Рішення № 10650309, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/33402.08.10 «2»серпня 2010 р.Справа № 14/334 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/334

за позовомДержавної екологічної інспекції в Київській області

доВідкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

простягнення 163003,76 грн.

за участю представників сторін від прокуратури- не з'явився від позивача- Якимець О.В.

від відповідача ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державна екологічна інспекція в Київській області звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (надалі –ВАТ "Київспецтранс") про стягнення 163003,76 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було виявлено та зафіксовано перевищення рівня граничнодопустимої концентрації нафтопродуктів, хлоридів, сульфатів та фосфатів, що є забрудненням землі. Такими діями відповідач порушив положення ст. 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У зв’язку з виробничою необхідністю ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. розгляд справи призначено на 09.07.2010 р.

У зв’язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи 09.07.2010 р. не відбувся.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. судове засідання призначено на 02.08.2010 р.

У судове засідання 02.08.2010 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наказом Державної екологічної інспекції в Київській області № 280 від 25.05.2009 р. на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Мінприроди України № 548 від 19.12.06 р., зареєстрованого в Мінюсті України 13.02.2007 р. за № 120/13387 з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, відряджено начальника відділу інструментально-лабораторного контролю –старшого державного інспектора, державних інспекторів з ОНПС Київської області для перевірки стану виконання наданих приписів, перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, ПТПВ № 5 ВАТ "Киїспецтранс".

Як вбачається з матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області, в присутності головного інженера було проведено перевірку отримання вимог природоохоронного законодавства. Під час перевірки було відібрано проби ґрунтів, про що складено акт Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 р.

Відділом інструментально-лабораторного вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів (за відібраними пробами), що зафіксовано протоколом Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 р.

Під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що ґрунти, проби яких відібрано, містять перевищення рівня граничнодопустимої концентрації нафтопродуктів, хлоридів, сульфатів та фосфатів, що є забрудненням землі.

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що площа забруднених земельних ділянок становить 1200 кв. м. (проба № 1-900 кв. м. та проба № 2-300 кв. м.).

Згідно розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельних ресурсів ПТПВ № 5 ВАТ "Київспецтранс" здійсненого відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засмідченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженого наказом Мінприроди України від 27.10.1997 р. № 171, зазначеними діями заподіяно матеріальні збитки на суму 163003,76 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 42 від 07.04.2010 р. про відшкодування збитків у сумі 163003, 76 грн., проте, останній не відреагував на претензію.

Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги не визнає повністю. Відповідач вважає, що протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів є недійсним.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання.

Згідно ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 211 Земельного кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (далі –Роз’яснення) визначено, що відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень, господарському суду, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Надані відповідачем докази не спростовують відомостей, що містяться в акті відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 р. та протоколі Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 р.

За таких обставин, відповідачем не спростовано наявності порушення природоохоронного законодавства.

Отже, із наданих матеріалів вбачається протиправна поведінка відповідача, про що свідчить, зокрема, акт відбору проб ґрунтів № 03-05-09 від 28.05.2009 р. та протокол № 03-06-09 від 10.06.2009 р. В свою чергу відповідачем не доведено відсутність своєї вини та не спростовано складу правопорушення.

Доказів сплати позивачу збитків, завданих державі, в сумі 163003,76 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 163003,76 грн. збитків.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 85, код 02772037) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3-з, код 34978935) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 163003,76 грн. збитків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 85, код 02772037) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1630,03 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 03.08.2010 р.