Ухвала суду № 106436898, 21.09.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/23754/19

н/п 1-кп/953/178/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання по кримінальному провадженню №12019220000001505 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки м.Часів Яр Донецької області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України,-

встановив:

В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню №12019220000001505 за обвинуваченням ОСОБА_9 , в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України.

До суду від потерпілої та її представника надійшли клопотання: про зміну арешту майна обвинуваченої автомобіль Toyota C-HR, шляхом заборони відчуження та користування, з переданням вказаного автомобіля на зберігання до спеціального майданчику; про звернення в дохід держави застави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Від прокурора надійшли клопотання про зварення застави в дохід держави, дозвіл на затримання обвинуваченої з метою приводу, а також клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор, потерпіла та її законний представник підтримали заявлені клопотання.

Захисник та обвинувачена проти задоволення клопотання заперечували, у зв`язку із їх необґрунтованістю. Обвинувачена зазначила, що внаслідок воєнних дій на території України, в тому числі у м.Харкові, вона разом із дитиною виїхала у квітні 2022 року на автомобілі Toyota C-HR д.н. НОМЕР_1 до Румунії (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), не повідомила про це суд , оскільки не було зв`язку. Збирається повернутися до України , коли це буде безпечно.

Стосовно клопотання про арешт майна, суд зазначає наступне.

Потерпіла та її представник звернулись до суду із заявою про накладання арешту майна шляхом заборони обвинувачені або третім особам користуватися автомобілем Toyota C-HR д.н. НОМЕР_1 та поміщення його на спеціальний майданчик.

В обґрунтування клопотання зазначає, що вказаний автомобіль є єдиним майном обвинуваченої та за його рахунок може бути відшкодована шкода, заявлена потерпілою у позові. При цьому обвинувачена фактично приховала автомобіль, виїхавши на ньому за межі України.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді від 26.06.2019р. на майно ОСОБА_9 , а саме автомобіль Toyota C-HR державний номерний знак НОМЕР_1 , був накладений арешт, шляхом заборони його відчуження, з метою забезпечення можливої конфіскації, яка передбачена санкцією інкримінуємого їй злочину ч.4 ст. 190 КК України .

Враховуючи, що арешт на автомобіль обвинуваченої в рамках даної справи вже накладений, із забороною його відчуження, підстав, які передбачені ч.1 ст. 170 КПК України, для повторного накладання арешту автомобіля, із забороною обвинуваченій ним користуватися, суду не наведено.

Крім того, як передбачено ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Поміщення автомобілю Toyota C-HR державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик, не призведе до дієвості кримінального провадження.

Експлуатація автомобілю, яка впиває на його ринкову вартість не є завданням арешту майна.

При цьому доказів приховування автомобіля ОСОБА_9 , суду не надано.

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022,у зв`язкуз військовоюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни,запроваджено воєннийстан навсій територіїУкраїни.Згідно УказуПрезидента України№ 133/2022від 14.03.2022«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні»,затвердженого ЗакономУкраїни №2119-ІХвід 15.03.2022,продовжено строкдії воєнногостану вУкраїні з05годин 30хвилин 26.03.2022строком на30діб,який вподальшому булопродовжено з05години 30хвилин 26березня 2022року строкомна 30діб згідноз УказомПрезидента №133/2022від 14.03.2022,який вподальшому булопродовжено з05години 30хвилин 25квітня 2022року строкомна 30діб згідноз УказомПрезидента №259/2022від 18.04.2022.Указом Президента№ 341/2022від 17травня 2022р.,який затвердженоЗУ №2263-IXвід 22.05.2022,воєнний станта територіїУкраїни продовженоз 05години 30хвилин 25травня 2022року строкомна 90діб. УказомПрезидента №573-2022,затвердженого ЗУ №2500-IXвід 15.08.2022р., продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Внаслідок військової агресієї Російської Федерації проти України, ОСОБА_9 покинула територію України 11.04.2022р. на своєму автомобілі Toyota C-HR державний номерний знак НОМЕР_1 . Своє місце проживання та знаходження вказаного автомобіля не приховує, повідомляє суду.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, враховуючи відсутність існуючого порушення норм процесуального права з питань доведення дієвості та необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження арешту майна, шляхом заборони власнику ним користуватися, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання потерпілої, у зв`язку з його недоведеністю.

Щодо клопотання про звернення застави в дохід держави, суд зазначає наступне.

У відношенні ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 14.06.2019р. був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави та покладанням обов`язків, в разі її внесення, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора та суду; не відлучатись ізнаселеного пункту, в якому вона проживаєбез дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;утримуватись від будь-якого спілкування з наступними громадянами ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою слідчого судді від 21.06.2022р. продовжений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 19 серпня 2019року; продовжена дія застави у розмірі 576300 грн., що була раніше визначена ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2019 р. Обов`язків на ОСОБА_9 , обов`язків на заставодавця не покладено.

01.07.2019р. застава за ОСОБА_9 була внесена ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , обвинувачена звільнена з під варти.

За ч.1ст.182 КПК України заставаполягає увнесенні коштіву грошовійодиниці Українина спеціальнийрахунок,визначений впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України,з метоюзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків,під умовоюзвернення внесенихкоштів удоход державив разіневиконання цихобов`язків.

Відповідно до ч.7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Запобіжних захід у вигляді застави у відношенні обвинуваченої діє по теперішній час, однак строк обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України та які були покладені на ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді, закінчився.

Прокурором відповідного клопотання про продовження або встановлення обов`язків суду не заявлялось.

Таким чином, на теперішній час у обвинуваченої діють обов`язки передбачені ч.7 ст. 42 КПК України, зокрема прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

За положенням ст. 182 КПК України якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Розгляд даної справи був призначений на 28 лютого 2022р., однак засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням члена колегії на лікарняному, а також воєнним конфліктом на території України та загрозою життя та здоров`я учасників процесу та співробітників суду.

В подальшому розгляд справи був призначений на 04.07.2022р., 07.07.2022р., 17.08.2022р., 29.08.2022р., 08.09.2022р. на які обвинувачена не з`явились.

За положеннями ст. 135 КПК України особа викликаєтьсядо судушляхом врученняповістки провиклик,надіслання їїпоштою,електронною поштоючи факсимільнимзв`язком,здійснення викликупо телефонуабо телеграмою.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Доказів отримання ОСОБА_9 повістки або ознайомлення з її змістом іншим чином, у суду відсутні. СМС повістки про виклик ОСОБА_9 не отримувала, у зв`язку із недоступністю абонента. В подальшому з`ясовано, що вона 11.04.2022р. покинула територію України.

Враховуючи, що ОСОБА_9 не була повідомлена належним чином, про час та місце розгляду справи, підстави для звернення застави в дохід держави на теперішній час відсутні.

Щодо клопотання прокурора про дозвіл на затримання ОСОБА_9 з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 188 КПК України прокурор має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені упунктах 1,2 частини четвертої статті 189цього Кодексу обставини.

Згідно ч.4 ст. 189 КПК України суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:

1) обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;

2) одержавши відомості про звернення прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені устатті 177цього Кодексу.

Підставою про дозвіл на затримання обвинуваченої з метою її привиду, зазначено, що вона переховується від суду.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_9 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. При цьому через свого захисника , виявила бажання приймати участь у судових засідання в режимі відео конференції.

Після задоволення клопотання про участь обвинуваченої у судових засіданнях в режимі відео конференції із застосування програмного забезпечення «EasyCon» , повідомила адресу свого місця проживання та підстави виїзду її за межі України .

Вказані обставини свідчать про відсутність доказів того, що обвинувачена переховується від суду, внаслідок чого клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання потерпілої про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

За положенням ст.ст.184 , 331 КПК України із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може звернутися сторона обвинувачення, потерпіла не наділена такими правами.

Також потерпіла просить суд за власною ініціативою вирішити питання, щодо обрання обвинуваченій запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої за власною ініціативою суду, не передбачено положеннями КПК України та є порушенням диспозитивності кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.26, 42, 183, 184, 204, 331 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволені клопотання потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_7 про арешт майна, зміни запобіжного заходу відмовити.

В задоволені клопотання прокурора та потерпілої про звернення в дохід держави застави відмовити.

В задоволені клопотання прокурора про дозвіл на затримання обвинуваченої з метою приводу - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3