Рішення № 10650365, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/30126.07.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Український страховий капітал"

доПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

відповідача:1. Сароля Сергія Борисовича

2. Повного товариства "Скарбниця-ломбард"

позивача:3. Полтавської обласної корпорації по виробничому і матеріально-технічному забезпеченню АПК "Облагропостач"

4. Ківшика Петра Андрійовича

простягнення 21 162,14 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:не з'явився

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився

від третьої особи 3:не з'явився

від третьої особи 4:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Український страховий капітал" (надалі –ЗАТ "УСК") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 21 162,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ "УСК" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №ТР08-089/0198 від 29.08.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Ніссан, реєстраційний номер ВІ 8855 АВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу –автомобіля Форд, реєстраційний номер АА 2855 ВТ, працівником якого скоєно ДТП, застрахована ЗАТ "Просто-страхування" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/9210143), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Сароля Сергія Борисовича, призначено розгляд справи на 02.06.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Повне товариство "Скарбниця-ломбард", розгляд справи відкладено до 23.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Полтавську обласну корпорацію по виробничому і матеріально-технічному забезпеченню АПК "Облагропостач" та Ківшика Петра Андрійовича, розгляд справи відкладено до 26.07.2010 р.

12.07.2010 р. до канцелярії суду від третьої особи 1 та третьої особи 2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких останні проти позовних вимог не заперечують та просять проводити розгляд справи за відсутності їх представників.

26.07.2010 р. до канцелярії суду від третьої особи 3 та третьої особи 4 надійшли письмові пояснення по справі, в яких останні проти позовних вимог не заперечують та просять проводити розгляд справи за відсутності їх представників.

В судове засідання представник позивача, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, не з'явився.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, надіславши на адресу суду вказані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09780851 від 17.05.2010 р., отримане відповідачем 21.05.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6242504 від 22.06.2010 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на поштову адресу відповідача (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 65), що вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні 23.06.2010 р. представник позивача надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6242504 від 22.06.2010 р., з якого вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Просто-страхування" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування".

Згідно із ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, позивач у справі –Закрите акціонерне товариство "Просто-страхування" має бути замінений правонаступником –Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (надалі –ПрАТ "Просто-страхування").

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, а пояснення представника були заслухані у попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.07.2010 р. оголошено рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 р. між ЗАТ "УСК" та Полтавською обласною корпорацією по виробничому і матеріально-технічному забезпеченню АПК "Облагропостач" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №ТР08-089/0198 (надалі –"Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем Ніссан, реєстраційний номер ВІ 8855 АВ.

Згідно із розділом 15 Договору страховими випадками за Договором є, зокрема, пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок ДТП.

21.01.2009 р. о 12 год. 10 хв. в м. Києві, на перехресті вул. Ломоносова і пров. Коломиївського було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Ніссан, реєстраційний номер ВІ 8855 АВ, під керуванням Ківшика П.А. та автомобіля Форд, реєстраційний номер АА 2855 ВТ, під керуванням Сароля С.Б., внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В даному випадку ДТП сталося з вини обох водіїв, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2009 р. у адміністративній справі №3-1543/09 2009 рік, відповідно до якої Ківшика П.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.04.2009 р. у адміністративній справі №3-4887/09, відповідно до якої встановлено вину Сароля С.Б. у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Тобто, Голосіївським районним судом міста Києва встановлено вчинення адміністративного правопорушення обома учасниками ДТП.

Відповідно до висновку спеціаліста №056 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 05.02.2009р. судовим експертом-автотоварозвнавцем Ковелем І.М. (свідоцтво №1574, видане Фондом державного майна України 29.07.2002 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ніссан, р.н. ВІ 8855 АВ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 169 660,94 грн.

Відповідно до висновку спеціаліста №056-1 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості залишків транспортного засобу після ДТП, складеного 25.02.2009р. судовим експертом-автотоварозвнавцем Ковелем І.М. (свідоцтво №1574, видане Фондом державного майна України 29.07.2002 р.) ринкова вартість залишків автомобіля Ніссан, р.н. ВІ 8855 АВ складає 59 987,61 грн.

На підставі страхового акту №ТР/00/042-09, затвердженого 16.07.2009 р., та розрахунку розміру страхового відшкодування (додаток до страхового акту), позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 42 384,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 06.08.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ЗАТ "УСК" перейшло в межах суми 42 384,29 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки УДАІ ГУМВС України в місті Києві вбачається, що транспортний засіб –автомобіль Форд, р.н. АА 2855 ВТ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Ніссан, належить Повному товариству "Скарбниця-ломбард" та знаходився під керуванням Сароля С.Б.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ДТП, в результаті якого було заподіяно шкоду автомобілю Ніссан, р.н. ВІ 8855 АВ, сталося з вини як водія, власника автомобіля Ніссан (страхувальник за Договором), так із вини Сароля С.Б.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Таким чином, розмір частки відшкодування завданої власнику автомобіля Ніссан шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.

При визначенні цього розміру суд виходить із безпосереднього змісту постанов Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.2009 р. у адміністративній справі №3-1543/09 2009 року та від 29.04.2009 р. у адміністративній справі №3-4887/09, а також приймає до уваги той факт, що Голосіївським районним судом міста Києва встановлено вину обох учасників у вчинені правопорушень, передбачених однією статтею КУпАП (ст. 124 КУпАП).

Отже, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування шкоди, заподіяної Полтавській обласній корпорації по виробничому і матеріально-технічному забезпеченню АПК "Облагропостач" з вини Сароля С.Б. становить 50 відсотків. Учасниками судового процесу не надано обґрунтованих пояснень стосовно іншого ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 29.04.2009 р. у адміністративній справі №3-4887/09 вбачається, що Сароль С.Б. на момент скоєння ДТП працював на посаді водія ПТ "Скарбниця-ломбард".

Вина Сароля С.Б. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна автомобілю Ніссан, р.н. ВІ 8855 АВ, внаслідок експлуатації автомобіля Форд, р.н. АА 2855 ВТ повинна відшкодовуватися ПТ "Скарбниця-ломбард" у розмірі 50%.

Цивільно-правова відповідальність власника (ПТ "Скарбниця-ломбард"), за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Форд, реєстраційний номер АА 2855 ВТ, застрахована ПрАТ "Просто-страхування" згідно із полісом №ВВ/9210143.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/9210143) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 02.11.2008 р. (00:00) по 01.11.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВВ/9210143 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ПТ "Скарбниця-ломбард", а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Саролем С.Б. автомобіля Форд була застрахована ПрАТ "Просто-страхування".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/9210143) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –0,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ніссан з урахуванням фізичного зносу, становить 169 660,94 грн., до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 42 384,29 грн. (розмір виконаного зобов’язання по виплаті страхового відшкодування), а ступінь вини Сароля С.Б. у скоєнні ДТП становить 50%.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №1160 від 02.12.2009 р., отримання якої не заперечується відповідачем, та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду у розмірі 21162,14грн.

Враховуючи визначені полісом № ВВ/9210143 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивач, а також встановлену судом ступінь вини Сароля С.Б., відповідач був зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 21 192,14 грн. (42 384,29грн. –розмір виконаного зобов’язання по виплаті страхового відшкодування * 50%).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача суми страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ "Просто-страхування" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування заявлена у меншому розмірі ніж встановлено судом, то за відсутністю підстав для виходу за межі позовних вимог –задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі –21162,14грн.

За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ "УСК" про стягнення з ПрАТ "Просто-страхування" суми страхового відшкодування у розмірі 21 162,14 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Закритого акціонерного товариства "Український страховий капітал" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Закритого акціонерного товариства "Український страховий капітал" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, Н.П. №43; ідентифікаційний код 23707357) суму страхового відшкодування у розмірі 21 162 (двадцять одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 14коп., державне мито у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 62 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко