Рішення № 10650302, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/34603.08.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс –Союз»

До                               Фірми «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю

Про                              стягнення 36279,42 грн.          

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача                    Назарець О.С., довіреність б/н від 26.04.2010р.

від відповідача          Саєнко Ю.М., довіреність б/ н від 22.04.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.07.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс –Союз»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 36279,42 грн. за поставлений товар.

14.07.2010р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/346, витребувано документи та докази, сторін зобов’язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 03.08.2010р.

03.08.2010р. в судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та свої пояснення по суті спору, в яких вимоги позивача визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17:00 відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, позивач згідно видаткових накладних, поставив відповідачу будівельні матеріали (далі –товар) на загальну суму 36208,00 грн.

Передача товару відповідачу була здійснена на підставі видаткових накладних: № РН-0002247 від 11.09.2008р., № РН-0002284 від 15.09.2008р., № РН-0002457 від 30.09.2008р., № РН-0002474 від 30.09.2008р., № РН-0002734 від 30.10.2008р. через представника відповідача на підставі довіреностей ЯПД №419910 від 01.09.2008, ЯПи №356384 від 01.10.08, копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами: №12 від 16.02.2009р., № 63 від 07.12.2009р., № 18 від 18.05.2010р., № 22 від 31.05.2010р. (з доказами вручення 04.06.10), сплатити заборгованість за поставлений товар, проте відповідач на них ніяк не відреагував.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 36208,00 грн.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 36208,00 грн. –основного боргу.

У судовому засіданні було з’ясовано, що відповідач змінив назву, яка станом на день розгляду справи зазначається, як Фірма «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю згідно довідки ЄДРПОУ відповідача від 29.07.2010р.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 206 Цивільного кодексу України встановлено що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати одержаного товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, беручи до уваги терміни поштового обігу та семиденний строк (ст. 530 ЦК України), дійшов до висновку, що відповідач повинен був сплатити повну вартість товару 12.06.10.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також нарахував і просив стягнути 71,42 грн. –3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням терміну прострочення зобов’язання по перерахуванню кінцевої вартості оплати, відповідач повинен сплатити на користь позивача у сумі нарахованій останнім три проценти річних від простроченої суми у розмірі визначеному позивачем в межах суми заборгованості та строку прострочення з 12.06.10 в сумі 71,42 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 362, 79 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених Позивачем у позовній заяві.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м.Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Союз»(01013, м.Київ, вул. Промислова 7, код ЄДРПОУ 30440191) 36208 (тридцять шість тисяч двісті вісім) грн. –основного боргу, 71 (сімдесят одну) грн. 42 коп. –3% річних, 362 (триста шістдесят дві) грн. 79 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя І.Д.Курдельчук