливлює задоволення позову про спонукання особи до вчинення відповідної дії.

За таких обставин, позовні вимоги ПФ "Ультра" про стягнення з ПрАТ "СК "Раритет" суми страхового відшкодування у розмірі 224 700,15 грн., пені у розмірі 3 213,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 943,40грн. та 3% річних у розмірі 2 641,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом. В задоволенні позову в іншій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в т.ч. витрати на оплату державного мита за подачу касаційної скарги (враховуючи фактичні витрати, які підлягали сплаті при подачі такої скарги).

На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача-1 –Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Раритет" правонаступником –Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія " Раритет".

2.Позовні вимоги Приватної фірми "Ультра" задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Раритет" (01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, 28, літ. А; ідентифікаційний код 30407332) на користь Приватної фірми "Ультра" (61120, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 23, кв. 190; ідентифікаційний код 22707059) суму страхового відшкодування у розмірі 224 700 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот) грн. 15 коп., пеню у розмірі 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 943 (чотири тисячі дев’ятсот сорок три) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 2641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 3 550 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 38 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко