Рішення № 10650305, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/8303.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/83

за позовомШалаєва Едуарда Дмитровича

доАнтимонопольного комітету України

провизнання недійсним рішення

зустрічний позов про стягнення 34000 грн. штрафу

за участю представників сторін: від Шалаєва Е.Д.- Лоза Д.О. від Комітету- Ахтімірова М.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Шалаєв Едуард Дмитрович (надалі –Шалаєв Е.Д.) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 «Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що рішення Комітету прийнято безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувались перерви в судових засіданнях відповідно до ст. 77 ГПК України.

Також, в порядку ст. 60 ГПК України, Комітет подав зустрічний позов, відповідно до якого просить суд стягнути з Шалаєва Е.Д. штраф у розмірі 34000 грн., накладений рішенням Комітету від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 «Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. суд прийняв зустрічну позовну заяву Комітету про стягнення штрафу для спільного розгляду з первісним позовом Шалаєва Е.Д.

Поряд з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2010 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі відповідно до ст. 69 ГПК України.

В процесі розгляду даної справи Шалаєв Е.Д. підтримував позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Комітет підтримував свою правову позицію та заперечував проти позову Шалаєва Е.Д. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Поряд з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. суд призначив судове засідання у даній справі на 03.08.2010 р.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(надалі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: «Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».

В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку зі здійсненням Антимонопольним комітетом України контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції під час придбання громадянином Шалаєвим Е.Д. акцій ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», державним уповноваженим Антимонопольного комітету України була надіслана Шалаєву Е.Д. вимога про надання інформації від 05.03.2009 р. № 24-26/100-1869.

Вказаною вимогою державний уповноважений, зобов’язав позивача відповідно до статей 16, 22, 22 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у двадцятиденний термін з дня її отримання надати інформацію, необхідну для вивчення питання дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час придбання Шалаєвим Е.Д. акцій ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 479313, вимога державного уповноваженого Комітету від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 була отримана позивачем 07.03.2009 р.

Листом від 25.03.2009 б/н Шалаєв Е.Д. відмовив Комітету у наданні інформації, посилаючись на те, що отримання інформації можливе лише після початку провадження по відповідній справі, просив роз’яснити та уточнити порядок виконання вимоги та продовжити строк надання витребуваної інформації.

Листом від 17.04.2009 № 24-26/10-3394 Комітетом на доповнення до вимоги від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 були надані роз'яснення, зокрема, щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також визначення терміну «контроль»відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та запропоновано у десятиденний термін з дня отримання листа надати документи та інформацію, перелік якої наведений у вимозі від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 497257, лист державного уповноваженого Комітету від 17.04.2009 р. № 24-26/10-3394 був отриманий позивачем 24.04.2009 р.

Листом від 30.04.2009 р. б/н Шалаєв Е.Д. повторно відмовив Комітету у наданні інформації, посилаючись на те, що необхідно отримати роз'яснення та уточнення положень вимоги Антимонопольного комітету України щодо змісту, форми та підстав надання Шалаєвим Е.Д. запитуваних документів та інформації, а також на те, що сам факт подання заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до чинного законодавства не є підставою для витребування у Шалаєва Е.Д. будь-яких документів.

В подальшому, враховуючи неподання Шалаєвим Е.Д. інформації на питання, які викладені у вимозі від 05.03.2009 № 24-26/10-1869, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 17.06.2009 р. № 09/130-р розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Шалаєвим К.Д. порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені у вимогах державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 та від 17.04.2009 р. № 24-26/10-3394 строки.

Слід також зазначити, що Шалаєв Е.Д. не погоджуючись з вищевказаним розпорядженням оскаржив його до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2009 р. у справі № 14/302, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р., в позові Шалаєва Е.Д. було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2009 р. у справі № 14/302 та постанову Київського апеляційного господарського суду від25.01.2010 р. залишено без змін. Також у вказаній постанові зазначено, що згідно з статтями 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Листом від 19.10.2009 р. № 24-26/09-9130 Комітет надіслав Шалаєву Е.Д. подання з попередніми висновками у справі № 24-26.13/86-09.

В подальшому Комітет, розглянувши справу № 24-26.13/86-09 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»прийняв рішення від 02.12.2009 р. № 502-р, яким визнав, що Шалаєв Е.Д. вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 у встановлений ним строк (надалі - Рішення).

Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Шалаєва Е.Д. накладено штраф у розмірі 34000 грн.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що він не є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відповідно не може бути суб'єктом такого правопорушення як неподання Комітету інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі, яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими; контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання.

Згідно із пунктом 3.7 Додатку 5 до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 року за № 284/6572 вирішальний вплив одного суб'єкта господарювання на іншого суб'єкта господарювання виникає, зокрема у випадках, коли: один суб'єкт господарювання - стосовно іншого суб'єкта господарювання прямо або опосередковано: володіє чи управляє (користується) часткою (паєм, акціями) у статутному фонді в розмірі більше ніж 50 відсотків; має більше ніж 50 відсотків голосів у вищих органах управління; має повноваження призначати керівника, заступника керівника або більше ніж 50 відсотків членів спостережної ради чи виконавчого, контрольного органу; має право одержувати не менше 50 відсотків прибутку, що залишається в розпорядженні суб'єкта господарювання.

Як встановлено Комітетом в ході розгляду справи № 24-26.13/86-09, Шалаєв Е.Д. є засновником ТОВ «Феррекспо»з часткою 61 % в статутному фонді (листи ТОВ «Феррекспо»від 31.07.2009 № 81 та від 04.09.2009 № 92).

Таким чином, Комітетом обґрунтовано вказано про те, що Шалаєв Е.Д. є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також, суд вважає безпідставними твердження позивача, що Комітет має право вимагати інформацію лише тоді, коли вона вимагається в межах вже розпочатої Комітетом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»основним завданням Комітету є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших, передбачених законом, випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, її структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю. Необхідну для виконання Комітетом, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Таким чином, положення законодавства про захист економічної конкуренції не містять вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. Обов'язок надання інформації на вимогу уповноваженої особи Комітету повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2008 р. у справі № 20-3/253-5/33744.

Разом з тим, матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що відсутня така ознака складу правопорушення, як неподання інформації з вини позивача, оскільки він не відмовлявся надати інформацію, а лише просив роз'яснити порядок та спосіб надання запитуваної інформації та одночасно просив продовжити термін надання такої інформації.

Державним уповноваженим Комітету була надіслана вимога позивачу про надання інформації від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869.

Листом від 25.03.2009 б/н позивач відмовив у наданні інформації, посилаючись на те, що «отримання інформації у мене, як у особи, дії якої перевіряються на предмет порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливе лише після початку провадження по відповідній справі».

Листом від 17.04.2009 р. № 24-26/10-3394 Комітетом на доповнення до вимоги від 05.03.2009 № 24-26/10-1869 були надіслані роз'яснення. Зокрема, щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також визначення терміну «контроль»відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та запропоновано у 10-денний термін з дня отримання лист надати документи та інформацію, зазначені у вимозі від 05.03.2009 № 24-26/10-1869.

Листом від 30.04.2009 б/н позивач знову відмовив у наданні інформації, посилаючись на те, що йому необхідно отримати роз'яснення та уточнення положень вимоги Комітету щодо змісту, форми та підстав надання Позивачем запитуваних документів та інформації.

Вимога Комітету від 05.03.2009 № 24-26/10-1869 була оформлена належним чином, питання поставлені зрозуміло, що не допускало неоднозначного тлумачення.

Законодавство про захист економічної конкуренції не пов'язує обов'язок особи надавати інформацію на вимогу органів Комітету з необхідністю надання такій особі роз'яснень з питань застосування цього законодавства.

Прохання позивача роз'яснити положення вимоги Комітету та підстав надання позивачем запитуваної інформації має характер юридичної консультації.

При цьому, згідно із статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Поряд з цим, не приймаються до уваги твердження позивача про неналежне повідомлення про дату і час засідання Комітетом по розгляду справи, оскільки відповідно до пункту 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299, про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Комітету від 23.11.2009 р. № 24-26/09-10461 позивачу було повідомлено про те, що засідання Комітету у справі № 24-26.13/86-09 відбудеться 01.12.2009 о 10 годині. Листом Комітету від 27.11.2009 № 24-26/09-10687 позивачу повідомлено про перенесення засідання Комітету у справі № 24-26.13/86-09 на 02.12.2009 р. на 14:30.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»державний уповноважений Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України подати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 221 цього ж Закону вимоги органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органами Антимонопольного комітету України строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Виходячи з вищенаведеного, Комітетом правомірно кваліфіковано дії позивача, як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 у встановлений ним строк.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 24-26.13/86-09 та повноту їх встановлення в оспорюваному рішенні суд дійшов висновку про те, що Комітет із дотриманням вимог чинного законодавства України, всебічно, повно і об’єктивно розглянув обставини справи № 24-26.13/86-09, дослідив подані документи, належним чином проаналізував відносини сторін.

Викладені в оспорюваному рішенні висновки Комітету відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи № 24-26.13/86-09, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Рішення Комітету відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Шалаєвим Е.Д. в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 251 ГК України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за: вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству; створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди; неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням. Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія рішення надіслана позивачу із супровідним листом Комітету 17.12.2009 р. № 24-26/09-11356 та отримана останнім 29.12.2009 р. Проте, позивач нарахований штраф добровільно не сплатив.

В силу ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п. п. 14 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, вимоги Комітету про стягнення з Шалаєва Е.Д. штрафу є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог за первісним позовом.

Поряд з цим, позовні вимоги за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Шалаєва Едуарда Дмитровича (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 16 Д, кв. 20, ідентифікаційний номер 1744105319) штраф у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом’янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу –21081100 (символ звітності 106).

Стягнути з Шалаєва Едуарда Дмитровича (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 16 Д, кв. 20, ідентифікаційний номер 1744105319) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України, 340 (триста сорок) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяМ.М. Нарольський