Рішення № 10650303, 09.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/26509.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА - І»

доЗакритого акціонерного товариства «АСКО - ТРАНС»

простягнення 1971,08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рудяк О.І. –дов. № б/н від 27.04.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРА - І» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «АСКО - ТРАНС»про стягнення 1500,00 грн. –основної заборгованості, 450,00 грн. –штрафу, 12,08 грн. –3% річних та 9,00 грн. –інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 1-10 про довгострокові поставки від 01 лютого 2010 року.

Ухвалою від 08.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.06.2010 року.

В судовому засіданні 21.06.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 21.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.07.2010 року.

В судовому засіданні 09.07.2010 року представник позивача подав документи на вимогу попередніх ухвали та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.07.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРА - І», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Закритим акціонерним товариством «АСКО - ТРАНС», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 1-10 про довгострокові поставки (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується на протязі дії Договору поставляти покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а покупець зобов’язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається на протязі строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов Договору окремими партіями товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціни на товар визначаються сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування суми вартості партії товару а безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.3 Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п’яти ) календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 2000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КЗ-0211005 від 11 лютого 2010 року на суму 2000,00 грн. та довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей серія НБЙ № 052750 від 08 лютого 2010 року, в свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 500,00 грн., на доказ чого надано платіжне доручення № 3818 від 10 березня 2010 року на суму 500,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 13 квітня 2010 року звернувся до відповідача з претензією, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість в повному обсязі, яка була надіслана 19.04.2010 року, що засвідчується фіскальним чеком № 8542 від 19.04.2010 року та описом вкладення у цінний лист, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.2 Договору у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов’язання разом зі сплатою боргу, сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми заборгованості та 3% річних від суми простроченого платежу.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись п. 10.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 450,00 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням пункту 10.2 Договору та прострочення по сплаті грошового зобов’язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 450,00 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 12,08 грн. та 9,00 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, здійсненої поставки та проплати, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «АСКО - ТРАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р –н, вул. Кутузова, 18/7; фактична адреса: 03038, м Київ, вул. Федорова, 31, код ЄДРПОУ 30635392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА - І»(місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Возз’єднання, 21, к.8, код ЄДРПОУ 33299396) 1 500 (одну тисячу п’ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. –штрафу, 9 (дев’ять) грн. 00 коп. –інфляційних втрат, 12 (дванадцять) грн. 08 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.07.2010 року