Рішення № 10650130, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/24707.07.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський міськмолкомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартус»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Федченко А.О., Коджаманов М., Мороко Т.М. –предст.

Від Відповідача Биченкова Т.М. –предст.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Шосткинський міськмолкомбінат»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мартус»та просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 5224 502,02 грн., пеню у сумі 48 411,49 грн. та 15 % річних від простроченої суми в розмірі 35 423,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач неналежно виконував свої зобов’язання за Договором про дистриб’юції № 475 від 18.02.2008, а саме –вчасно не розрахувався за отриманий по зазначеному Договору товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивачем при поданні позовної заяви, а також під час розгляду спору заявлялись клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, належне Відповідачу, та заборони Відповідачу вчиняти дії по відчуженню наявного в нього рухомого і нерухомого майна.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Чинним господарсько-процесуальним законодавством України не передбачений обов’язок господарського суду вживати заходи до забезпечення позову.

Позивачем належним чином не обґрунтовано, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому клопотання Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський міськмолкомбінат»не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Шосткинський міськмолкомбінат»(далі –Позивач, Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартус»(далі – Відповідач, Дистриб’ютор) укладено Договір дистриб’юції № 475 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виробник на умовах, визначених даним Договором, постачає товар Дистриб’ютору, а останній здійснює його пряму дистриб’юцію за цінами, вказаними в прас-листах Виробника, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від Виробника товару.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір дистриб’юції № 475 від 18.02.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

01.03.2010 Додатковою угодою до Договору дистриб’юції № 475 від 18.02.2008 Сторони визначили строк дії договору до 31.03.2010.

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу в період з 18.02.2010 по 29.03.2010 обумовлений Договором товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, на суму 5282998,41 грн. Факт отримання товару уповноваженими особами Відповідача належним чином підтверджений довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.3 Договору, з урахуванням змін, внесених Угодою від 10.04.2008 про зміну Договору дистриб’юції № 475 від 18.02.2008, Дистриб’ютор здійснює оплату поставленого товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виробника в розмірі вартості поставленого товару протягом 21 банківського дня з моменту поставки.

З урахуванням проведеної Відповідачем часткової оплати за Договором в сумі 58496,39 грн., станом на час розгляду спору сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 5224502,02 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 5224502,02 грн. не здійснена. Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обставини, викладені в позовній заяві Відповідачем належними доказами не спростовані, контррозрахунку за поставлений за Договором товар Відповідач до суду не надав.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати товару, поставленого Позивачем згідно з Договором. Натомість, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки Відповідачу товару на загальну суму 5282998,41 грн. та неоплати останнім зазначеного товару в розмірі 5224502,02 грн.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 5224502,02 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 Договору передбачено у випадку прострочення оплати за отриманий товар Дистриб’ютор зобов’язаний сплатити Виробнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня.

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартус»в сумі 48411,49 грн.

Крім того, п. 10.3 Договору Сторони передбачили, що Дистриб’ютор, який прострочив оплату за отриманий товар на вимогу Виробника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає право кредитора на сплату боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням погодженого Сторонами в Договорі розміру процентів річних на рівні 15%, суд погоджується з розрахунком таких, який здійснений Позивачем відповідно до періодів прострочення, вважає його обґрунтованим, а тому сума в розмірі 35423,04 грн. підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартус»(04128, м. Київ, вул. Ак.Туполєва, б. 17, код 32211373)на користь Відкритого акціонерного товариства «Шосткинський міськмолкомбінат»(41110, Сумська обл., м. Шостка, вул. Паризької комуни, б. 27 А, код 00447103) 5224502,20 грн. заборгованості, 48 411,49 грн. пені, 35 423,04 грн. нарахувань 15 % річних від простроченої суми, 25500,00 грн. грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 02.08.2010