Рішення № 10650146, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/326 02.08.10

«2»серпня 2010 р. Справа № 14/326

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи № 14/326

за позовом Державної екологічної інспекції в м. Києві

до Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод"

про стягнення 117819 грн.

за участю представників сторін від прокуратури - Ящук Р.М.

від позивача - Вітошко В.М.

від відповідача ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" (надалі ЗАТ "КССРЗ") про стягнення 117819 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було виявлено та зафіксовано перевищення ліміту забору води та відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами. Такими діями, як стверджує позивач, відповідач порушив положення ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", ст. ст. 16, 23 Кодексу України "Про надра", ст. 44 Водного кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

У звязку з виробничою необхідністю ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. розгляд справи призначено на 07.07.2010 р.

У звязку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи 07.07.2010 р. не відбувся.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. судове засідання призначено на 02.08.2010 р.

Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2010 р. вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача проти позову заперечував.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ "КССРЗ" при здійсненні видобутку корисних копалин було виявлено і зафіксовано перевищення ліміту забору води за рік на 5,7 тис. м. куб. та відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, про що Державною екологічною інспекцією в місті Києві було складено акт від 16.02.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що згідно паспорту "Судноремонтний завод", глибина свердловини розташованої на території підприємства, становить 250 м. Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 12.02.2009 р. Укр-445-Кіє продуктивність свердловини становить 40 м. куб./год. Згідно дозволу, ліміт забору води становить не більше 73,6 тис. м. куб./рік.

Поряд з цим, підприємством перевищено ліміт забору води за рік на 5,7 тис. м. куб. та не отримано спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами.

Згідно розрахунку розміру збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок недотримання умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування здійсненого відповідно до: "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389; пояснень головного енергетика "Київського суднобудівного-судноремонтного заводу" та акту від 14.12.2009 року; нормативів забору за спеціальне водокористування, наведених у Додатку №2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року №309-VІ, зазначеними діями відповідача заподіяно матеріальні збитки на суму 117819 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 16 від 26.02.2010 р. про відшкодування збитків у сумі 117819 грн., проте, останній не відреагував на претензію.

Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги не визнає повністю. Відповідач вважає, що показники перевищення ліміту забору води із артезіанської свердловини були наслідком аварії та несправності лічильника, а не фактичного перевищення забору води, а тому вимоги позивача стосовно відшкодування збитків в сумі 117819 грн. є безпідставними.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України "Про надра" спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Кодексу України "Про надра" землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.

Разом з тим, відповідно до акту від 16.02.2010 р. ЗАТ "КССРЗ" не отримало спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, чим порушило положення чинного законодавства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (далі Розяснення) визначено, що відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень, господарському суду, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника . Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, з актом від 16.02.2010 р. відповідач був ознайомлений, про що свідчить підпис представника відповідача, зауваження до цього акту не були внесені.

Так, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16.02.2010 р. відповідачем не оскаржено, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Отже, із наданих матеріалів вбачається протиправна поведінка відповідача, про що свідчить акт про порушення вимог природоохоронного законодавства від 16.02.2010 р. В свою чергу відповідачем не доведено відсутність своєї вини.

Доказів оплати позивачу збитків, завданих державі, в сумі 117819 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 117819 грн. збитків.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код 03149949) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 117819 грн. збитків, зарахувавши в доход Державного бюджету України за реквізитами: ГУДКУ в м. Києві, банк ГДКУ р/р 31517921700001, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код 03149949) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1178,19 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 03.08.2010 р.